Ухвала суду № 102977663, 28.01.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34596/21

Провадження № 1-кс/947/1283/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Дериш М.Ю., за участю прокурора Щура Є.І., захисника підозрюваного – адвоката Тодоріки К.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого друг-+ого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Ревенко Г.М., погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Щуром Є.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000001291 від 26.10.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ Одеської області, українця, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, інспектор прикордонної служби 1 категорії – гранатометника 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Степанівка» (тип Б) 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у військовому званні «головний сержант», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, працівником правоохоронного органу – інспектором прикордонної служби 1 категорії – гранатометником 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Степанівка» (тип Б) 2 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у військовому званні «головний сержант», діючи організованою групою з громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншою невстановленою особою, з метою особистого збагачення, умисно, з корисливих мотивів, відповідно до відведеної ролі пособника, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 06.11.2021 в період з 7 години 20 хвилин по 9 годину 10 хвилин сприяв незаконному, поза визначеними пунктами пропуску, переправленню громадян України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , через державний кордон України до Республіки Молдови, у місці, що знаходиться поблизу пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», біля села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, шляхом повідомлення учасникам організованої групи точної дати та місця незаконного перетину кордону, забезпечення невикриття злочинної діяльності з боку працівників ДПС України.

Так, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання додаткових доходів на постійній основі обрав злочинний шлях, та для вчинення спільної тривалої злочинної діяльності й отримання кримінальних прибутків, на початку жовтня 2021, більш точна дата досудовим слідством не встановлена, погодившись на пропозицію громадянина ОСОБА_2 , на добровільній основі вступив до створеної та очолюваної останнім організованої групи, метою діяльності якої було вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Надавши добровільну згоду на участь у створеній ОСОБА_2 організованій групі, ОСОБА_1 , особисто підшукав та залучив до складу організованої групи для вчинення спільної злочинної діяльності у якості виконавця ОСОБА_3 , з яким перебував у дружніх відносинах.

За участь у вищевказаних протиправних діях ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 , грошову винагороду. При цьому, ОСОБА_1 повідомив останнього про наявність організатора цього злочину – ОСОБА_2 , який замовлятиме переправлення громадян та забезпечуватиме фінансування зазначеної злочинної діяльності організованої групи.

Поряд з цим, в жовтні 2021 року ОСОБА_2 залучив до вказаної протиправної діяльності невстановлену досудовим слідством особу на ім`я « ОСОБА_6 », мешканця Республіки Молдова, для вчинення злочинів щодо нелегальної міграції, який повинен був здійснювати зустріч осіб, які незаконно перетнуть кордон України та перевозити до м. Тирасполь, Республіка Молдова.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та невстановлена особа на імя « ОСОБА_6 », прийнявши пропозицію щодо забезпечення собі подальшого особистого збагачення, погодилися на неї та вступили у злочинну змову, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України під керівництвом ОСОБА_2 .

Тобто, у жовтні 2021 (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та невстановлена особа на імя « ОСОБА_6 » зорганізувалися у стійке об`єднання, метою діяльності якого було переправлення через державний кордон України громадян, з розподілом ролей кожного із членів угрупування, які були відомі всім його учасникам, а також зі спільною корисливою метою.

Згідно спільного плану та розподілу обов`язків створеної ОСОБА_2 організованої групи, він, діючи як організатор угрупування, визначив найбільш оптимальні шляхи реалізації злочинного плану та правила поведінки, спрямовані на досягнення його результату, створення тісних стосунків, які базувались на спільному бажанні кожного з членів організованої групи вчиняти злочини з метою отримання кримінальних прибутків для задоволення власних потреб у грошах.

Роль ОСОБА_1 , як підбурювача та пособника злочину, полягала у підшукуванні співучасника (виконавця) вчинюваних організованою групою злочинів, які б приймали участь в безпосередньому незаконному переправлені осіб через державний кордон, повідомлення іншим учасникам злочину точної дати та місця незаконного перетину кордону, забезпечення невикриття злочинної діяльності з боку працівників Державної прикордонної служби України.

Відтак, попередньо зорганізувавшись у стійке угрупування для вчинення злочинів, діючи згідно із спільним планом та єдиним умислом, направленим на незаконне переміщення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та невстановлена особа на імя « ОСОБА_6 », з розподілом між ними функцій, у період кінця жовтня 2021, початку листопада 2021 скоїли узгоджені протиправні дії, які були направлені на досягнення єдиного злочинного результату.

Отже, ОСОБА_2 , залучивши до реалізації розробленого ним злочинного плану вказаних осіб, отримав реальну можливість реалізації плану щодо незаконного переміщення осіб через державний кордон України і приступив до впровадження його наступного етапу, який полягав у безпосередньому переміщенні через державний кордон України громадян.

Згідно з розподілом функцій та відведеної собі ролі керівника організованої групи ОСОБА_2 , володіючи інформацією про наявність на території України групи громадян із 2 осіб, на початку жовтня 2021, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_1 повідомив останньому про необхідність незаконного переправлення через українсько-молдавський кордон 2 громадян, на що останній повідомив, що точну дату та місце можливого перетину держаного кордну України, зможе повідомити коли йому буде відома розстановка нарядів по перевірці певної ділянки кордону, на якій можливо перейти державний кордон України на територію Республіки Молдова, в якому він буде заступати на чергування.

В подальшому, 02.11.2021, ОСОБА_1 , якому на той момент вже було відомо, що 06.11.2021 він заступає у наряд по охороні державного кордону в районі пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», поблизу села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, будучи обізнаними із способами та порядком здійснення охорони державного кордону України та Республіки Молдови, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, в ході особистої зустрічі з ОСОБА_2 , повідомив останньому дату та час, а також маршрут слідування для незаконного перетину громадянами кордону України.

Діючи за попередньою змовою, згідно єдиного розробленого плану, відомого всім учасникам злочинної групи, 05.11.2021 у невстановлений час, ОСОБА_1 , в ході особистої зустрічі, повідомив ОСОБА_3 , про те, що він повинен 06.11.2021 року приблизно о 7 годині 00 хвилин прибути на транспортному засобі марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 (який він ( ОСОБА_1 , йому передав), до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», та доставити громадян в район безпосередньої близькості до лінії кордону України та безпосередньо переправити їх через державний кордон Украни поза пунктами пропуску.

06.11.2021 приблизно о 7 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , діючи згідно відведеної йому ролі виконавця, прибув на транспортному засобі «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, який надав йому ОСОБА_1 , до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», де став чекати подальшої вказівки.

Цього ж дня, 06.11.2021 приблизно о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись біля пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», згідно домовленості, зустрівся, із ОСОБА_2 , після чого, ОСОБА_2 вказав ОСОБА_3 на осіб, яких потрібно незаконно переправити через кордон.

В свою чергу, ОСОБА_3 , запропонував ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сісти з ним до автомобіля «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, та направитися до обумовленого місця.

Прибувши на вказаному автомобілі «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові білого кольтору, до населеного пункту Кучурган Роздільнянського району Одеської області, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що останнім слід під`їхати до його дачі, де зачекати деякий час, оскільки він ще не прибув до раніше узгодженого з ОСОБА_3 місця в районі кордону України, та як тільки прибуде до вказаного місця, одразу повідомить.

Приблизно через 40 хв., з використанням мобільного звязку, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що останній разом з громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 може висуватись до раніше обумовленого місця незаконого перетину державного кордону України, яке знаходиться поблизу пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», та розташоване неподалік села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, і ОСОБА_3 на виконання раніше обумовленого плану, виконуючи вказівку ОСОБА_1 , направився разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до визначеного місця.

Рухаючись в необхідному напрямку, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як саме необхідно діяти при незаконному перетину кордону, щоб не бути викритими співробітниками прикордонної служби.

В подальшому, ОСОБА_1 зустрівши на шляху слідування по визначеному маршруту ОСОБА_3 який слідував разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобілі «ВАЗ 2101» д.н.з. НОМЕР_1 в кузові білого кольору, до ділянки місцевості на відстані приблизно 2 км від села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області, зупинив вказаний автомобіль, та з метою бути невикритим іншим співробітником прикордонної служби, вказав ОСОБА_3 напрямок, де ОСОБА_3 із пасажирами в авто, нібито може «нарубати дрова», при цьому ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на укриття факту незаконного переправлення особи через державний кордон та його переправлення, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та повноваження в силу яких йому було відомо про розстановку прикордонних нарядів та охоронювану ним ділянку кордону, в порушення вимог посадової інструкції не затримав порушників державного кордону, а навпаки жестом показав ОСОБА_3 напрямок, де саме необхідно двом особам ( ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ), перетнути кордон.

Доїхавши до обумовленого місця ОСОБА_3 жестом вказав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 напрямок в сторону металевого огородження із отвором посеред поля, куди їм слід прямувати, щоб без перешкод перетнути державний кордон України у сторону Республіки Молдова, при цьому зазначивши, що прохід буде вільний від співробітників прикордонної служби. Водночас, з боку Республіки Молдова їх очікувала невстановлена особа на імя « ОСОБА_6 », яка повинна була безперешкодно доставити їх до м. Тирасполь, Молдова.

Прибувши на визначене місце, дії учасників організованої групи були викриті та припиненні працівниками правоохоронних органів.

Крім того, на виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю, 06.11.2021 о 8 годині 00 хвилин головний сержант ОСОБА_1 , будучи старшим наряду, та солдат строкові служби ОСОБА_7 заступили на охорону Державного кордону України з Республікою Молдова на ділянці пп/зн 0512/02-0521.

Перебуваючи старшим у прикордонному наряді, будучи військовослужбовцем та начальником для молодшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_7 , відповідно до п. 4 ст. 1 розділу II «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1261, ОСОБА_1 несе повну відповідальність за охорону визначеної ділянки, точне виконання наказу на охорону державного кордону, дії і дисципліну підпорядкованих йому на період служби прикордонників.

Прибувши на ділянку, що охороняється (до місця несення служби), старший наряду вказує порядок прийняття ділянки під охорону, способи несення служби, порядок взаємодії, сигнали управління та своє місце у складі прикордонного наряду.

Відповідно до п. 10 ст. 1 розділу II «Інструкції» старший наряду в найкоротший строк доповідає черговому підрозділу охорони кордону (старшому зміни прикордонних нарядів або начальнику підрозділу охорони кордону) про виявлення правопорушників, ознак порушення чи підготовки до порушення законодавства про державний кордон України, появу транспортних засобів, невідомих осіб поблизу державного кордону, які своїми діями заслуговують на увагу (викликають підозру), та про інші порушення режиму державного кордону.

Завідомо знаючи, що на ввіреній йому під охорону ділянці Державного кордону України з Республікою Молдова планується здійснення незаконного перетину кордону двома особами поза межами пункту пропуску через загороджувальний паркан, ОСОБА_1 в порушення вимог статті 3 розділу III «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», діючи всупереч інтересів служби, зловживаючи своїм становищем на власну користь, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, які бажали незаконно перетнути кордон України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи статутні правила несення прикордонної служби умисно самоусунувся від виконання службових обов`язків та допустив можливість перетину державного кордону на ввіреній йому під охорону ділянці, а саме: приблизно о 08 години 10 хвилин 06.11.2021 не зупинив автомобіль марки ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові білого кольору, який рухався у напрямку державного кордону, та в якому знаходились раніше знайомий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та громадяни ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без перевірки їх документів та не з`ясувавши підстави знаходження цих осіб у прикордонній зоні, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, відповідно до відведеної йому ролі пособника, надав згоду на подальших рух автомобіля до державного кордону України.

В подальшому, головний сержант ОСОБА_1 рухаючись разом з солдатом строкової служби ОСОБА_7 до ввіреного йому під охорону ділянки державного кордону, побачивши що троє осіб вже перетнули контрольно-слідову смугу та знаходяться біля паркану державного кордону України, не доповів черговому по підрозділу про виявлене правопорушення, та не прийняв відповідних заходів реагування, на зауваження солдата ОСОБА_7 не відреагував, зробивши вигляд що нічого не знає, жодних дій щодо припинення незаконного перетину кордону не вжив, і створив умови для порушення державного кордону України та небезпеку охоронюваним державою інтересам у вигляді,

- підриву авторитету та престижу органів військового управління, бойової готовності ввіреного підрозділу в умовах особливого періоду та обороноздатності держави, падінні авторитету командування в очах підлеглих;

- грубого порушення встановленого порядку несення військової служби щодо охорони державного кордону, як наслідок підриву авторитету Державної прикордонної служби України серед цивільного населення, недовіри з боку суспільства до якості дотримання військовими службовими особами своїх службових обов`язків в частині охорони державного кордону;

- підірвав авторитет Державної прикордонної служби України в очах прикордонної служби суміжної держави та її громадян;

- зрив виконання прикордонним нарядом безпосередньо покладених на нього обов`язків, що призвело до тяжких наслідків – безперешкодної можливості незаконного перетину кордону, вчинене в умовах особливого періоду.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що на даний час, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, наявні ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від семи до десяти років, враховуючи нижчу межу покарання за ч. 3 ст. 332 КК України та верхню межу покарання за ч. 2 ст. 419 КК України) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, установлено також, що ОСОБА_8 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в прикордонній зоні, офіційно неодружений. тобто, фактично не має сталих соціальних зв`язків;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню, оскільки їх покази є визначальними у даному кримінальному провадженні. Разом з тим, з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на зазначених осіб, щоб ті утримались від спілкування з правоохоронними органами. ОСОБА_1 є військовослужбовцем у зв`язку із покладеними на нього обов`язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків та інших підозрюваних шляхом залякування та погрозою застосування насильства.

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним перетином державного кордону України.

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказавши, що підозрюваний не має наміру ухилятися, ризики відсутні.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 28.01.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 332 КК України - сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками вчинене щодо кількох осіб організованою групою, з корисливих мотивів, службовою особою з використанням службового становища;

- ч. 2 ст. 419 КК України - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що призвело до тяжких наслідків, вчинене в умовах особливого періоду.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, підтверджується: протоколами допиту свідка ОСОБА_9 від 26.10.2021 року, від 10.11.2021 року, протоколом огляду місця події від 06.11.2021 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 21.01.2022 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 22.01.2022 року, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 10.01.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 15.11.2021 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.1.1. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер таких кримінальних правопорушень, направлений на посягання на встановлений порядок перетинання державного кордону, на безпеку державного кордону, а також таку ознаку як ймовірне вчинення кримінальних правопорушень службовою особою, щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, слідчий суддя приходить до переконання, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, матеріали клопотання та кримінального провадження містять протоколи допиту свідківОСОБА_9 , ОСОБА_7 , підозрюваних ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які викривають ймовірну протиправну діяльність ОСОБА_1 , тому підозрюваному при ознайомлені стануть відомі анкетні дані останніх, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому ризик незаконного впливу на свідків об`єктивізується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення на існування вказаних ризиків носить абстрактний та не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту їх існування на теперішній час слідчому судді не надано.

4.1.2. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.

Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного у ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов`язків.

Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

4.1.3. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує: тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , специфіку даного кримінального провадження, підвищений суспільний інтерес суспільства до такої категорії справ, тяжкість злочину, можливе його вчинення інспектором прикордонної служби, до якого ставляться підвищенні вимоги стосовно його професійної діяльності та, серед іншого, доброчесності, встановлені ризики, професійне, особисте оточення та ділові зв`язки підозрюваного.

З огляду на майновий стан підозрюваного, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 419 КК України, та чотирьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень. При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складає 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Крім того, ця сума застави не порушує принцип пропорційності, проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, Ревенко Г.М., погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону Щуром Є.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021160000001291 від 26.10.2021 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Південного територіального управління військової служби правопорядку Збройних сил України (м. Одеса, вул. Армійська, 10а) строком на 10 (десять) днів, до 06.02.2022 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 06.02.2022 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

5. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.