Постанова № 10297648, 22.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2010 року Справа № 2а-2809/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Солоніченко О.В.;

при секретарі: Псоміаді С.І.;

за участю

представника позивача:Водолазкіна А.В. дов. від 12.04.10.

представника першого відповідача:Буркової О.М. дов. від 30.12.09. №113/10

представника другого відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат», звернувся з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України у Луганській області в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення Ленінської МДПІ м. Луганська № 0000212360/0 від 02.04.2010 року, винесене на підставі акту перевірки № 246/23-616/34721136, стягнути з Державного бюджету України з заборгованості з ПДВ по податковій декларації за жовтень 2009 року у сумі 460 000,00 грн., а також судові витрати в розмірі 1703,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат» є платником податку на додану вартість, про що має свідоцтво від 18.12.2006 року № 100006660 та зареєстровано у встановленому ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку. 17.11.2009 року ТОВ «Рінат» надало до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в розмірі 1080 710,00 грн. Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За даними поданої податкової декларації, сума бюджетного відшкодування, визначена відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», по результатам господарської діяльності ТОВ «Рінат» - у жовтні 2009 року склала 460000,00 грн. Ленінською МДПІ в м. Луганську проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Рінат» за жовтень 2009 року, про результати якої складено Акт від 02.04.2010 року № 246/23-616/34721136. Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п 7.7.ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника банку за жовтень 2009 року на суму 460000,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» від 02.04.2010 року № 0000212360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 460000,00 грн. Даний акт перевірки містить відомості, які не відповідають нормам діючого законодавства як слідство податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Посилання податкового органу в акті перевірки на п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» має нове трактування, а саме якщо в подальшому податковому періоді сума, розрахована згідно п.п.7.7.1 цього пункту має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. У відповідності з внесеними змінами, які вважаються в попередньої редакції Закону, як помилка, законних підстав для відмови в відшкодуванні ПДВ вищезазначеної суми у податкового органу немає. Відповідно, висновки акту є необґрунтованими, тому що всі вимоги Закону України «Про ПДВ» підприємством були дотримані. Ленінською МДПІ в м. Луганську порушено порядок оформлення результатів документальних перевірок, а саме описова частина акту не містить інформації про висвітлені показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичних показників, виявлених у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розмірі періодів (акт перевірки не містить посилання на жодну податкову накладну, використану при перевірці та жодне платіжне доручення); при виявленні розбіжностей не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. В порушення абз.8 п.2 ч.ІІ розділу 2 Порядку при складанні акту перевірки перевіряючими допущено відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних порушень, які не мають підтверджених доказів. Оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000212360/0 від 02.04.2010 року, в порушення Наказу ДПА України від 21.06.2001 року № 253, не містить посилання на відповідну частину ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» щодо підстав проведення перевірки, але містить посилання на п.п. «б», «в» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181 щодо проведення камеральної перевірки. Також сума, вказана в повідомленні як фактично невідшкодована підприємству на момент перевірки 0,00 грн., але вона складає 460000,00 грн. Саме з цих підстав перевіряючий не зміг зробити посилання на порушення вимог діючого законодавства в акті перевірки, що потягло за собою винесення незаконного податкового повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що згідно з поданою ТОВ «Рінат» до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 1080710 грн. Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року перевірена в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки результати якої оформлені актом від 12.03.2010 року № 175/23-616/34721136 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року. Позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що одним з основних постачальників було підприємство ТОВ «Автоцентр Бизон» (смт. Станично-Луганське, вул. Барабашова, 38). Питома вага суми бюджетного відшкодування ПДВ тов. «Рінат» за жовтень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Автоцентр Бизон» складає 460 000 грн. Ленінською МДПІ у м. Луганську по основним постачальникам ТОВ «Рінат» було направлено запити щодо проведення зустрічних перевірок, а саме: до ДПІ у Станично-Луганському районі направлено запит від 25.02.2010 року № 7122/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Автоцентр Бизон» по взаємовідносинам з ТОВ «Рінат». Отримано відповідь від 09.03.2010 року № 1070/23 згідно якої ДПІ у Станично-Луганському районі повідомляє про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Автоцентр Бизон» з питань правових відносин з ТОВ «Рінат» за жовтень 2007 року, лютий, травень, червень 2008 року. Згідно протоколу обшуку офісного приміщення ТОВ «Автоцентр Бизон» від 02.02.2010 року, який було складено слідчим ГВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську, вилучено документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Автоцентр Бизон» з ТОВ «Рінат» які залучено до матеріалів кримінальної справи. За результатами проведення оперативного супроводження документальної перевірки ТОВ «Рінат» встановлено, що останнім у 2008 році придбано автотехніку виробництва КНР у ТОВ «Автоцентр Бизон». Перевіркою ланцюга постачання встановлено, що ТОВ «Автоцентр Бизон» показує придбання вказаних транспортних засобів у ТОВ «ТФК «Нафтатрейд України». Враховуючи матеріали допиту колишнього директора ТОВ «ТФК «Нафтатрейд України» гр. ОСОБА_3 первинні бухгалтерські документи, податкові накладні підписані від імені директора підприємства гр. ОСОБА_3, які підтверджують укладання та виконання правочинів по придбанню та продажу товарів, робіт у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.03.1995 року № 88 не мають юридичної сили, не можуть бути підставою показників з ПДВ, як у підприємства, що перевіряються, так і у його контрагентів.

Представник Головного управління державного казначейства України в Луганській області 29.04.2010 року надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ТОВ «Рінат» вказує, що відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» № 168/97 від 03.04.1997 року, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу. На виконання даної правової норми спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України встановлено Порядок відшкодування податку на додану вартість № 200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680. Відповідно до п.4.1 даного Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Станом на теперішній час до Головного управління державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Рінат».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат» 15.06.2001 року є платником податку на додану вартість, про що має свідоцтво від 18.12.2006 року № 100006660 та зареєстровано у встановленому ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку. (арк. справи 9).

17.11.2009 року позивачем до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в розмірі 1080 710,00 грн. (арк. справи 29-30).

02.04.2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було завершено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080710 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п 7.7.ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». А саме, актом зафіксовано, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу постачання (ТОВ «Автоцентр Бізон») до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати сум ПДВ до даному ланцюгу постачання в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника за жовтень 2009 року на суму 460000,00 грн. , про що відповідачем 02.04.10. складено акт за № 246/23-616/34721136 (арк. справи 35-37).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» від 02.04.2010 року № 0000212360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 460000,00 грн. (арк. справи 38).Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97. (надалі- Закон 168).

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону 168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно 7.4.1. ст.7 Закону 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Виходячи з зазначених норм Закону 168, єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та ТОВ «Автоцентр Бізон» було укладено договори № Б047 від 01.10.07. купівлі продажу автомобілів та № ТО 38 від 16.06.09. на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту.

Протягом 2007 2008 років ТОВ «Автоцентр Бізон» було видано позивачу податкові накладні, які стали підставою для нарахування позивачем податкового кредиту.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону 168 платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Добросовісний платник податку, який в силу покладеного на нього обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає в звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо встановлено законом.

Неможливість здійснення перевірок контрагентів позивача, несплата ними податків та не звітування перед податковими органами самі по собі не призвели до недійсності всіх угод укладених з позивачем та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Посилання відповідача на те, що необхідність підтвердження безпосередньої сплати податку до бюджету визначено самим поняттям податку, та передбачено п.1.8. Закону 168 врахуванню не підлягають, оскільки зазначений пункт надає загальне поняття "бюджетне відшкодування" та є відсилочною нормою, Тобто, вказана норма Закону 168 безпосередньо порядок визначення суми бюджетного відшкодування не встановлює, а відсилає до інших норм цього Закону. Розглядаючи ці норми разом з нормами п.7.7. ст. 7 Закону, слід зробити висновок, що відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до бюджету.

З вищезазначеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання щодо сплати податку в бюджет, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додатну вартість в разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови відносно отримання такого відшкодування та документально підтвердив розмір нарахованого податкового кредиту.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності відповідач не навів, та не довів суду безтоварність операцій, здійснених позивачем та ТОВ «Автоцентр Бізон».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не мав підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, відтак, податкове повідомлення-рішення, що оскаржується позивачем, підлягає скасуванню.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, (далі - Порядок 209) відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Відповідно до пп. 7.7.7. п.7.7. ст.. 7 168 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.7.7.8.п.7.7 ст. 7 Закону 168 у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи наведене та наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань, податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ. Тому позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по декларації за жовтень 2009 року в сумі 460 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2009 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000212360/0 від 02.04.10.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117030700006 Банк головного управління Державного казначейства у Луганській області, МФО 804013 ОКПО 24046358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» (ідентифікаційний код 34721136, п/р 2600401005464 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 304289) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 460 000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» (ідентифікаційний код 34721136, п/р 2600401005464 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 304289) витрати по сплаті судового збору (державного мита) у сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 27 червня 2010 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

СуддяСолоніченко О.В.