Ухвала суду № 102976409, 04.02.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10037/20

Провадження № 1-кп/219/405/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Лосинської І.М.,

прокурора Овчаренка О.Ф.,

захисника Ритова О.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050150001410 від 20 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

під час судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченої термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 проти заявленого клопотання заперечував, вказав, що прокурор не довів наявність вказаних ризиків, просив змінити запобіжний захід обвинуваченій з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала проти заявленого прокурором клопотання, клопотання її захисника просила задовольнити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово судом був продовжений до 11 лютого 2022 року включно.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років та особу обвинуваченої.

Тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який, крім того, характеризуються значною суспільною небезпекою, яка полягає, насамперед, в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, а також те, що ОСОБА_1 перешкоджала судовому розгляду систематичною неявкою до судових засідань, незважаючи на обраний відносно неї запобіжний захід у виді домашнього арешту, беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченої, однак застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

А тому суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Ритова О.М. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у виді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання захисника Ритова О.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, строк дії обраного ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 04 квітня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Лапченко