Постанова № 10297630, 01.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2010 року Справа № 2а-4133/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Островської О.П.,

при секретарі: Кірян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкової заборгованості шляхом звернення стягнення на активи,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2010 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Відповідач ПП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Артемівської районної ради у м. Луганську 02.10.1995, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 65276374, перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів з 02.10.1995. За відповідачем станом на 20.04.2010 виникла заборгованість перед бюджетом у сумі 9725,67 грн., яка складається з: податку на додану вартість у розмірі 7,70 грн., у тому числі штрафні санкції в сумі 7,70 грн., з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9717,97 грн., у тому числі податкові зобовязання у сумі 7807,10 грн., штрафні санкції 81,53 грн., пеня, що обліковується по особовому рахунку 1829,34 грн. ПП ОСОБА_1 згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та абз. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 зі змінами та доповненнями ДПІ було визначено податкове зобовязання, яке в адміністративному та судовому порядку оскаржено не було та вважається узгодженим. У звязку з несплатою податкового зобовязання ДПІ на адресу відповідача були надіслані перша (від 19.03.2007 № 1/6906) та друга (від 20.04.2007 № 2/6907) податкові вимоги. Суми податкового боргу сплачені не були. Тому позивач просить стягнути з ПП ОСОБА_1 на користь державного бюджету суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 7,70 грн. та з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9717,97 грн., звернувши стягнення на його активи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові, проти розстрочення сплати податкового боргу заперечив.

Відповідач у судове засідання не зявився, до його початку надав суду заяву, в якій визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 9725,67 грн. в повному обсязі, просив розстрочити сплату боргу строком на три місяці у звязку з важким фінансовим становищем. Також просив розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачена як одна з функцій податкового органу подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно зі ст. 7 цього Закону, субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно положень 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Абзацом 1 пункту 5.1. ст. 5 Закону № 2181 визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Судом установлено, що відповідач ПП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Артемівської районної ради у м. Луганську 02.10.1995, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 65276374, перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів з 02.10.1995.

У відповідача станом на 20.04.2010 виникла податкова заборгованість перед бюджетом у сумі 9725,67 грн., яка складається з: податку на додану вартість у розмірі 7,70 грн., у тому числі штрафні санкції в сумі 7,70 грн., з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9717,97 грн., у тому числі податкові зобовязання у сумі 7807,10 грн., штрафні санкції 81,53 грн., пеня, що обліковується по особовому рахунку 1829,34 грн. Податкові зобовязання, визначені податковим органом згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та абз. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 оскаржені не були та вважаються узгодженими.

Податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків проводилися заходи, передбачені Законом № 2181, а саме: направлена перша податкова вимога від 19.03.2007 № 1/6906 на суму 6153,20 грн., друга податкова вимога від 20.04.2007 № 2/6907 на суму 6153,20 грн. Податкові вимоги були отримані відповідачем.

Сума боргу в добровільному порядку не сплачена.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 12), довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 13), реєстраційною карткою (а.с. 14), корінцями податкових повідомлень від 13.02.2007 (а.с. 3), розрахунком авансових платежів прибуткового податку на 2007 рік (а.с. 4), перерахунком податку за 2006 рік (а.с. 5), декларацією про доходи (а.с. 8-9), довідкою про суму податкового боргу (а.с. 6), розрахунком заборгованості (а.с. 7), корінцями податкових вимог (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Позовні вимоги визнані відповідачем.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податку це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

З огляду на викладене суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості, суд не вбачає підстав для розгляду цього питання одночасно з вирішенням справи по суті. Зі місту ст. 263 КАС України вбачається, що таке питання розглядається судом, який видав виконавчий документ на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкової заборгованості шляхом звернення стягнення на активи задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України (код платежу 14010100, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код отримувача 24046582, банк ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31110029700003) податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 7,70 грн. (сім грн. 70 коп.) та на користь Державного бюджету України (код платежу 11010200, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код отримувача 24046582, банк ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 33217801700003) податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9717,97 грн. (девять тисяч сімсот сімнадцять грн. 97 коп.), звернувши стягнення на його активи.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 01 липня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.