Постанова № 10297626, 30.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2010 року Справа № 2а-4097/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі Гапоновій І.В.,

за участю представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 17.05.2010 ВП 18072022 про арешт грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17.05.2010 про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 17.05.2010 старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у звязку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_1 винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 2421,23 грн. на розрахунковий рахунок, що належить позивачеві.

Виконати рішення суду неможливо у звязку з тим, що на даний момент позивач не профінансований на виконання рішень суду. Стягнення грошових коштів зі спеціалізованого розрахункового рахунка для виконання рішень суду неможливо, оскільки кошти на вказаному розрахунковому рахунку призначені для виплати допомоги на поточний 2010 рік.

Кошти з державного бюджету виділено на виплату громадянам недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення на поточний 2010 рік, а додаткових коштів для виплати допомоги за минулі роки не виділено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (далі - Постанова № 609) встановлений порядок накладання арешту на кошти, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках.

Так, згідно з п. 30 Постанови № 609 арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця.

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Згідно з п. 32 Постанови № 609 постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку.

Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.

У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації.

Судом встановлено, що 17.05.2010 старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Луганської області у звязку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_1 винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 2421,23 грн. на розрахунковий рахунок, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області.

Боржником виконавчий документ в добровільний строк не виконаний. Тому, 17.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від стягнутої суми 218 грн. 17.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій 23,23 грн.

Зазначеною постановою накладено арешт на кошти, які знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку, що належить позивачеві: 35218039000088, КПК 2501250, УДК м. Стаханова, ГДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

- коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону;

- авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Закону;

- стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 п. 23 Постанови КМУ № 609 судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки". У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість накладення арешту на грошові кошти позивача з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій в розмірі 23,23 грн. та виконавчого збору в розмірі 218,50 грн. з КПК 2501250.

Таким чином підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області при накладанні арешту на грошові кошти позивача не враховано вказану норму Постанови КМУ № 609.

Тобто, арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області є незаконним.

Крім того, статтею 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідне управління Державного казначейства України, у якому відкрито розрахунковий рахунок Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, у даному випадку є фінансовою установою, до якої застосовуються положення глави 72 Цивільного кодексу України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області задовольнити повністю.

Скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт коштів боржника від 17.05.2010 ВП 18072022.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 05 липня 2010 року.

СуддяБорзаниця С.В.