Рішення № 102975601, 02.02.2022, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7366/21

Номер провадження 2-о/629/15/22

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендри Н.В.

за участю секретаря – Капустян М.Є.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Желаоновї О.Б.,

представника заінтересованої особи – Красноруцької Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника-адвокат Желанова Оксана Борисівна, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Фальонки, Фальонківського району Кіровської області РРФСР, де провів дитинство та юність: навчався у середній школі № 1 станиці Лянгасово, закінчивши 8 клас. Вступив до професійно-технічного училища № 36 м. Кіров, яке закінчив спеціальністю «Слюсар з ремонту авто». З 1977 по 1979 рік ОСОБА_1 проходив службу у лавах радянської Армії, у місті Свердловськ. Після повернення з лав радянської армії, 06.07.1979 року Лянгасівським відділом міліції Ленінського РОВД Кіровської області Заявник отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 . У 1979 році, заявник переїхав до України, у м.Ізюм Харківської області, де з 07.09.1984 по 16.11.1992 року постійно проживав у АДРЕСА_1 , та працював на Ізюмському приладобудівному заводі. На початку липня 1996 року заявник поїхав до родичів у Російську Федерацію, де втратив всі наявні документи, в тому числі паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 . Заявник звернувся до Посольства України у РФ з проханням допомогти йому повернутися до України, йому пояснили, що належність його до громадянства України не підтверджена та порадили звернутися до органу, який видавав йому втрачений паспорт. З 12 липня 1996 року заявник отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, при цьому, громадянином РФ він не є. Заявник не має можливості довести, що місцем його реєстрації є АДРЕСА_1 , оскільки паспорт зі штампом про реєстрацію втрачений, а Картка прописки (Форма А) станом на 1991 рік відсутня. Під час звернення до Лозівського районного відділу ГУ ДМСУ в Харківській області заявнику було роз`яснено неможливість встановити чи спростувати його належність до громадянства України за відсутності документально підтвердженого місця проживання за станом на 24 серпня 1991 року та було рекомендовано звернутись до суду для встановлення відповідного факту, що має юридичне значення. У зв`язку з викладеним, представник заявника звернулася до суду для встановлення вказаного факту.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.12.2021 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження.

Заявник та представник заявника - адвокат Желанова О.Б. в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити заяву про встановлення факту у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Лозівського відділу ГУ ДМС України у Харківській області Красноруцька Р.Н. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви, пояснила, що заявник звертався в усній формі до органу ДМС з питання оформлення паспорту громадянина України на підставі паспорту колишнього СРСР виданого компетними органами Російської держави. Однак у паспорті була відсутня відмітка щодо місця реєстрації та штамп, що він громадянин України. У зв`язку з неможливістю встановити його особу та встановити факт проживання йому було запропоновано звернутися до суду.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

12.07.1996 року ОСОБА_1 видано паспорт громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , в якому вказано, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Фальонки, Фальонківського району Кіровської області РРФСР, національність татарин, що підтверджується копією паспорту. (а.с.7-9)

24.05.1996 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстровано Лозівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження. (а.с.10)

Відповідно до копії довідки від 20.07.2017 року №23-275, вбачається, що ОСОБА_1 працював з 07.09.1984 року по 16.11.1992 року на Державному підприємстві «Ізюмський приладобудівний завод». (а.с.11)

Відповідно до копії довідки від 15.05.2019 року №194, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Фальонки, Фальонківського району Кіровської області РРФСР, громадянство Російської Федерації не набув та у відповідності до законодавства Російської Федерації про громадянство – громадянином Російської Федерації не є. (а.с.12)

Відповідно до копії довідки від 17.08.2020 року №3/205208770674, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Фальонки, Фальонківського району Кіровської області РРФСР, документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 виданим ОВД Ленінського району м.Кірова 12.07.1996 замість втраченого паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , оформленого у зв`язку з увільненням з лав Радянської Армії на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого Фаленським районним бюро РАГС Кіровської області 17.07.1958 року. В заявах про видачу паспорту у формі №1П на вищевказаний паспорт значиться прізвище « ОСОБА_3 », підстав для пред`явлення копій заяв про видачу (заміну) паспорту не мається. (ас.13)

Відповідно до копії довідки про звільнення серія ХАР №00271 виданої ОСОБА_1 про те, що він відбув покарання з 21.05.2012 року по 25.05.2017 року у ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» та прямує до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.15)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є дружиною заявника. Після армії чоловік працював в Ізюмі на заводі та мешкав з першою дружиною протягом 12 років. На початку 1996 році вона познайомилася з ОСОБА_1 , а в травні 1996 р вони одружилися. Лозівським судом був засуджений до 8 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

Частиною 2 статті 315 ЦПК України, визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

В силу ст. 17 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Стаття 1 ЗУ «Про громадянство» дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР (далі Порядок) відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.

Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Отже, у таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Судом встановлено, що заявник переїхав до України, де працював в м.Ізюм з 1984 року по 1992 рік, в 1996 році одружився та досить тривалий час перебував в місцях позбавлення волі на території України, дані обставини підтверджуються і показами свідка.

На підставі викладеного, суд приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України та встановлення його особи має для заявника юридичне значення та необхідне йому для отримання паспорту громадянина України, враховуючи наявність доказів на підтвердження постійного проживання на території України до 24.08.1991 року, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника-адвокат Желанова Оксана Борисівна, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення– задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Фальонки Фальонського району Кіровської області, РРФСР на тертиорії України станом на 24 серпня 1991 року.

Встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел.Фальонки Фальонського району Кіровської області, РРФСР, відповідно до паспорту громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , виданого Відділом внутрішніх справ Ленінського району міста Кірова 12 червня 1996 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник заявника-адвокат Желанова Оксана Борисівна, місцезнаходження: м.Харків, пров.Андріївський, 9.

Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області, місцезнаходження: м.Харків, вул.Римарська, буд.24, в особі Лозівського районного відділу ДМС України у Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, вул.Привокзальна, буд.30.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2022 року.

Суддя Наталія ЦЕНДРА