Рішення № 102974963, 26.01.2022, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3596/21; 2/401/348/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі – Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ " Селфі кредит", про визнання договору надання споживчого кредиту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, мотивуючи його тим, що 29.08.2021 року між нею та ТОВ «Селфі кредит» було укладено кредитний договір №25600, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 2000 грн. Вважає, що при укладанні вказаного договору були порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних». Зазначає, що відповідач скориставшись її необізнаністю, навмисно, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не надав їй як позичальнику повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту при видачі кредитних коштів та не ознайомив її з ризиками, і вона ніде не ставила свій підпис про те, що вона ознайомилась з умовами кредитування. Також зазначає, що працівники фінансової установи не надали їй вказаних Правил і вона з ними не ознайомлювалась, і вона їх не знайшла на сайті кредитодавця. Зазначила, що вона при укладенні кредитного договору через неналежну інформативність з боку відповідача та необізнаність не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, так як не було належним чином роз`яснено працівниками фінансової установи. На підставі викладеного вважає, що є підстави для визнання кредитного договору від 29.08.2021 року недійсним.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її участі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно належним чином. Надав суду відзив на позовну заяву у якій заперечує проти задоволення позову у повному обсязі, оскільки, вважає позов необгрунтованим, завідомо безпідставним та таким, що має очевидно штучний характер. Вся процедура укладення з Товариством договору про надання споживчого кредиту відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, але не виключно до Законів України «Про фінансові послуг та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», а також відповідно до внутрішніх Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту . Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Так, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту Товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті https: seinecredit.com.на надало Клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення договору, де, серед іншого, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення. Перед подачею заявки на отримання кредиту, Клієнт повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами, та відповідним примірним Договором про надання споживчого кредиту, що розміщені на Веб-сайті. В цьому випадку Клієнт підтвердив таке ознайомлення: шляхом натискання відповідної клавіші під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства під час створення особистого кабінетуТак, на виконання частини 2 статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», Відповідач до моменту укладення договору, також в окремому документі надав Позивачу інформацію, необхідну останньому для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Така інформація була надана Позивачу у вигляді Паспорту споживчого кредиту, з якою Позивач ознайомився, що підтвердив своїм підписом на ньому. Зокрема в Паспорті споживчого кредиту, що підписаний Клієнтом міститься вся інформація, що вимагається чинним законодавством України - передбачені умови кредитування, розмір реальної річної ставки, загальні витрати за кредитом, загальна вартість кредиту та інші умови, що відповідають умовам укладеного з Відповідачем договору про надання споживчого кредиту. Що стосується укладення договору про надання споживчого кредиту зазначає, що Товариство має статус фінансової установи та діє відповідно до ліцензії наданої відповідно до рішення Національного банку України від 30.04.2021 року № 21/1067-пк має право надавати фінансові послуги з надання позик, в тому числі на умовах фінансового кредиту отже посилання позивача на те, що товариство не має статусу фінансової установи та відповідної ліцензії на надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту, укладання договору не відповідає вимогами чинного законодавства є абсолютно безпідставним. Крім того, вказує, що у разі незгоди з умовами кредитного договору, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначених ст.15 Закону України «Про споживче кредитування», і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору. Натомість таких дій позивач не вчинив.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що 29.08.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» було укладено кредитний договір №25600, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 2000 грн (а. с. 4-8).

Відповідно до ч. 1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв станом на день виникнення правовідносин, визначено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно з п.22 ч.1ст.1,ч.1 ст.11, ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 ст.3, ч. 2 ст 9, ст 12 Закону України «Про споживче кредитування»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цьогоЗакону,у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. У договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1ст.229 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування визначають право споживача перед укладенням договору про споживчий кредит отримати від кредитодавця всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Ця інформація надається кредитодавцем споживачу за спеціальною письмовою чи електронною формою шляхом складання сторонами паспорта споживчого кредиту. За умови дотримання такої форми кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасника.

Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що укладений між ТОВ «Селфі кредит» і позивачем кредитний договір містить істотні умови договору про споживчий кредит, визначені ст.12 Закону «Про споживче кредитування».

При цьому, у справі відсутні докази про те, що відповідач включив до укладеного кредитного договору несправедливі умови та ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а позивач уклала цей правочин під впливом обману.

Твердження позивача про невідповідність кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не відповідають фактичним обставинам справи.

Оцінивши в сукупності надані докази,суд прийшов до висновку,що позивач не надав суду доказів, які б вказували на наявність зі сторони відповідача порушень вимог законодавства України щодо захисту прав споживачів та наявності в договорі несправедливих умов, тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. 202, 203, 627, 628, 1054 ЦК України, ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1, 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.12, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ " Селфі кредит", місце реєстрації: проспект Перемоги, 16, м. Київ, ЄДРПОУ 443979069.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш