Рішення № 102972384, 31.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7607/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.11.2021 року № 301405,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №301405 від 16.11.2021 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Логістік» накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 8 500,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав постанову про накладення штрафу №301405 від 16.11.2021 року якою товариство притягнуто до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено штраф і розмірі 8500 грн. Підставою для накладення на товариство штрафу є перевищення навантаження на одиночну вісь 11,91 тон, замість 11 тон, що є підставою для застосування ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач звертає увагу, що він не був перевізником в правовідносинах, які були предметом перевірки, а тому він не може нести відповідальність за порушення вчинені іншою особою. Окремо позивач звертає увагу, що відсутні докази здійснення вагового контролю справними засобами контролю, які пройшли періодичну повірку (метрологічну атестацію).

Ухвалою від 01.12.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

26.01.2022 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. В діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

28.01.2022 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач несвоєчасно подав відзив на позовну заяву. Вважає відзив на позовну заяву таким, що суперечить вимогам процесуального законодавства. На думку позивача, наявні підстави для розгляду справи саме за матеріалами наданими товариством та без урахування матеріалів наданих відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

04 жовтня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у Херсонській області на 452 км + 811 м. автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF FTXF 105.460 з причепом JANMIL NW-IS, номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Перевезення вантажу здійснювалось за товарно-транспортною накладною №211004-00000019 від 03.10.2021 року.

Габаритно-ваговим контролем зазначеного транспортного засобу було встановлено, що навантаження на одиночну вісь становить 11910 кг. при нормативно допустимому 11000 кг.

За результатами габаритно-вагового контролю складена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0067502 від 04.10.2021 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №0055552 від 04.10.2021 року, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0055552 від 04.10.2021 року.

Таким чином, перевіркою виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажів мало місце перевищення вагових обмежень без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільним транспортом автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, що є порушенням статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

За цим фактом складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.10.2021 року №316809 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень.

За даними свідоцтв про реєстрацію транспортний засіб марки DAF FTXF 105.460 з причепом JANMIL NW-IS, номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 зареєстровані за ТОВ «Агропродукт Логістік».

Постановою від 16.11.2021 року №301405 про застосування адміністративно-господарського штрафу, заступник начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 вказаного Закону України "Про автомобільний транспорт" стягнуто з перевізника ТОВ «Агропродукт Логістик» адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Позивач не погодився з правомірністю зазначеної постанови та звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Стаття 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За змістом пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пункти 5, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), встановлюють, що у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Як слідує зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF FTXF 105.460 з причепом JANMIL NW-IS, номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , номерний знак причепа НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: на одиночну вісь складає 11910 кг при допустимих 11000 кг.

При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом з тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд критично оцінює доводи позивача щодо незаконності та необґрунтованості винесення спірної постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 16.11.2021 №301405 про застосування адміністративно-господарського штрафу з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

У матеріалах справи наявний чек первинного зважування транспортного засобу, у якому зафіксовано перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиничну вісь (2) 11,91 т при допустимих 11 т, а також Акт №0055552 від 04.10.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, який водій підписувати відмовився.

Підстав вважати вказаний чек таким, що не належить до автомобільних ваг, які використовувалися інспекторами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля позивача, а також вказаний акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів таким, що містить недостовірні дані, у суду відсутні.

Крім того, окремі недоліки документа не можуть слугувати підставою для спростування відповідного порушення.

Стосовно доводів позивача про те, що ТОВ «Агропродукт Логістік» не є перевізником за товарно-транспортною накладною №211004-00000019 від 03.10.2021 року, оскільки в ній зазначено інше підприємство - ТОВ «АГРОПРОДУКТ ЛОГІСТІК», то суд не приймає їх до уваги з таких підстав.

Перевізником є ТОВ «АГРОПРОДУКТ ЛОГІСТІК» з кодом ЄДРПОУ 39812772, а ТТН в якості додатку завірено представником позивача написом «з оригіналом згідно» та мокрою печаткою позивача - ТОВ «Агропродукт Логістік» з кодом ЄДРПОУ 39812772.

Таким чином перевізник за товарно-транспортною накладною №211004-00000019 від 03.10.2021 року та позивач є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим самим кодом ЄДРПОУ, а тому твердження позивача про те, що останній не був перевізником у правовідносинах, що виникли під час рейдової перевірки 04.10.2021 року є безпідставним.

Стосовно того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (штор соняшниковий високопротеїновий тостований гранульований ), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Судовим розглядом встановлено, що в даному випадку перевищення на одиничну вісь становить 11,91 тон, що більше нормативно допустимого на 8,27 %.

Згідно з абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому факт перевезення сипучого вантажу не впливає на правильність висновків суду.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що товариство фактично не спростувало допущення ним порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише послалося на ту обставину, що воно не було перевізником.

В той же час в позовні заяві товариство висловило позицію за якою ваговий контроль здійснювався на вагах але відсутні докази здійснення вагового контролю справними засобами контролю, які пройшли періодичну повірку (метрологічну атестацію).

Суд повторно звертає увагу, що даним доводам вже надано правову оцінку.

Отже, беручи до уваги, що позивач в даному випадку виступає як перевізник, який здійснив 04.10.2021 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиночну вісь 11,91 тон при допустимих 11 тон, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 113070200