Рішення № 102972349, 28.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/3176/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Каховський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 року №Ф-5017-50,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі ), за участю третьої особи Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) ( далі - третя особа, Каховський міськрайонний ВДВС ПМРУ Міністерства юстиції (м. Одеса )), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.12.2019 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5017-050 в сумі 25 491,58 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 15.10.2008 р. по 2011 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець. При цьому, з 2011 р. по 27.11.2019 підприємницьку діяльність не здійснював, а з 2011 по 2019 рр. працював в Акціонерному товаристві "Одесагаз", на умовах повного робочого дня, який сплачував за нього ЄСВ. З огляду на вказане, вважає, що нарахування боргу зі сплати ЄСВ за період перебування на обліку як фізичної особи-підприємця порушує його майнові права, оскільки одночасне перебування його у трудових відносинах, спричиняє подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем) сплату єдиного внеску.

16.08.2021 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким цитуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних інформаційної системи податкового органу. При цьому, вказує, що відповідно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці та фізичні особи-підприємці розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Третя особа - Каховський міськрайонний ВДВС ПМРУ Міністерства юстиції (м. Одеса )) не скористався правом на подання пояснень, про яке йому було роз`яснено в ухвалі від 27.07.2021 р. про відкриття провадження по справі, направленої на електрону адресу третьої особи.

21.08.2021 р. позивачем надана відповідь на відзив, в якій з аналогічних обставин, викладених у позові, не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиву на позов, та просить задовольнити позов.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12.07.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, згідно якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Каховській ДПІ Головного управління ДПС у Херсонській області з 15.10.2008 р. як фізична особа-підприємець.

27.11.2021 припинена державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄДР (а.с. 45-46).

Згідно витягу з Інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" ( а.с. 49) станом на 30.11.2019 року обліковувалась заборгованість в загальній сумі 25 491,58 грн., яка складається з суми недоїмки 23 420,50 грн., залишку несплаченої пені 2 071,08 грн.

03 грудня 2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано вимогу № Ф-5017-50 "У" про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 06.05.2020 року в розмірі 25 491,58 грн., яка складається з суми недоїмки 22 640,81 грн., суми штрафу 779,69 грн. та пені 2071,08 грн. ( а.с. 12)

Вважаючи дану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,

- працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. ( пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу);

- самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; (п. 14.1.226 ст. 14 цього Кодексу);

- органи контролю, серед іншого, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. ( пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України);

- контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. ( пункт 41.1 ст. 41 цього Кодексу).

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України № 2464-VI), в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, зокрема,

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. ( пункт 2 частини першої статті 1 Закону);

- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. (пункт 5 частини першої статті 1 Закону);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом ( пункт 6 частини першої статті 1 Закону);

- страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок ( пункт 10 частини першої статті 1 Закону);

- платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.( абзац 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону);

- до платників єдиного внеску віднесено фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування ( пункт 4 частини першої статті 4 Закону);

- особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. ( частина 6 статі 4 цього Закону);

- платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок. ( пункт 1 частини другої статті 6 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ( абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону);

- єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску ( пункт 2 частини першої статті 7 Закону)

- єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. ( частина 5 статті 8 Закону)

- обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок ( частина 3 ст. 9 Закону);

- платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. ( абзац 3 частини 8 статті 9 Закону)

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. ( частина 12 статті 9 Закону)

- податкові органи зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону ( пункт 3 частини першої ст. 14 Закону);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів ( частина 3 статті 25 Закону);

- податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі. Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. ( частина 4 статті 25 Закону);

- вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. ( частина п`ята статі 25 Закону)

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року (далі - Інструкція № 449 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема,

- органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми. ( абз. 3 п. 3 розділу VI " Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449

- вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. ( пункт 4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції);

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності). Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства ( п. 5 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449).

- якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) ( пункт 7 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції).

VI. Оцінка суду

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які відповідно до Закону № 2464-VI є платниками єдиного внеску, зобов`язані самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі невиконання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного внеску обов`язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску контролюючим органом до таких платників застосовуються заходи впливу та стягнення. Зокрема, орган доходів із зборів наділений повноваженнями у відношенні такого платника сформувати та надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу з моменту виникнення, зростання або частково зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), яка є обов`язковою до виконання. При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, згідно із чим облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є вимога ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № Ф-5017-50 "У" від 03 грудня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в розмірі 25 491,58 грн., яка складається з суми недоїмки 22 640,81 грн., суми штрафу 779,69 грн. та пені 2071,08 грн. ( а.с. 12).

Надаючи оцінку правову оцінку в частині правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в частині суми недоїмки 22 640,81 грн. з огляду на те, що позивач протягом 2017-2019 років був найманим працівником та за нього такий внесок сплачував роботодавець, а саме АТ "Одесагаз", суд враховує наступне.

Відповідно до даних витягу з ІКП платника податків ОСОБА_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 "Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність" станом на 31.12.2019 року, обліковується сума недоїмки 22 640,81 грн., у т.ч.

- станом на 31.03.2018 р. обліковувалась недоїмка 8448,00 грн.

- сальдо на 31.12.2018 року складало суму недоїмки - 15 819,54 грн.

- сальдо на 30.11.2019 року. складало суму недоїмки - 23 420,50 грн.

Відтак вказана сума недоїмки 23 420,50 включає в собі звітні періоди 2017 - 2019 та складається із розрахунку

- сума недоїмки за 2017 рік складає 8 448 грн. ( 3200,00 грн. х 12 міс. х 22 % ). При цьому, 3 200,00 грн. це щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року згідно Закону України від 21 грудня 2016 р. №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- сума недоїмки за 2018 рік складає 9 828,72 грн. (2 457,18 грн. х 4 кв.). При цьому, щоквартальний платіж 2 457,18 грн. розраховується виходячи із щомісячного розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-УІІІ в сумі 3 723 грн. 00 коп. помноженої на 3 місяці та на 22 %.

- сума недоїмки за 9 місяців 2019 рік складає 8 262,54 грн. (щоквартальний платіж 2 754,18 грн. розраховується виходячи із щомісячного розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-УІІІ в сумі 4 173,00 грн. помноженої на 3 місяці та на 22 %.

При цьому, за даними ІКП ОСОБА_1 вбачається погашення вказаної суми недоїмки в межах виконавчого провадження протягом 2019 року на суму 3898,45 грн.

Таким чином, залишок не сплаченої суми недоїмки, яка виникла протягом 2017-2019 р., складає 22 640,81 грн.

Верховним Судом неодноразово розглядалися спори про обов`язок фізичної особи - підприємця, яка є одночасно найманим працівником, сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 01 вересня 2020 року (справа № 380/2239/20) суд касаційної інстанції висловив правову позицію про відсутність такого обов`язку, оскільки це спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 вказав, що положеннями Закону України № 2464-VI не врегульовані відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції у згаданій постанові сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як підкреслив Верховний Суд, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось вище, позивач у період 15.10.2008 р. по 2011 перебував у статусі фізичної особи-підприємця, що не заперечується сторонами.

Відтак, у вказаний період на позивача був покладено обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки Акціонерного товариства "Одесагаз", № 130 від 04.03.2021, підписаною головою правління Мітюченко І.В., головним бухгалтером Бондаренко Р.Є. та скріпленою печаткою підприємства, вбачається що ОСОБА_1 був найманим працівником Акціонерного товариства "Одесагаз", на його заробітну плату у спірний період його підприємницької діяльності 2017 - 2019 роки, було нараховано та перераховано відповідні суми єдиного соціального внеску. ( а.с. 14).

Відтак, протягом 2017-2019 років роботодавець в Акціонерного товариства "Одесагаз" сплачував за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що також підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5). ( а.с. 32-34).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву про наявність таких доходів не зазначає, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2019 року доходу від підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від вищевказаних роботодавців, не підлягають доказуванню.

З огляду на вказане та враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в частині періоду, який охоплюється оскаржуваною вимогою ( 2017-2019 р.), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Враховуючи, щодо нарахована контролюючим органом спірна сума недоїмки зі сплати ЄСВ призводять до подвійного оподаткування, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого внеску, тому суд вважає, що відповідачем протиправно сформовано оскаржувану вимогу № Ф-5017-050 "У" від 03.12.2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) в розмірі 22 640,81 грн.

Щодо спірної суми боргу за оскаржуваною вимогою в частині 2 850,77 грн., то вказана сума складається із штрафу - 779.69 грн. та пені - 2 071.08 грн., нарахованих на підставі рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі № 0188745005 від 16.10.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ( неперерахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ( а.с. 47).

Враховуючи, що вказане рішення не є предметом спору у даній справі, тому суд не надає правову оцінку підставам виникнення вказаної суми штрафу та пені, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог у цій частині.

VІІ. Висновок суду

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним документом.

Оскільки судом задоволено позов частково, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам ( 88,81 % від ціни позову 25 491, 58 грн.), що складає 806,39 грн. ( 908,00 *88,81%)

На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, Херсонська область, м. Херсон, пр.Ушакова,75), за участю третьої особи Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 160) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.12.2019 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5017-050 "У" ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині сплати суми недоїмки в розмірі 22 640,81 грн.

В частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 03.12.2019 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5017-050 "У" ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо штрафу в сумі 779,69 грн. та пені в сумі 2071,08 грн. - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження: 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 806,39 грн. (вісімсот шість гривень 39 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 111060000