Рішення № 102972199, 27.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/6536/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Управління Державної казначейської служби України про визнання відмови протиправною та стягнення коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної казначейської служби України у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Колосс» компенсації в розмірі 3% річних, а також інфляційних втрат за несвоєчасне перерахування товариству коштів за наказом Господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2019 року у справі №915/935/18;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» шляхом безспірного списання компенсацію в розмірі 3% річних у сумі 11 774,78 грн. та інфляційні втрати у сумі 21 365,59 грн. за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» судовий збір;

- встановити судовий контроль по виконанню рішення суду у цій справі шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України подати звіт по виконанню рішення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Державна казначейська служба України в порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду, не нарахувала та не виплатила компенсацію за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Ухвалою від 29.10.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін (у письмовому порядку).

07.12.2021 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження.

13.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував.

13.12.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої на задоволенні позовних вимог наполягав.

Ухвалою від 14.12.2021 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 18.01.2022 року.

Ухвалою від 18.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2022 року.

27.01.2022 року від сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи за правилами письмового провадження.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року у справі №915/935/18 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» (далі - ТОВ «Колосс»/товариство), а саме:

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» 347 718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» 5 215,77 грн. судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року у справі №915/935/18 резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року у справі № 915/935/18 викладено в наступній редакції:

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» 347 718,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» 5215,77 грн. судового збору.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду від 27 березня 2020 року у справі №915/935/18 рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 червня 2019 року і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року у справі № 915/935/18 залишено без змін.

19 серпня 2019 року Господарським судом Миколаївської області у справі №915/935/18 видано наказ по стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Колосс» грошових коштів відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2019 року №915/935/18.

03 вересня 2019 року ТОВ «Колосс» направило на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області заяву про виконання вищезазначеного наказу разом з усіма необхідними документами.

Листом від 21 квітня 2020 року №13-06/2-06/2202 Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області повідомило товариство про те, що документи ТОВ «Колосс» (заява, наказ та інші додані до заяви документи) передані на виконання до Державної казначейської служби України.

Кошти, стягнуті на користь ТОВ «Колосс» за наказом Господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2019 року у справі №915/935/18 виплачені товариству лише 25 січня 2021.

З огляду на несвоєчасне виконання Державною казначейською службою України вищезазначеного рішення суду, ТОВ «Колосс» 15 липня 2021 року звернулось до Державної казначейської служби України із вимогою щодо виплати компенсації за порушення строків безспірного списання коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів, в якій заявило вимогу про виплату за період з 10 грудня 2019 року по 25 січня 2021 року 3% річних у розмірі 11 774,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 21 365,59 грн, а всього - 33 140,37 грн.

Листом від 23 липня 2021 року №5-06-06/15304 «Про надання інформації» Державна казначейська служба України повідомила, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Крім того, зазначила, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів лише за рішеннями, боржниками в яких є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Тобто, вказаним листом Державна казначейська служба України фактично відмовила ТОВ «Колосс» у виплаті компенсації за порушення строків безспірного списання коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-УІ, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п. 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до п. 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно п. 48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Згідно п. 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Відповідно до пп. 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд звертає увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України є суб`єктом владних повноважень на якого покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів, а у випадку їх не виконання протягом трьох місяців, на виплату стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При чому, з огляду на положення ст. 2 Закону № 4901-VI, держава гарантувала виконання рішення суду про стягнення коштів протягом трьох місяців, а у випадку їх не перерахування зобов`язалась виплатити стягувачу компенсацію у розмірі встановленому Законом. Такий обов`язок, як то виконання рішення суду про стягнення коштів, так і виплата компенсації у випадку його не виконання протягом встановленого строку для суб`єкта владних повноважень, в особі відповідача є абсолютним.

Положення статті 124 Конституції України та статей 7, 14 та 255 КАС України (ред. з 06 липня 2005 року до 15 грудня 2017 року), що відповідає вимогам статей 14, 370 КАС України ( в редакції з 15 грудня 2017 року) свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України та статті 6 КАС України принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України», остаточним стало 15 січня 2010 року (Заява № 40753/07) визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією

У рішенні ЄСПЛ від 17 січня 2006 року по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № 27370/03 і № 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Беручи до уваги встановлений судом факт виконання рішення суду про стягнення коштів у сумі 347718,00 грн. лише 25.01.2021 року по виконавчому документу, який надійшов до Казначейства на виконання 10.09.2019 року, та практику Європейського суду з прав людини з вказаного питання, суд вважає, що в даному випадку тривалість виконання судового рішення була надмірною і не відповідала положенню статтю 5 Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як вже було зазначено вище, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, несплата компенсації за невиконання судового рішення на підставі відсутності бюджетних коштів, не може бути причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Посилання відповідача щодо відсутності у законодавстві строків виплати компенсації не відповідає дійсності та спростовуються положеннями пунктів 3, 48, 50-52 Порядку № 845 за якими, - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Крім того компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку.

Отже, у позивача виникло право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу на підставі ст. 5 вказаного Закону та пунктів 50-52 Порядку.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача, що законом про гарантії, на який посилається позивач, передбачено механізм виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу, а не з Державного бюджету, так як відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Характерною особливістю виконання рішень судів, за якими боржниками є Державний бюджет України, є визначення боржником по даним рішенням суду відповідного органу державної влади, який згідно положень Бюджетного кодексу України є розпорядником тих бюджетних коштів, стягнення яких передбачено судовим рішенням.

З огляду на те, що виконання рішень по стягненню з Державного бюджету України шкоди, заподіяної органами державної влади та місцевого самоврядування, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, покладено на ДКСУ, боржником у таких виконавчих документах і є ДКСУ, як головний розпорядник бюджетних коштів, а не Державний бюджет України, який не є юридичною особою.

Державний бюджет України є лише джерелом виконання рішення суду по стягненню на користь ТОВ «Колосс» коштів.

Крім того, органи державної влади, у відповідності до положень ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Тому, стягнення коштів з органу державної влади є стягненням коштів з того ж самого Державного бюджету України.

Положення Закону № 4901-VI (прим. - Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо виплати компенсації поширюються не лише на випадки несвоєчасного виконання судових рішень про стягнення коштів з визначеного Законом кола суб`єктів (зокрема, державних органів), а і держави (державного бюджету), оскільки держава уособлюється через її відповідні органи.

Механізм виплати коштів за судовими рішеннями, що передбачають стягнення з державного бюджету розроблено з метою вчасного та безумовного виконання державою своїх зобов`язань щодо виконання рішень суду. Однією із таких гарантій є запровадження додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень у вигляді виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону №901-VI.

Таким чином у разі порушення органом Казначейства строків виплат, що здійснюються за судовими рішеннями, шо передбачають виплати за рахунок бюджетних асигнувань, стягувач має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виключенням є лише випадки, коли стягувачами за судовими рішеннями є організації, що фінансуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки, ТОВ «Колосс» не є організацією, яка фінансується та утримується за рахунок коштів державного бюджету, а відтак, до даного спору підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З огляду на таке, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Державної казначейської служби України нарахувати і виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу (з 10.12.2019 року -25.01.2021 року) суми грошових коштів (347718,00 грн.) на виконання судового рішення, а саме у розмірі 11774,78 грн.

Щодо стягнення інфляційних витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18Т відступаючи від висновку Верховного суду України, зокрема викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц.

Отже, на будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру.

З урахуванням того, що судом встановлено наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «Колосс» компенсації в розмірі 3% річних за період не виплати товариству суми грошових коштів на виконання судового рішення. Стягнута за рішенням суду на користь товариства сума, є грошовим зобов`язанням, а відтак, вона має бути виплачена з урахуванням індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, оскільки в даному випадку прострочення виплати грошового зобов`язання за рішенням суду сталося у зв`язку із бездіяльністю Державної казначейської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, нарахування індексу інфляції за порушення строків виконання судового рішення, має здійснюватись через Державну казначейську службу України, як орган, на який покладено обов`язок по виконанню судових рішень по безспірному списанню/стягненню коштів з державного бюджету, зокрема.

З урахуванням вищевикладеного, на користь ТОВ «Колосс» підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 21 365.59 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне: частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

За висновком суду, відповідачем не доведено правомірність посилання на недостатню кількість бюджетних асигнувань, як на підставу невиплати гарантованих коштів позивачу, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір розподілено відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» (73486, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання відмови протиправною та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної казначейської служби України у виплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Колосс» компенсації в розмірі 3% річних, а також інфляційних втрат за несвоєчасне перерахування товариству коштів за наказом Господарського суду Миколаївської області від 19 серпня 2019 року у справі №915/935/18.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» шляхом безспірного списання компенсацію в розмірі 3% річних у сумі 11 774,78 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири грн., 78 коп.) грн та інфляційні втрати у сумі 21 365,59 (двадцять одна тисяча триста шістдесят п`ять грн. 59 коп.) грн за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс» шляхом безспірного списання судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят грн.)

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 108090000