Рішення № 102971912, 26.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/3501/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до правління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради (далі-відповідач, Управління), в якому просить:

- визнати протиправною відповідь Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 16.07.2021 року;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради надати повну інформацію на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, направити відповідь на запит засобами електронного зв`язку, ОСОБА_1 , на електронну адресу e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій обов`язково вказати з якого часу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради є розпорядниками інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований 17.09.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 ), дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована 30.09.2014 р. за адресою: АДРЕСА_1 );

- стягнути з боржника Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради, 6 000 гривень на відшкодування моральної шкоди на користь стягувана ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2021 позивач звернувся до Управління в електронній формі з запитом про надання публічної інформації, а саме стосовно того, з якого часу Управління є розпорядником інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований 17.09.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 ), дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована 30.09.2014 р. за адресою: АДРЕСА_1 ).

Отримавши, 16.07.2021 відповідь на вказаний запит, позивач вважає її неправдивою, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 24.12.2021 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем наданий до суду відзив, зі змісту якого убачається, що він не визнає позов. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 15.07.2021 Управління направило ОСОБА_1 на електронну адресу відповідь стосовно запиту на інформацію, в якій повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних», та відповідно до повноважень, делегованих державою та рішеннями Херсонської міської ради від 17.20.2016 №383 та від 20.05.2021 №235 щодо визначення обсягу і меж повноважень районних у місті рад та їхніх виконавчих органів, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради не є розпорядником інформації щодо зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Управлінням праці та соціального захисту населення для призначення субсидії, на виконання Постанови № 848, постійно робляться запити до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради щодо складу зареєстрованих осіб субсидіантів, оскільки саме цей відділ є власником та розпорядником цієї інформації

Управління праці та соціального захисту населення є тільки користувачем цієї інформації (тобто отримує відповіді за конкретними запитами на конкретну особу, за її згодою, та не має права на розповсюдження цієї інформації).

Також відповідач звертає увагу, що в запиті було вказано два адресати - Херсонська міська рада та управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Херсоні ради, також було два запитання. Управлінням надано відповідь на запитання, що стосувалося саме управління. Відповідь по запитанню про Херсонську міську раду не належить до компетенції управління. Відповідь надавалася заявнику Херсонською міською радою.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 15.07.2021 звернувся через електронну пошту до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради та до Херсонської міської ради із запитом про надання інформації, а саме:

1. З якого часу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради є розпорядниками інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований 17.09.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 ), дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована 30.09.2014 р. за адресою: АДРЕСА_1 ).

2. З якого часу Херсонська міська рада є розпорядниками інформації щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (Зареєстрований 17.09.1999 р. за адресою: АДРЕСА_1 ), дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована 30.09.2014 р. за адресою: АДРЕСА_1 ).

Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Херсоні ради направило 15.07.2021 за №02/3854 на електронну адресу позивача відповідь на вказаний запит такого змісту: «Управління правці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради по факту питання, порушеного Вами в зверненні на електронну адресу управління праці та соціального захисту населення від 15.07.2021 року повідомляє наступне.

Відповідно Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних», до повноважень делегованих державою та рішеннями Херсонської міської ради від 17.10.2016 №383 та від 20.05.2021 №235 щодо визначення обсягу і меж повноважень районних у місті рад та їхніх виконавчих органів, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської у м.Херсоні ради не є розпорядником інформації щодо зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.»

Позивач вважає вказану відповідь неправдивою та неповною, у зв`язку з тим, що Управління є розпорядником інформації щодо зареєстрованих осіб, оскільки в особовій справі №22676 є така інформація з 2015 року, тобто з часу його звернення до Управління із заявою про надання субсидії. Крім того, позивач вказує на те, що у листопаді 2018 року ним особисто засвідчено копію домової книги в особовій справі №22676.

Таким чином, підставою для звернення позивача до суду із даним позовом слугували обставини ненадання відповідачем належної та достовірної відповіді на звернення позивача, яке сформовано в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про інформацію" № 2657-XII (далі-Закон № 2657-XII) визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі-Закон № 2939-VI ), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

В силу вимог пункту 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Як установлено судом 15.07.2021 позивач звернувся із запитом на надання інформації через електронну пошту одразу до двох суб`єктів владних повноважень - Херсонської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради.

Того ж дня відповідачем через електронну пошту направлений лист №02/3854 на запит позивача, зі змісту якого убачається, що фактично відповідь на запит не надана, а суть відповіді зводиться до того, що Управління не є розпорядником інформації щодо зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу на положення ст.22 Закону № 2939-VI, відповідно до якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже, якщо відповідач вважає, що він не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, він був зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача.

Таким чином, оскільки відповідач фактично не надав позивачу відповідь на запитувану інформацію, а лише повідомив про те, що Управління не є розпорядником запитуваної інформації, суд дійшов до висновку про неналежний розгляд відповідачем запиту позивача про надання інформації, а отже і допущення Управлінням протиправної бездіяльності.

Суд наголошує, що способи захисту порушених прав встановлені ст.5, 245 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.2 ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Враховуючи, що судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на запитувану інформацію, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Управління надати відповідь на запитувану інформацію відповідно до вимог Закону № 2939-VI.

Отже, у вказаній частині позов підлягає задоволенню та у спосіб, відмінний від того, про який просив позивач, оскільки сформульовані позивачем вимоги не відповідають способам захисту прав, встановлених ст.5, 245 КАС України.

Разом з тим вимога позивача про зобов`язання Управління вказати у відповіді конкретну та визначену ним у позовних вимогах інформацію виходить поза межі повноважень суду, оскільки для надання такої інформації слід розглянути запит позивача по суті, що не входить до компетенції суду у межах розгляду цієї справи.

Тому у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати конкретну та саме визначену позивачем у позовних вимогах відповідь слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У даному випадку позивачем не виконано свого процесуального обов`язку та не наведено жодних обґрунтувань завдання йому моральної шкоди, які не надано жодного доказу на доведення обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить д висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється, з огляду на відсутність таких витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору ухвалою суду від 24.12.2021.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання відповіді протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 про надання інформації від 15.07.2021 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради (73036, м.Херсон, вул. Перекопська, 166, код ЄДРПОУ 37542181) надати відповідь ОСОБА_1 на його запит про надання інформації від 15.07.2021 року, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 102010000