Рішення № 102971877, 24.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7349/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №Ф-12509-51,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась в суд з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12509-51 від 13 листопада 2019 року, якою ОСОБА_2 нараховано 26539,26 грн. боргу відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що про існування вимоги стало відомо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №62759970 в листопаді 2021 року. Жодних листів від Головного управління ДПС у Херсонській області чи виконавчої служби не отримувала в зв`язку з тим, що за адресою АДРЕСА_1 , яку зазначено у вимозі №0-12509-51 від 13.11.2019 року, давно не проживає та була знята з реєстрації. 04 червня 2005 уклала шлюб з ОСОБА_3 про що в Книзі реєстрації шлюбу 04 червня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №197 та взяла прізвище чоловіка " ОСОБА_1 ", а до цього була " ОСОБА_1 ". 27.08.2021 року ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу, а 30.08.2021 року, після внесення змін та зміни прізвища на " ОСОБА_1 " подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. З 2016 по 2021 рік працювала в ТОВ "НОВА ПОШТА", тобто протягом 2016 - 2021 років була найманим працівником. У зв`язку з тим, що не займалась підприємницькою діяльністю і була працевлаштована та сплачувався ЄСВ, просить задовольнити повністю позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та просять відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки працевлаштування позивачки не є обставиною яка виключає сплату ЄСВ як фізичної особи підприємця.

Позивачкою було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке ухвалою суду задоволено і такий строк поновлено.

Судом встановлені такі обставини по справі.

23.03.2000 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 04 червня 2005 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації шлюбу 04 червня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №197 та взяла прізвище чоловіка " ОСОБА_1 ".

Відповідно до копії паспорта, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , яку зазначено у вимогі №0-12509-51 від 13.11.2019 року не проживає з 2008 року, що підтверджуєтеся відміткою в паспорті.

Державна перереєстрація включення відомостей про фізичну особу - підприємця проведена на підставі заяви ОСОБА_2 від 27.08.2021 року, що підтверджується описом документів з кодом доступу, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

27.08.2021 року ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі та 30.08.2021 року, після внесення змін та зміни прізвища на " ОСОБА_1 " подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 2016 по 2021 рік працювала в ТОВ "НОВА ПОШТА", що підтверджується копією трудової книжки.

Дослідивши позиції сторін викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-УІ в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-УІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-УІ надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-УІ до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-УІ (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-УІ не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 18 березня 2020 року (справа №140/1777/19).

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-УІ позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Як встановлено судом у цій справі протягом 2016 - 2021 років позивачка була найманим працівником, не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала доходу від такої діяльності. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-7) та витягом з її трудової книжки.

Суд відхиляє посилання відповідача, щодо пропущення строків оскарження спірної вимоги, оскільки як встановлено із поданих до суду документів, у вимозі та у поштових відправленнях зазначена неправильна адреса позивачки і вона не отримувала та не могла отримати жодних повідомлень від податкового органу в тому числі і самої вимоги.

Таким чином позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивачки.

Керуючись статтями 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №Ф-12509-51 від 13 листопада 2019 року про нарахування ОСОБА_2 26539,26 грн. боргу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ43995495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 908,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 111060000