Рішення № 102971527, 21.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/8622/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до суду з позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – відповідач, Суворовський ДВС), в якому просить скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 22.05.2016р. №47542490 в сумі 42 373,98 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.05.2016р. винесена в межах виконавчого провадження ВП №47542490. Вказує, що державний виконавець не вчиняв дій, спрямованих на примусовоме виконання виконавчого листа №648/4182/14, виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області, яким з боржників у солідарному порядку стягнуто заборгованість у розмірі 423739,80 грн. За наведених обставин, позивачка наголошує на протиправності спірної постанови, тому просить її скасувати.

Ухвалою суду від 29.12.2021р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

В ухвалі вказано зокрема на пропущення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, встановленого приписами ст. 287 КАС України, у зв`язку із чим запропоновано позивачці надати до суду інформацію, яка свідчитиме про дату ознайомлення останньої зі змістом оскаржуваної постанови, та докази на підтвердження своїх доводів або заяву про поновлення пропущеного строку із вказанням підстав такого пропуску, які також мають підтверджуватися відповідними доказами.

05.01.2022р. представником позивача подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із вказаним позовом.

Заява мотивована тим, що позивачці спірна постанова не направлялась, між тим про її існування представник позивачки дізнався 17.12.2021р. у ході розгляду справи №540/7140/21 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. З урахуванням наведених обставин, позивачка просить визнати поважними причини пропуску строку його звернення до суду з даним позовом та поновити вказаний строк.

Ухвалою суду від 11.01.2022р. у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 18.01.2022р. Окрім того, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення позивачки до суду з даним позовом та поновив вказаний строк.

У судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про дату, час і місце його проведення належним чином, натомість представник подав заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи без його участі.

19.01.2022р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що державним виконавцем вчиненні дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, а саме постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.05.2016р. №47542490, відповідає вимогам ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

20.01.2022р. канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивачки не погоджується із доводами відзиву, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З огляду на викладені обставини, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, здійснюватиме розгляд адміністративної справи №540/8622/21 у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.05.2015р. до Суворовського районного відділу ДВС у м. Херсоні надійшла заява АТ "Укрсиббанк" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №648/4182/14 виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанку" суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом про надання споживчого кредиту № 11346802000 від 16.05.2008р. в розмірі 43687,22 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.03.2014р. становить 423739,80 грн.

15.05.2015р. головним державним виконавцем Кудряшовою І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47542490 з примусового виконання виконавчого листа №648/4182/14, виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області. Встановлено строк на самостійне виконання – до 22.05.2015р.

Так як позивачкою не виконано виконавчого листа у встановлений строк, 22.05.2016р. державним виконавцем Кузьменко В.О. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 42373,98 грн.

23.10.2021р. державним виконавцем на підставі заяви стягувача АТ "УкрСиббанк" виконавче провадження закінчено згідно п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

23.10.2021р. старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменко В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67253035 щодо примусового виконання постанови №47542490 виданої 22.05.2016р. Суворовським ВДВС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 37358,96 грн.

За результатами судового оскарження позивачкою постанови від 23.10.2021р. про відкриття виконавчого провадження (далі - ВП) №67253035, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2021р. (справа №540/7140/21) у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Суворовського ВДВС відмовлено.

За доводами позовної заяви, в ході розгляду справи №540/7140/21, а саме під час судового засідання, яке проводилось 17.12.2021р., представник позивачки ознайомився зі змістом виконавчого провадження №47542490, у тому числі з постановою від 22.05.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Докази направлення відповідачем означеної постанови позивачці, або безпосереднього вручення, у матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись з правомірністю постанови державного виконавця від 22.05.2016р. (ВП №47542490), позивачка через свого представника звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі по тексту також - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору).

Відповідно до положень частини 2 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Приписами частин 1 та 3 статті 27 Закону №606-ХІV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частинами 1- 3 статті 28 Закону №606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно зі статтею 32 Закону №606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ), а Закон №606-ХІV - втратив чинність.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При розгляді даної справи суд враховує, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний і на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2015р., так і на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.05.2016р.

Суд зауважує, що положення Закону №606-ХІV застосовуються лише щодо тих виконавчих дій, які в межах відповідного виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому, підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV, при цьому, кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Отже оскільки постанова про стягнення виконавчого збору, як окрема процесуальна дія, винесена виконавцем 22.05.2016р., тобто в період дії Закону №606-ХІV, то державний виконавець, приймаючи дану постанову, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону №606-ХІV.

Із системного тлумачення норм Закону №606-XIV випливає, що добровільне виконання боржником судового рішення у строк, встановлений статтею 25 Закону №606-XIV, є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Ця норма спрямована на стимулювання добровільного виконання рішень суду та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення з боржника виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон №606-XIV не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, передбачених Законом №606-XIV.

Правова позиція відповідного змісту викладена в постановах Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі №826/19730/16, від 08.11.2019р. у справі №640/19510/16-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконавчий збір є санкцією відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. З метою стягнення виконавчого збору державний виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в порядку, установленому Законом №606-XIV.

У цій справі судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження №47542490 від 22.05.2016р. було направлено боржнику засобами поштового зв`язку на адресу її зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), яка підтверджена позивачкою в акті державного виконавця від 13.10.2020р.

Втім, належних та допустимих доказів на підтвердження добровільного виконання позивачкою виконавчого документу у ВП №47542490 у повному обсязі, як у строк, що визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження, так і станом на 22.05.2016р. (дата видання спірної постанови), матеріали справи не містять.

В той час як із заяви АТ "УкрСиббанк" до державного виконавця про закриття виконавчого провадження слідує, що виконавчий документ позивачкою виконано лише станом на 11.08.2021р.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами виконавчого провадження №47542490 та сторонами не заперечуються.

У свою чергу відповідачем, на підтвердження проведення останнім виконавчий дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого провадження №47542490, відкритого на підставі виконавчого листа №648/4182/14, виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області, надано наступні належні і допустимі докази: постанову про утримання з доходів боржника від 21.06.2016р.; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.06.2016р.; акт державного виконавця від 09.09.2020р., який підтверджує вихід останнього за адресою місця реєстрації та проживання боржника; акт державного виконавця від 13.10.2020р.; постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 09.09.2021р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були вчинені усі дії, передбачені чинним законодавством України, по примусовому виконанню виконавчого листа №648/4182/14, виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області, що спростовує твердження представника позивачки про його добровільне виконання.

Суд відхиляє доводи представника позивачки про добровільне виконання позивачком виконавчого документа з посиланням на заяву АТ "УкрСиббанк" до державного виконавця про закриття виконавчого провадження, оскільки така заява була подана банком лише після встановлення повної відсутності заборгованості станом на 11.08.2021р., тобто після вчинення державним виконавцем усіх дій, передбачених чинним законодавством України, по примусовому виконанню виконавчого листа №648/4182/14, виданого 19.02.2015р. Білозерським районним судом Херсонської області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи відмову у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (73003, м.Херсон, вул. Б. Мозолевського, буд.2, код ЄДРПОУ 34906703) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 105000000