Рішення № 102971473, 21.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7157/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач) , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495/19/2402-2102 від 15.09.2021 згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначеного грошове зобов`язання в сумі 9984,07 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495/20/2402-2102 від 15.09.2021 згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначеного грошове зобов`язання в сумі 9984,07 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495-2402-2102 від 15.09.2021 згідно якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначеного грошове зобов`язання в сумі 9984,07 грн.

Ухвалою від 19.11.2021 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 13.12.2021 залучена до участі у справі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Каховська міська рада Херсонської області та витребувані у неї докази по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними ППР позивачу визначене зобов`язання із орендної плати за 2019 – 2021. Вважає спірні ППР протиправними із наступних підстав. 27 листопада 2013 між фізичною особою ОСОБА_1 та Каховською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2013 р. Пунктом 8 даного Договору передбачено, що договір укладено строком на 5 років . Відповідно дія вказаного договору закінчилася 05.12.2018 р. Пунктом 37 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку , на який його укладено. Умов автоматичної пролонгації Договір не містив. Також між сторонами не було укладено угоди про продовження строку дії договору.

Таким чином 05.12.2018 року дія договору оренди вищевказаної земельної ділянки припинилася, земельною ділянкою після закінчення договору позивач не користується. Інших договорів , які б були підставою для нарахування орендної плати за 2019, 2020, 2021 позивач не укладав. В зв`язку з чим вважає, що нарахування орендної плати за 2019-2021 за договором оренди, який припинив свою дію згідно оскаржуваних податкових рішень-повідомлень є незаконними , такими що не відповідають умовам договору та Закону України « Про оренду землі» , згідно якого оренда плата сплачується орендарем в межах строку дії договору оренди, в зв`язку з чим порушуються його майнові права та інтереси.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи наступним: «…Згідно із даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткової угоди на зменшення площі орендованої земельної ділянки чи припинення договору оренди, не зареєстровано. Звертаємо увагу суду, що позивачем не надано доказів повернення земельної ділянки (акт приймання-передачі, тощо) від позивача до орендодавця (Каховської міської ради) після закінчення строку договору від 27.11.2013 року, на який його було укладено. … за умовами договору його розірвання в односторонньому порядку можливе орендодавцем у разі вилучення земельної ділянки для суспільних потреб. А, враховуючи те, що земельну ділянку вилучено з цих підстав не було, договір оренди землі від 27.11.2013 року на час подання позову не вважається розірваним в односторонньому порядку та його дія вважається продовженою. Тому позивач продовжує обліковуватися як платник орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності на підставі договору оренди від 27.11.2013 року.

З приводу тверджень позивача про те, що дія договору оренди земельної ділянки припинилась 05.12.2018, зазначаємо наступне. З ними не можна погодитись, оскільки вищезазначені доводи свідчать про наявність цивільно-правового спору між ОСОБА_1 та Каховською міською радою щодо, по-перше, умов договору оренди, а по-друге, права користування земельною ділянкою комунальної власності. Натомість, відмовляючись від права користування земельною ділянкою, позивач не підтвердив цього належними доказами, а саме: не надав до суду витяг з державного реєстру земель.

Звертаю увагу суду, що Каховською міською радою надано лист з додатком від 29.06.2021 № 02-12/4347 (вх. 9476/5 від 08.07.2021), в якому зазначено, що договір від 27.11.2013 не продовжений, земельна ділянка використовується позивачем на цей час та відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця.

Також звертаємо увагу суду, що на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач продовжував користуватись земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером: 6510400000:01:001:0664 (площа 0,0237 га) для будівництва об`єкту торгівлі, яка розташована на території Каховського району Херсонської області за адресою: АДРЕСА_1 …».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа не скористалась правом надання пояснень по суті спору.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Яковенку С.М. нараховано орендну плату з фізичних осіб податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 15.09.2021 № 566495-2402-2101 на суму 9984,07 грн за 2021;

- від 15.09.2021 № 566495/20-2402-2102 на суму 9984,07 грн за 2020;

- від 15.09.2021№ 566495/19-2402-2102 на суму 9984,07 грн за 2019.

Не погодившись із цими ППР, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що 27 листопада 2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) та Каховською міською радою (Орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі – Договір).

Договір був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 грудня 2013.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Позивач стверджує, що не звертався про продовження дії Договору до Орендодавця.

У зв`язку із цим суд ухвалою від 13.12.2021 Каховську міську раду Херсонської області надати до суду інформацію чи був продовжений строк дії договору оренди земельної ділянки від 27.11.2013 та надати відповідні докази.

Зазначену ухвалу третя особа отримала 16.12.2021, проте на час розгляду справи жодної інформації від 2021 Каховської міської ради до суду не надходило.

Відповідно до п. 43 Договору, він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Державна реєстрація договору проведена 05.12.2013, відтак саме із цієї дати починається дія Договору.

Відповідно дія Договору закінчилася 04.12.2018 р.

Спір між сторонами випливає із тлумачення Договору та правових норм, що регулюють продовження (поновлення договору).

Станом на 04.12.2018 порядок продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки був унормований наступним чином.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Припинення договору оренди землі станом на 04.12.2018 було врегульоване ст. 31 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, яка містила наступні норми.

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148 1 Земельного кодексу України.

Поновлення договору оренди землі станом на 04.12.2018 було врегульоване ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, яка містила наступні норми.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що договір оренди земельної ділянки станом на час припинення його дії 05.12.2018 не продовжувався автоматично, орендар – позивач мав вчинити певні дії для його продовження, як то звернутись до орендодавця із відповідною заявою, та підписати додаткову угоду, або продовжувати користуватись земельною ділянкою та без зверненні із відповідною заявою укласти із орендодавцем додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Позивач стверджує, що не вчиняв таких дій, не звертався про поновлення договору та не підписував додаткові угоди. Також він наполягає, що припинив користування земельною ділянкою після закінчення договору оренди 05.12.2018.

Суд відмічає, що ні відповідач, ні третя особа – орендодавець не надали суду жодного доказу на спростування доводів позивача. Не надані докази ні продовження користування позивачем орендованою земельною ділянкою після 05.102.2018, ні звернення із відповідними заявами до орендодавця чи укладання додаткових угод.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на відсутність акту повернення земельної ділянки орендарем позивачем орендодавцю як на підставу для нарахування орендної плати, оскільки чинне законодавство не пов`язує факт підписання такого акту із припиненням орендних відносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 - п. 288.3 ст. 288 ПК України).

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність спірних ППР про визначення зобов`язань із орендної плати позивачу, оскільки відповідачем та третьою особою не доведено факт поновлення/продовження дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0237 га , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , укладеного 27 листопада 2013 між фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) та Каховською міською радою (Орендодавець).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, в той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495/19/2402-2102 від 15.09.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495/20/2402-2102 від 15.09.2021 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №566495-2402-2102 від 15.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (ЄДРПОУ ВП 43995495, адреса 73003, м. Херсон, пр.-т Ушакова, 75) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 111031200