Ухвала суду № 102970551, 04.02.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/14282/21

1-кп/760/1437/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 лютого 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Агафонова С.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.

прокурора Кота С.М.

захисників Литвинчука О.І., Степанюка А.С.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100170000077 від 30.04.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20 лютого 2022 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор просив продовжити строк перебування під вартою обвинувачених. Зазначив, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин і ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують діяти, судовий розгляд триває, свідки та потерпілий не допитаний. Прокурор вказав, що обвинувачені раніше судимі, діяння, яке інкримінуються обвинуваченим, має насильницькій характер, а тому вважає за необхідне дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити. Крім того, прокурор повідомив суд, що до нього звернувся потерпілий, який повідомив, що не може з`явитись в судове засідання, оскільки йому поступають погрози від обвинуваченого ОСОБА_2 , щодо заподіяння тілесних ушкоджень йому та його сім`ї.

Захисники та обвинувачені заперечували щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказали, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України зменшилися.

Так, захисники зазначили, що їх підзахисні не мають наміру переховуватися від суду, ризики переховування відсутні, вони маєть сталі соціальні зв`язки, а прокурор не надав нових доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Ризик знищення або спотворення доказів відсутній. А тому просили застосувати до обвинувачених запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачені захисників підтримали. ОСОБА_2 повідомив суд, що не погрожував потерпілому, а потерпілий сам це надумав.

Заслухавши думки прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши матеріали справи та враховуючи наявність обставин, що виправдовують подальше застосування запобіжних заходів, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави суду вважати, що після стадії дослідження письмових доказів ризики, передбачені ст. 177 КПК України зменшилися частково, однак обвинувачені і досі можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілого, а отже, негативно вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження, а для запобігання зазначених ризиків суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, репутацію обвинувачених.

Враховуючи вид та міру кримінальної відповідальності, що загрожує обвинуваченим, суд вважає і досі наявним ризик переховування від суду з метою уникнення від можливого покарання.

Крім того, в судовому засіданні не допитані свідки та потерпілий, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачені будуть незаконно впливати на них з метою зміни показань, що вони давали на досудовому слідстві та такими діями впливати на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні.

Так, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують ризики переховування від суду, оскільки санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією. Крім того, вони не працюють, суспільно-корисною працею не займаються, відсутнє місце проживання в м. Києві, що унеможливить виконання покладених на них процесуальних обов`язків, а також, враховуючи що обвинувачені раніше судимі, в тому числі за вчинення розбою, їм може бути призначене покарання, яке пов`язане із позбавленням волі.

Обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вони раніше неодноразово судимі за аналогічні корисливі злочини.

Крім того, суд констатує виникнення нового ризику - ризику впливу на потерпілого, оскільки потерпілий повідомив прокурора, що від обвинуваченого ОСОБА_2 на його адресу надходять погрози щодо нього та його сім`ї. У суду немає підстав не довіряти даній інформації, оскільки у прокурора наявні скріншоти переписки, які він долучить до справи.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».

Суд наголошує на тому, що виключний перелік ризиків, запобігти яким має запобіжний захід, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з цього суд не вправі зважати на інші ризики та має зазначати в ухвалі дійсні ризики, а не кожен раз різні чи нові. Враховуючи те, що судовий розгляд наразі триває, ризики із минулих судових засідань залишаються ті самі, оскільки свідки та потерпілий ще не допитувалися. Таким чином, кожного разу суд зазначає дійсні ризики, яким кожного разу надає нову оцінку.

Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою обвинуваченим було продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.

Застосування до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

Виходячи з зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали до 04 квітня 2022 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя