Рішення № 102969569, 28.01.2022, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1619/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Ільїна В.А.

представників відповідача - Ткач Г.В. , адвоката Хмарук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу «Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до НВК «Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначає, що працює в НВК «Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» на посаді педагога-організатора, вчителя української мови, практичного психолога та наказом зазначеного навчального закладу №85 від 05.11.2021, підставою для прийняття якого стало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04.11.2021 №83, її було відсторонено від роботи.

Вважає, що наказ №85 від 05.11.2021 Навчально-виховного комплексу "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати не відповідає Конституції України, оскільки є дискримінаційним у зв`язку з позбавленням її права на працю і, як наслідок, засобів існування.

Зазначає, що у трудовому договорі з нею відсутній обов`язок час від часу робити профілактичні щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19.

Посилаючись на те, що перелік хвороб, встановлений ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є вичерпним і серед нього відсутня коронавірусна хвороба COVID-19, зазначає, що не мала обов`язку вакцинуватися від зазначеної хвороби, оскільки відповідно до ст.284 ЦК України, надання медичної допомоги повинно проводитись за її згодою.

Посилаючись на порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права у зв`язку з необхідністю вакцинуватися проти коронавірусної хвороби COVID-19 з тим, щоб не бути відстороненою від роботи, та не запровадження на території України воєнного чи надзвичайного стану, як умови встановлення карантину та проведення інших обов`язкових санітарних та протиепідемічних заходів, просить визнати протиправним та скасувати наказ №85 від 05.11.2021 Навчально-виховного комплексу "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати та стягнути на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідач позов не визнав.

Ухвалою Острозького районного суду від 17.12.2021 було відкрито провадження у справі і прийнято справу до розгляду, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками отримав 22.12.2021, а отже строк на подання відзиву на позовну заяву для відповідача закінчився 06.01.2022.

Зі штемпеля на поштовому конверті та фіскального чеку АТ «Укрпошта» встановлено, що відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами на адресу суду та позивачки відповідачем було направлено 11.01.2022, тобто з порушенням встановленого судом строку.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву, а відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Оскільки відзив відповідачем, а також його докази, не було подано у встановлений судом строк без поважних причин, письмового повідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений судом строк на адресу суду не надходило, то суд вважає за можливе вирішити справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та додатково пояснила, що має на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, двоє з яких важко хворіють, і у зв`язку з наказом про відсторонення від роботи позбавлена можливості їх утримувати.

Зазначила, що профілактичне щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19 не включено до календаря щеплень, як обов`язкове, а тому від цього захворювання вона не вакцинувалась.

Пояснила, що хворіла на коронавірусну хворобу COVID-19 та у зв`язку з цим має антитіла та не несе загрози життю і здоров`ю учнів, але медичного документу про це не отримувала. Довідки про протипоказання щодо такого щеплення вона не отримувала.

Зазначила, що отримувала погрози від дирекції закладу, які ще з літа 2021 року примушували її до вакцинації, а 05.11.2021 її було по телефону повідомлено про відсторонення від роботи та запропоновано ознайомитись з відповідним наказом, але того дня вона не змогла ознайомитись з наказом про відсторонення, оскільки вона перебувала в лікарні, де також перебувала і 08.11.2021.

Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що позивачка дійсно працює в НВК «Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Острозької міської ради Рівненської області та в своїй роботі має керуватися наказами і розпорядженнями директора навчального закладу.

Зазначили, що згідно ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством і такий випадок визначений ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з якою працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, а у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Згідно ст.46 КЗпП України, відсторонення здійснюється власником або уповноваженим ним органом, а тому у зв`язку непроведенням профілактичного щеплення ОСОБА_1 , відсутністю в неї довідки про те, що отримувала документ про одужання чи довідку про протипоказання щодо щеплення, її було відсторонено від роботи наказом №85 від 05.11.2021 НВК "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області.

Зазначили, що бездіяльність відповідача у вигляді невідсторонення працівників тягне за собою відповідальність керівника у вигляді штрафу за ст.44-3 КУпАП.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює на посаді педагога-організатора, вчителя української мови, практичного психолога НВК "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області.

04.11.2021 наказом № 83 НВК "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" повідомлено працівників про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153. Згідно даного наказу адміністрація пропонувала працівникам закладу надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

Цим же наказом працівників закладу було попереджено про можливість відсторонення від роботи у разі неподання одного з зазначених документів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачкою до НВК "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" не було подано документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання щодо такого щеплення.

Наказом №85 від 05.11.2021 НВК "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області, на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020, ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на дату видачі оскаржуваного наказу) на території України було установлено карантин з 19.12.2020 до 31.12.2021.

Пунктами а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`янінні; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Згідно ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Наказом Міністерством охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

На період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 серед інших підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності 08.11.2021, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до ст.46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

У преамбулі наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 визначено, що цей наказ прийнято з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики. У преамбулі Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджений цим же наказом зазначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники відповідних підприємств, установ та організацій.

Правовий аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що орган виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я видав наказ №2153 від 04.10.2021 саме з метою запобігання поширення працівниками цих організацій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто інфекційної хвороби, визначення якої закріплене абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Водночас, при вирішенні спору суд виходить і з того, що за визначенням п.1 Календаря профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України 16.09.11 №595, календар профілактичних щеплень в Україні - це нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення та при цьому, суд звертає увагу на те, що наказом не визначено, що це єдиний нормативно-правовий акт, яким встановлюється перелік таких щеплень або те, що іншими нормативно-правовими актами заборонено встановлювати обов`язкові профілактичні щеплення.

Відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Проте, порядок усунення від роботи працівників за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, встановлений абз.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» не пов`язаний з порядком, визначеним ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та є окремою підставою відсторонення працівника від роботи.

Серед іншого, позивач вказує на те, що Конституція України не визначає серед випадків обмеження права на працю, обмеження, пов`язане із щепленням проти CОVID-19, встановлення ж такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України, як це було встановлено рішенням Конституційного Суду України №10-р 2020 від 28.08.2020.

З цього приводу суд бере до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, у редакції чинній на 08.11.2021, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.46 КЗпП України, неконституційними не визнавались, є чинними, у зв`язку з викладеним підлягають застосуванню. Крім того, Конституцією України прямо не заборонено відсторонення від роботи у разі ухилення або відмови від обов`язкового профілактичного щеплення.

Згідно ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржуваний наказ винесений на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним наказом відповідача щодо відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати незаконним і скасувати цей наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Отже, оскільки позивачка, яка є вчителем комунального навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, то керівник відповідача зобов`язана була, відповідно до діючого законодавства, відсторонити її від роботи.

Окремою підставою задоволення позовних вимог позивачка вказує на те, що зазнала протиправного втручання у її право на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться в порушення закону, через що була позбавлена можливості заробляти собі на життя власною працею, а також була піддана дискримінації за ознакою стану здоров`я.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється.

Вільний вибір та вільну згоду громадянина на працю можна визначити як свободу від примусу до праці, можливість самому розпоряджатись своїми здібностями до праці та самостійно приймати рішення відмовитись від певної роботи у разі, якщо умови роботи його не влаштовують. Законодавством України не встановлено обов`язок роботодавця чи держави забезпечити громадянина роботою з такими умовами, які він вимагає.

Згідно із ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники мають право на здорові і безпечні умови праці. За змістом ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Зважаючи на це, завданням держави та роботодавця є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права людини на працю та інтересами інших людей.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Судом встановлено, що у правовідносинах, які склалися, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення працівником, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, іншим членам трудового колективу, які провели у встановленому державою порядку щеплення, дітей та інших учасників навчального процесу. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 ,49 Конституції України. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012, заява № 24429/03).

У рішенні від 08.04.2021 Європейський суд з прав людини у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява №47621/13) зазначив, що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

Визначаючи необхідність обов`язкової вакцинації в демократичному суспільстві суд дійшов висновку, що хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні органи влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивачка, ЄСПЛ зазначив, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Викладені обставини також доводять, що позивач не була піддана дискримінації у зв`язку з ухиленням від щеплення.

Таким чином, вимога держави про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Європейський суд з прав людини дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та налогошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданою та такою, що не порушує статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначати, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, не є втручанням в приватне життя позивачки, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відповідача про відсторонення позивачки від роботи є обґрунтованим, містить належні посилання на норми чинного законодавства, що дають підстави для відсторонення позивача від роботи, а тому в позові слід відмовити.

Також відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до Навчально-виховного комплексу "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу №85 від 05.11.2021 Навчально-виховного комплексу "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області про відсторонення від роботи ОСОБА_1 без збереження заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з 08.11.2021 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач - Навчально-виховний комплекс "Вілійська ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок" Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: с.Вілія, вул.Центральна, 75 Рівненського району (Острозька МТГ) Рівненської області).

Повний текст рішення складено 04.02.2022.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.