Постанова № 102967998, 26.01.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/214/22

Провадження № 2/487/1223/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2022 Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Афоніна С.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2022 року до ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до МФ ДП «Адміністрація морських портів України», яким просила:

визнати незаконним та скасувати наказ МФ ДП «Адміністрація морських портів України» №332/О від 23.12.2021 року пор відстрочення ОСОБА_1 з 23.12.2021 року на час відсутності щеплення COVID-19 без збереження заробітної плати;

стягнути з МФ ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відстрочення з 23.12.2021 року по дату судового рішення.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи приходжу до наступного:

Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

В порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції1320-IX, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Від цього висновку не відступила Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301 гс 18) де зазначено, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок зроблений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, де також визначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Заявлені позивачем вимоги не відносяться до вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому провила п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на них не поширюються.

Так, позивачем в позові пред`явлено дві вимоги : одна майнового характеру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та одна немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу.

Стаття 6 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» вказує, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 992,40 грн.

Отже, позивач за вимоги немайнового характеру повинна сплати судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У позовній заяві ціну позову в частині вимог майнового характеру не визначено.

У зв`язку з наведеним суд визначає розмір судового збору за вказану вимогу в мінімальному розмірі 992,40 грн.,

Отже, позивач за вимоги майнового та немайнового характеру повинна сплати судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн.

Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючий зазначене, прихожу до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим позивачу слід усунути недоліки позовної заяви та надати належні докази сплати судового збору.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку – залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме:

Сплатити судовий збір за подання вимог майнового і не майнового характеру, у ставці визначеній ст.4 Закону України «Про судовий збір» на загальну суму 1984,80 грн. та надати суду докази про сплату.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви в зазначений термін та роз`яснити, що в противному випадку позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua

Копію ухвали надіслати позивачу та його представнику, для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та оскарженню не підлягає.

Надати позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі, протягом десяти діб з часу отримання копії ухвали суду та роз`яснити, що у випадку не виправлення зазначених недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Суддя С.М. Афоніна