Рішення № 102967552, 27.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/17004/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 23.11.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), у якому просить:

- визнати відмову відповідача щодо невиплати лікарняних згідно дублікату листка непрацездатності серії АДЧ №919399, викладену у листі від 29.07.2021 за №40-704-(90-9)/2750-21, протиправною;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо виплати йому лікарняних згідно листка непрацездатності серії АДЧ №919399.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дублікат листка непрацездатності серії АДЧ №919399 був ним поданий з дотримання встановлених строків, тому відмова відповідача щодо виплати йому лікарняних є необґрунтованою.

Ухвалою судді від 02.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача у встановлений судом строк відзив на позов не надійшов, конверт повернувся з відміткою пошти «організація ліквідована». Разом з тим, відповідно до відображеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, станом на день розгляду справи по суті ДАБІ України не припинено як юридичну особу публічного права (в стані припинення).

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що період з 02.06.2015 року по 18.06.2019 року ОСОБА_1 працював на посаді завідувача сектору правової роботи УДАБІ у Чернігівській області.

Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня №4» Чернігівської міської ради за період стаціонарного лікування позивача з 13.05.2019 по 24.05.2019 з приводу нещасного випадку на виробництві та його наслідків було видано листок непрацездатності серії АДЧ №919399, причина непрацездатності - «нещасний випадок на виробництві та його наслідки-4».

Разом з тим, у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі №620/2625/19, яке набрало законної сили 05.02.2020, зазначено, що фахівцями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області проведено перевірку обґрунтованості видачі та правильності оформлення листка непрацездатності серії АДЧ №919399 за період з 13.05.2019 року по 24.05.2019 року на ім`я ОСОБА_1 та встановлено, що причина непрацездатності «нещасний випадок на виробництві та його наслідки-4» визначена безпідставно, а тому вказаний листок непрацездатності підлягає поверненню до Чернігівської міської лікарні №4 (а.с. 18-19).

Враховуючи наведене, Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня №4» Чернігівської міської ради 16.12.2020 виданий дублікат листка непрацездатності серії АДЧ №919399, у якому усунуті вказані помилки шляхом зазначення причини непрацездатності: «захворювання загальне - 1» (а.с. 7).

Вказаний листок непрацездатності переданий позивачем до відповідача для здійснення нарахування та виплати йому страхових виплат, однак його заява ДАБІ України була повернута.

Вказану відмову ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №620/712/21, яке набрало законної сили 04.06.2021, позов було задоволено частково: визнано протиправними дії ДАБІ України щодо повернення ОСОБА_1 без виконання дублікату листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020; зобов`язано ДАБІ України розглянути поданий ОСОБА_1 дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с. 20-22). При цьому, судом у рішенні зазначено, що для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання рішення суду комісією із соціального страхування ДАБІ України розглянуто дублікат листка непрацездатності серії АДЧ №919399 та листом від 29.07.2021 №40-704-(90-9)/2750-21 надано позивачу відмову в призначенні допомоги на підставі частини 5 статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с. 6).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності застрахованим особам відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; профілактика нещасних випадків; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду; аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску (частина перша статті 9 Закону №1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві (пункт 1).

Згідно із частиною першою статті 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Отже, для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий та оформлений листок непрацездатності.

У відповідності до абзаців першого та другого частини другої статті 22 Закону №1105-XIV, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, положеннями Закону №1105-XIV на роботодавця покладено обов`язок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за умови надання працівником належним чином оформленого листка непрацездатності.

В силу вимог частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Тобто, оплата допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності проводиться роботодавцем на підставі відповідного рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, після подання працівником листка непрацездатності, а з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності Фондом.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 34 Закону №1105-XIV, зокрема, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Таким чином, виплаті допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності передує процедура прийняття рішення комісією із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації з подальшим оформленням заяви-розрахунку, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Тому до прийняття такого рішення роботодавець не може виплатити працівнику суму допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, та здійснити їх виплату за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

При цьому, статтею 32 Закону №1105-XIV установлено, що матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні (частина п`ята).

Відповідно до матеріалів справи, комісією ДАБІ України розглянуто наданий позивачем дублікат листка непрацездатності серії АДЧ №919399 від 16.12.2020 та прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги на підставі частини п`ятої статті 32 Закону №1105-XIV (тобто у зв`язку зі сплином встановлених Законом №1105-XIV строків звернення за виплатою допомоги).

Разом з тим, з такою позицією уповноваженого органу суд не погоджується, оскільки ОСОБА_1 пропущено вказаний строк з об`єктивних причин, а саме: невірне оформлення Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня №4» Чернігівської міської ради первинного листка непрацездатності; подальша видача його дубліката; відмова ДАБІ України у розгляді вказаного дубліката, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Крім того, суд звертає увагу, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/712/21, яким зобов`язано ДАБІ України розглянути поданий ОСОБА_1 дублікат листка непрацездатності серії АДЧ № 919399 від 16.12.2020, набрало законної сили 04.06.2021 і вже 30.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати допомоги.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), підпункуту 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Ураховуючи наведене, та те, що єдиною підставою для відмови позивачу у виплаті спірної допомоги згідно із дублікатом листка непрацездатності серії АДЧ №919399 стало недотримання ОСОБА_1 , на думку відповідача, строків звернення, що судом визнано необґрунтованим, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі та зобов`язати ДАБІ України прийняти рішення щодо виплати вказаної допомоги.

Суд вважає, що в даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити допомогу є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення у повному обсязі адміністративного позову.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до дубліката листка непрацездатності серії АДЧ №919399 від 16.12.2020, викладену у листі від 29.07.2021 за №40-704-(90-9)/2750-21.

Зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до дубліката листка непрацездатності серії АДЧ №919399 від 16.12.2020.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державна архітектурно-будівельна інспекція України (код ЄДРПОУ 37471912, бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133).

Суддя С.В. Бородавкіна