Рішення № 102967427, 17.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/14316/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Михайлової І.О.,

представника позивачів Гиляки О.М.,

представника відповідача Макієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , одноразової допомоги, як членам сім`ї померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_5 ;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області здійснити на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах, виплату одноразової допомоги у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2021, як членам сім`ї померлої внаслідок інфікування під час виконання трудових обов`язків гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи вимоги, позивачами зазначено, що захворювання ОСОБА_5 сталось під час виконання трудових обов`язків, і гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, визнано таким, що пов`язане з виробництвом, тому позивачі мають право на отримання допомоги.

Ухвалою суду від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.11.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивачів про приєднання до матеріалів справи заяви про зменшення позовних вимог з підстав, що заява не містить зменшення позовних вимог, а фактично містить дані, що позивачами в прохальній частині допущена технічна помилка в зазначенні дати «01.01.2021» замість «01.01.2020»; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем у строк, встановлений судом, подано відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, що потерпіла ОСОБА_5 працювала на посаді реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки КНП «Чернігівська міська лікарня №2, яка відноситься до технічних працівників, та не відноситься до медичних працівників а норми статті 39 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 «Про захист населення від інфекційних хвороб» поширюються виключно на медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працювала на посаді реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.12.2020 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.35).

Відповідно до висновку, викладеного в Акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23 листопада 2020 року о 11 год. 23 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 26.04.2021 (форма Н-1/П), який затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області М. П. Глущенко 18.04.2021, інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19 реєстратор медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради ОСОБА_5 сталося в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради під час виконання трудових обов`язків від реєстраторів медичних відділення первинної медичної допомоги населенню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в яких було підтверджено наявність коронавірусу SARS-CoV-2 та гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, яке сталося з ОСОБА_5 , визнане таким, що пов`язане з виробництвом. Складається акт за формою Н-1/П. Гостре професійне захворювання підлягає обліку в Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради (а.с.36-52).

18.08.2021 позивачі звернулися із заявами до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо виплати одноразової допомоги, як членам сім`ї та матері померлої ОСОБА_5 , на підставі статті 39 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2020 №498 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників, у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19 спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» (а.с.54-69).

До заяв від 18.08.2021 позивачами було надано: копії паспортів громадян України, копії реєстраційних номерів облікової картки платників податку, примірник акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про смерть медичного працівника, копії свідоцтва про народження заявників, копію свідоцтва про народження медичного працівника, інформацію про рахунки, відкриті у банківських установах для перерахування коштів.

Листами від 26.08.2021 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області відмовлено позивачам у виплаті одноразової допомоги з посиланням на той факт, що норми статті 39 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» поширюються виключно на медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, проте ОСОБА_5 займала посаду реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, яка не відноситься до категорії посад медичних працівників (а.с.71- 78).

Вважаючи відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області у виплаті, як членам сім`ї та матері померлої ОСОБА_5 , одноразової допомоги у разі смерті медичного працівника у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 - протиправною, позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою.

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.1990 ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_5 (а.с. 17).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05.03.1985 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 08.05.2010 ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_5 (а. с. 27-28).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 29.07.1984 ОСОБА_2 є чоловіком померлої ОСОБА_5 (а.с. 25).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 13.10.1971 ОСОБА_4 є матір`ю померлої ОСОБА_5 ( а. с. 33).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-ІІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону №1645-ІІІ встановлено, що держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я, у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Кабінетом Міністрів України постановою №498 від 17.06.2020 «Деякі питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», (далі - Постанова №498, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є: діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; неодружені повнолітні син, дочка, які визнані особами з інвалідністю з дитинства; неодружені повнолітні син, дочка, які навчаються за денною формою здобуття освіти та не досягли 23-річного віку; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.

У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Згідно пункту 5 Порядку страхова виплата, передбачена пунктом 3 цього Порядку (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, в рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.

Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 цього Порядку.

Одноразова допомога розподіляється пропорційно між усіма особами, які мають право на виплату та звернулися за її отриманням.

Відповідно до пункту 6 Порядку факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з інфікуванням медичного працівника гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією із спеціального розслідування, що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. N 337 (Офіційний вісник України, 2019 р., N 34, ст. 1217), та оформляється актом розслідування нещасного випадку за встановленою формою.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають: 1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник); 2) копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу);3) копії паспорта громадянина України та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленням оригіналів (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду); 4) копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника); 5) копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловікові) медичного працівника); 6) копію свідоцтва про народження дитини (дітей) або відповідне рішення суду (у разі виплати грошової допомоги дитині); 7) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою; 8) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань); 9) довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (у разі такого утримання); 10) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів.

Згідно пункту 9 Порядку орган Фонду: приймає рішення про надання страхових виплат, передбачених пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви про такі виплати та необхідних документів; перераховує страхові виплати на особові рахунки отримувачів, відкриті в банківських установах, не пізніше ніж через два робочих дні після надходження коштів на рахунок органу Фонду, відкритий у Казначействі.

Відповідно до висновку, викладеного в Акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23 листопада 2020 року о 11 год. 23 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 26.04.2021 (форма Н-1/П), який затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області М. П. Глущенко 18.04.2021, інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19 реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради ОСОБА_5 сталося в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради під час виконання трудових обов`язків та гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, яке сталося з ОСОБА_5 , визнане таким, що пов`язане з виробництвом (а.с.36-52).

Отже згідно з вищевказаним актом випадок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 ОСОБА_5 стався в приміщенні реєстратури на першому поверсі корпусу поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради під час виконання нею трудових обов`язків.

Отже судом встановлено та відповідачем не заперечується, що причинний зв`язок смерті ОСОБА_5 пов`язаний з гострим професійним захворюванням зі смертельним наслідком, що пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19 під час виконання нею трудових обов`язків.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачам у виплаті одноразової допомоги став той факт, що посада реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, яку займала ОСОБА_5 не відноситься до категорії посад медичних працівників, а норми статті 39 Закону України №1645-ІІІ поширюються виключно на медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я (а.с.71- 78).

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Чинними нормативно-правовими актами не визначено поняття «медичний працівник».

При цьому з аналізу назви статті 39 Закону №1645-III випливає, що вказана стаття встановлює заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, що також відповідає змісту частини 1 вказаної статті.

Одночасно буквальний аналіз частини другої статті 39 Закону № 1645-III свідчить про те, що ним врегульовано надання страхових виплат тільки для медичних працівників, та вказана норма прийнята для посилення гарантій через небезпеку захворювань на COVID-19 для осіб, що безпосередньо відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) беруть участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі виконанні робіт в осередках COVID-19; лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19; розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мають контакт з підтвердженими випадками COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом.

Статтю 39 Закону № 1645-III доповнено частиною другою відповідно до Закону України від 07.05.2020 № 588-IX «Про внесення змін до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо додаткових гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей».

Зі змісту пояснювальної записки до проекту вказаного закону випливає, що проект Закону розроблений з метою підвищення рівня соціальних гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей; прийняття проекту Закону матиме позитивні соціальні наслідки, оскільки дозволить істотно підвищити рівень соціальних гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного тижня з дня набрання чинності цим Законом:

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади актів, необхідність яких випливає із цього Закону.

На виконання вказаної норми 13.05.2020 постановою Кабінету Міністрів України №394 внесено зміни до переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 №1662 та зобов`язано Міністерство охорони здоров`я у двотижневий строк визначити перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Розділ V Переліку професійних захворювань доповнено пунктом 4 такого змісту: Гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 U07.1 2019- nCoV, контакт з інфекційними хворими, інфікованими матеріалами чи переносниками захворювань; робота медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 15.07.2020 №1604, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.08.2020 за № 807/35090, затверджено Перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі- Перелік №1604).

Згідно з Переліком №1604 виділені такі категорії працівників:

1. Керівники закладів охорони здоров`я;

2. Керівники структурних підрозділів закладів охорони здоров`я;

3. Лікарі-спеціалісти;

4. Професіонали закладів охорони здоров`я;

5. Фахівці закладів охорони здоров`я;

6. Технічні працівники закладів охорони здоров`я, зокрема реєстратор медичний.

7. Робітники закладів охорони здоров`я;

8. Інші працівники закладів охорони здоров`я;

9. Фізичні особи - підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики.

Суд зазначає, що вказані нормативно-правові акти є спеціальними актами саме стосовно порядку та умов призначення страхових виплат, передбачених статтею 39 Закону № 1645-III, однак вказані норми не містять визначення «медичний працівник».

Інші Закони України також не дають визначення поняттю «медичний працівник».

Класифікація, запроваджена Переліком №1604, не містить поділу посад осіб, безпосередньо зайнятих у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню COVID-19 та лікуванням пацієнтів із випадками COVID-19, на медичних та інших працівників, натомість передбачає класифікацію за різними критеріями та ознаками, залежно від зайняття адміністративних посад та виконання функціональних обов`язків.

Натомість до цього Переліку включені як категорії осіб, які мають спеціальну медичну освіту, зокрема лікарі, так і працівники, які не займаються медичною практикою, наприклад, інженер з охорони праці, сестра-господиня, прибиральник службових приміщень; реєстратор медичний.

Крім того відповідно до пункту 8 Переліку №1604 Міністерство охорони здоров`я України виокремив інших працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) брали участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі виконанні робіт в осередках COVID-19; лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19; розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мали контакт з підтвердженим випадком COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом.

Згідно розпорядження Керівника робіт з ліквідації наслідків медико - біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 від 07.05.2020 №31 Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, в якому працювала померла ОСОБА_5 , внесена до Переліку закладів охорони здоров`я, що визначені для госпіталізації пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З акту розслідування судом встановлено, що ОСОБА_5 при виконанні посадових обов`язків мала безпосередній контакт з хворими на COVID-19.

Суд зауважує, що не віднесення посади реєстратора медичного до медичних працівників нормативно не підтверджено, з огляду на відсутність чіткого нормативного регулювання порядку надання страхових виплат, внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19).

Посилання відповідача на положення статті 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801 - XII в обґрунтування підстав прийнятого рішення, суд не бере до уваги як належне, оскільки вказаними нормами не визначено поняття «медичний працівник», а кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу не стосуються порядку класифікації осіб на медичних та інших працівників для цілей застосування статті 39 Закону №1645-ІІІ.

Суд також враховує, що згідно положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

З метою встановлення факту дискримінації необхідно довести, що різниця у поводженні стосується осіб, які перебувають в аналогічних ситуаціях. При цьому, різне поводження має обумовлюватися наявністю в особи певної ознаки, за умови відсутності законної об`єктивно обґрунтованої мети встановлення такого розрізнення.

З врахуванням того що, медичний працівник та інший працівник згідно Переліку №1604 працювали в однакових умовах, безпосередньо контактували з хворими на СОVІD-19 під час виконання трудових обов`язків, отримали гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою СОVІD-19, тобто перебували в аналогічній ситуації, а отже суд вважає, що і інший працівник згідно Переліку №1604 має право на страхову виплату згідно статті 39 Закону №1645-III.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що лише медичні працівники мають право на страхову виплату згідно статті 39 Закону №1645-III, оскільки таке трактування відповідачем норм цієї статті є дискримінаційним по відношенню до померлої ОСОБА_5 з врахуванням вищенаведеного.

Крім того суд зазначає, що невизначеність правового регулювання у спірних правовідносинах порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 20.10.2011 "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач в даному випадку не діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не дослідив всіх положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, та виходив виключно з позиції формалізму без пошуку та застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для позивачів.

Суд не приймає до уваги лист Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 10.01.2022 №01-04/54 щодо того факту, що ОСОБА_5 не встановлювалася додаткова доплата в розмірі 300 відсотків заробітної плати з підстав, що остання до переліку залучених медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу (СОVID - 19) не входила, у період з березня 2020 року по листопад 2020 року виконувала роботу відповідно до посадової інструкції, оскільки з висновку, викладеного в Акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 23 листопада 2020 року о 11 год. 23 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 26.04.2021 (форма Н-1/П), який затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області М. П. Глущенко 18.04.2021 випливає, що:

- інфікування гострою респіраторною хворобою СОVІD-19 реєстратора медичного відділення первинної медичної допомоги поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради ОСОБА_5 сталося в Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради під час виконання нею трудових обов`язків;

- гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, яке сталося з ОСОБА_5 ; - посада реєстратора медичного є в Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

- відповідно до посадової інструкції реєстратора медичного виконання професійних обов`язків передбачає безпосередній контакт з хворими на COVID-19.

Обставини справи свідчать про те, що позивачі - ОСОБА_2 , чоловік померлої ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_4 з метою реалізації свого права на призначення виплати в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, як члену сім`ї та матері померлого працівника, смерть якого настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою CОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, здійснили всі необхідні та залежні від них дії на отримання страхової виплати.

Однак відповідач не прийняв рішення щодо призначення страхової виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно норм статті 39 Закону №1645- ІІІ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області протиправно не призначено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 страхової виплати, як члену сім`ї та матері працівника ОСОБА_5 , смерть якої настала внаслідок CОVID-19 згідно норм статті 39 Закону №1645- ІІІ.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , одноразової допомоги, як члену сім`ї та матері померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_5 та зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області здійснити на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в рівних частинах, виплату одноразової допомоги у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020, як члену сім`ї та матері померлої внаслідок інфікування під час виконання трудових обов`язків гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 ОСОБА_5 підлягають задоволенню повністю за обгрунтованістю.

Проте в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Суд зауважує, що нормами законодавства, що регулюють питання надання страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників, у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», є Закон № 1645-III та Постанова №498, якими імперативно встановлено, що члени сім`ї померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є сином та донькою померлої ОСОБА_5 , та на день смерті останньої проживали за однією адресою з померлою особою: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації позивачів також збігається з місцем реєстрації померлої ОСОБА_5 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під встановлене законодавством визначення поняття «дитини» наразі не підпадають.

Зокрема, відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до визначення понять дитини та дитинства, встановлених Законом України від 26.04.2021 №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття.

Суд зазначає, що стаття 3 Сімейного кодексу України вимагає наявність спільного проживання та спільного побуту, а не лише реєстрацію місця проживання за однією адресою, що можуть бути відмінними один від одного.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та померла ОСОБА_5 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а отже проживали однією сім`єю.

На думку суду наявність реєстрації позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та проживання з померлою особою за однією адресою, не є беззаперечним доказом того, що вони проживали однією сім`єю, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку, у разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Матеріали справи не містять рішення суду про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю з померлою ОСОБА_5 .

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на акт про спільне проживання осіб на день смерті від 13.01.2022, складеного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , сусідами померлої ОСОБА_5 , оскільки такі акти не передбачені жодними нормативно-правовими актами України.

Таким чином з урахуванням статті 3 Сімейного кодексу України та не зважаючи на факт реєстрації позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за однією адресою з померлою ОСОБА_5 неможливо беззаперечно віднести їх до сім`ї останньої, оскільки у даному випадку, існує необхідність дотримання вимог спільного проживання, побуту, прав та обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії необхідно відмовити повністю за необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , одноразової допомоги, як члену сім`ї та матері померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_5 .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області здійснити на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в рівних частинах, виплату одноразової допомоги у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020, як члену сім`ї та матері померлої внаслідок інфікування під час виконання трудових обов`язків гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 ОСОБА_5 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 судовій збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на користь ОСОБА_4 судовій збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 26.01.2022.

Позивачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 ).

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (вул. Музична, 1-А, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ - 41316447).

Суддя В.В. Падій