Рішення № 102967238, 25.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/18702/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Плигун А.І.,

за участю представника позивача Шитікова О.В., представника відповідача Ленька А.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо тривалого поза межами розумного строку (понад 7 років і 8 місяців) невиконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014 виконавчого провадження № 42457011;

- визнати, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів на повне і безумовне виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014 виконавчого провадження № 42457011 становить порушення пункту 1 Протоколу Першого, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод;

- зобов`язати відповідача вжити заходи на виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014 виконавчого провадження № 42457011.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що з січня 2020 року по листопад 2021 року державним виконавцем і боржником не вживались заходи на виконання виконавчого листа і судового рішення. Тому позивач вважає, що відповідач не виконує обов`язки відповідно до приписів законодавства України, натомість вчиняє виконавчі дії виключно після звернень позивача та судових рішень. При цьому, постанова Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчий лист № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014, у виконавчому провадженні № 42457011 залишаються не виконаними.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки під час примусового виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 № 2-а/728/10/2014 здійснено ряд послідовних дій з метою виконання даного рішення, як накладення штрафів, звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, а тому відсутня протиправна бездіяльність з боку відповідача.

Третя особа пояснення щодо позову або відзиву не надала.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у відповідача з 12.03.2014 перебуває виконавче провадження № 42457011 з виконання виконавчого листа № 2-а/728/10/2014, виданого 17.02.2014 Бахмацьким районним судом Чернігівської області, про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області провести донарахування та виплату позивачу, у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належної суми щорічної компенсації на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 3579,00 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження № 42457011 відповідачем були вчинені наступні дії: подано подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду, винесені постанови про накладення штрафу від 12.05.2015 та від 22.05.2015, подано заяву про видачу дублікату виконавчого листа від 25.01.2018, направлені боржнику вимоги держаного виконавця, винесено повідомлення про вчинення посадовими особами Управління соціального захисту населення Бахмацької районної державної адміністрації кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно протягом тривалого часу та поза межами розумного строку не вживаються заходи щодо виконання рішення суду, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Верховний Суд в постанові від 18.06.2019 по справі № 826/14580/16 (пункти 40, 42) зазначив правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем всіх приписів чинного законодавства. Окрім цього, відповідно до доводів позивача й установлених обставин по справі, судове рішення виконано не у повному обсязі.

Водночас, установлені обставин справи свідчать про те, що державний виконавець вчиняв юридично значущі дії задля виконання рішення суду, але їх обсяг і характер дають підстави вважати, що мала місце пасивна поведінка державного виконавця, що проявлялася у тривалому отриманні дублікату виконавчого листа, у не зверненні до суду з поданням про заміну боржника у виконавчому провадженні, винесення постанов про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу, які були скасовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо тривалого невиконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 № 2-а/728/10/2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014, у виконавчому провадженні ВП № 42457011.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача вжити заходи на виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014, у виконавчому провадження ВП 42457011 не підлягає задоволенню, оскільки обов`язок по вчиненню дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має в силу закону. Тому додаткове накладення на державного виконавця подібного обов`язку на підставі рішення суду, як про це просить позивач, є необґрунтованим.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів на повне і безумовне виконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014, у виконавчому провадженні ВП № 42457011 становить порушення пункту 1 Протоколу Першого, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки охоплюються визнанням протиправною бездіяльності відповідача, тобто порушені права позивача вже захищені судом.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (пл. імені Івана Франка, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо тривалого невиконання постанови Бахмацького районного суду Чернігівській області від 17.02.2014 № 2-а/728/10/2014 та виконавчого листа № 2-а/728/10/2014 від 17.02.2014, у виконавчому провадженні ВП № 42457011.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 25.01.2022.

Суддя В.О. Непочатих