Рішення № 102966307, 12.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/12324/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Михайлової І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Подлуцького М.О.,

представника відповідача Тишко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. Також заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.10.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №620/12324/21 за правилами загального позовного провадження – відмовлено; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; витребувано у відповідача копії усіх документів, що стосуються предмету позову, засвідчені належним чином, в тому числі, але не виключно відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просить закрити провадження у справі з підстав, що предмет спору у даній справі є аналогічний предмету спору у справі №620/4986/20, в результаті якої позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зазначають, що позивач не звертався до Головного управління із заявою про призначення пенсії та не надавав відповідні документи.

17.11.2021 позивачем подано клопотання про розгляд справи №620/12324/21 за правилами загального позовного провадження, обґрунтоване тим, що характер спірних правовідносин, предмет та спосіб доказування у справі, який не можливо замінити іншими доказами, окрім свідчення свідків, а також враховуючи складність даної справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи наявні підстави для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2021 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №620/12324/21 за правилами загального позовного провадження задоволено; ухвалено провести розгляд справи №620/12324/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче провадження.

Ухвалами суду від 30.11.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про допит свідків про підтвердження періоду пільгового стажу з підстав, що у суду відсутні повноваження визначати трудовий стаж на підставі показів свідків; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій свою правову позицію підтримав та просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позові вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою від 30.06.2021, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої додав копію трудової книжки та паспорту (а.с.21,44).

Листом від 30.07.2021 №10447-10486/П-02/8-2500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що для призначення пенсії на пільгових умовах, позивачем не було подано необхідних документів, які б підтверджували пільговий стаж. З питання признання пенсії за віком на пільгових умовах позивачу необхідно звернутися до відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління з заявою та необхідними документами. Заява розглядалася як письмове звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу, спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону Закон №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону Закон №1058-IV передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків — не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

30.06.2021 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до якої додав копію трудової книжки та паспорту (а.с.21,44).

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття відповідачем, у встановлені законом строки, рішення про призначення пільгової пенсії або про відмову в її призначенні.

Натомість заява позивача була розглянута відповідачем у порядку вимог Закону України «Про звернення громадян».

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів прийняття рішення про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах або про відмову у її призначенні, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи той факт, що відповідач не розглядав заяву позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах, не з`ясовував питання, який період страхового стажу відноситься до пільгового стажу, чи достатньо у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії на пільгових умовах та не приймав з даного питання жодного рішення у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства та з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Суд відхиляє посилання відповідача, викладеного у відзиві на позов, що предмет спору у даній справі є аналогічний предмету спору у справі №620/4986/20, в результаті розгляду якої позивачу було відмовлено в позові, оскільки у справі №620/4986/20 оскаржувалася відмова у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, викладена у листі від 29.09.2020, а у даній справі з`ясовувалися обставини щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах згідно його заяви від 30.06.2021 та відповіді відповідача, викладену у листі від 30.07.2021.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, то суд вважає за необхідне, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 454,00 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту, на підставі пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 21.01.2022.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ – 21390940).

Суддя В.В. Падій