Ухвала суду № 102966294, 03.02.2022, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа №140/881/13-а

Провадження №6-а/930/1/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2022 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Путій З.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Миколюка Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 378 КАС України та встановлення судового контролю в адміністративній справі №140/881/13-а, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення та встановлення судового контролю, мотивуючи свою заяву тим, що протиправним розпорядженням голови Немирівської районної ради від 30.11.2009 за №36-РВ позивачку звільнено з посади заступника керуючого справами, начальника відділу з питань організаційно-методичного забезпечення діяльності рад виконавчого комітету апарату районної ради з 30.11.2009. Вказане розпорядження оскаржене в судовому порядку.

Постановою Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а (2-а-140/4/14), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов ОСОБА_1 задоволено.

-Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Немирівської районної ради від 30.11.2009 за №36-РВ «Про звільнення з посади заступника керуючого справами, начальника відділу з питань організаційно-методичного забезпечення діяльності рад виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1 ».

-Поновлено право ОСОБА_1 на зайняття посади в органах місцевого самоврядування Немирівської районної ради шляхом прийняття її на посаду заступника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності ради та зв`язків з органами місцевого самоврядування.

-Стягнуто з Немирівської районної ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014.

-Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду Немирівською районною радою виконано частково, зокрема в частині поновлення на посаді позивача. Так, розпорядженням від 06.03.2014 за №8-Рв ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності ради та зв`язків з органами місцевого самоврядування виконавчого апарату районної ради підстава постанова Немирівського районного суду від 05.03.2014.

Щодо виплати заробітної плати рішення виконано в частині негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4215,86 грн.

Разом з тим, іншу частину постанови, а саме щодо стягнення з Немирівської районної ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014 - не виконано.

Листом від 11.12.2014 за №02-60/2631 Управлінням Державної казначейської служби України у Немирівському районі, виданий Немирівським районним судо виконавчий лист з додатками повернуто. Підставою для повернення зазначено, що у листі відсутня сума коштів, що підлягає стягненню. Вказано, що відповідно до п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми грошових коштів суди повинні зазначити розмір грошових коштів, що підлягають стягненню цифрами та у дужках словами.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 по справі №140/881/13-а надано роз`яснення рішення суду. Суд роз`яснив постанову Немирівського районного суду від 05.03.2014 в частині стягнення з Немирівського районної ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014, що сума заробітної плати за час вимушеного прогулу має обчислюватись, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи па посаді заступника керуючого справами, начальника відділу організаційного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату районної ради, що передують незаконному звільненню ОСОБА_1 .

В подальшому позивач неодноразово зверталась до голови районної ради з проханням викопати рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014. У відповідь на звернення, листом від 07.04.2015 за №1-Д-32-2р, за підписом голови районної ради, повідомлено позивача, що відповідно до постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а (2-а/140/4/14), бухгалтер районної ради не може провести розрахунок заробітної плати з 30.11.2009 по 05.03.2014 в зв`язку з тим, що суддею по даній справі в результативній частині постанови не вказано роз`яснення по проведенню розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.

За наведеного, ОСОБА_1 вважає, що її права не були відновлені, оскільки в зв`язку із незаконним звільненням кошти за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014 не виплачені, хоча у рішеннях судів встановлений чіткий період та вказано останні 2 календарні місяці роботи на посаді, що передують незаконному звільненню ОСОБА_1 .

З огляду на викладені висновки апеляційного суду, позивач не може захистити свої законні права та інтереси шляхом подання нового позову, тому єдиним шляхом захисту прав є звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення іншого способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18. Крім того, такої ж думки притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.09.2020 у справі №120/3725/20-а.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 18.11.2021 по справі №140/881/13-а заяву про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника Немирівську районну раду його правонаступником Вінницькою районною радою (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 21728243) за виконавчим листом № 2-а/140/4_2014, виданого 24.11.2014.

Як вбачається з постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а (2-а-140/4/14), залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 позов ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, стягнуто з Пемирівської районної ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Суд визначає зазначену суму без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивнії! частині рішення.

Така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд, що приймає рішення по стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

При цьому, ухвалюючи постанову від 05.03.2014 Немирівським районним судом не вказано конкретної суми, яка підлягала стягненню, а вказано лише період за який потрібно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, що, в свою чергу, позбавило позивача права належного виконання судового рішення, гарантованого Конституцією України.

Не зазначення конкретної суми унеможливило виконання рішення в цій частині, оскільки стягнення здійснюється органами казначейства шляхом списання суми із рахунків боржника.

В результаті чого, позивач була позбавлена належної їй заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2009 по 05.03.2014, що становить більше ніж 4 роки та позбавлена права на пенсійне забезпечення, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 30.11.2009 по 05.03.2014, що становить більше ніж 4 роки, оскільки роботодавцем, який є страхувальником по відношенню до позивача, протиправно не сплачено єдиний внесок за застраховану особу, що також є порушенням законних прав та очікувань.

За наведеного вище, зазначені обставини істотно ускладнюють виконання постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а (2-а-140/4/14) та для належного виконання судового рішення в даній справі, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необхідність для зміни способу і порядку виконання постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а шляхом зобов`язання Вінницької районної ради як правонаступника Немирівської районної ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014 в сумі 201 019,87 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 подану заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача Вінницької районної ради за довіреністю - Миколюк Я.П. в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки протиправне розпорядження про звільнення позивачки з роботи приймала не Вінницька районна рада, а Немирівська районна рада, саме тому позивачці необхідно було звертатися із даними вимогами до Немирівської районної ради, оскільки дане питання стосується саме виконання рішення суду - постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а. Сума в 201019,87 є істотною, та у Вінницькій районній раді немає змоги виділити таку суму.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням від 06.03.2014 за №8-Рв ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності ради та зв`язків з органами місцевого самоврядування виконавчого апарату районної ради на підставі постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014.

09.02.2015 та 16.03.2015 ОСОБА_1 зверталася із заявами до голови Немирівської районної ради з проханнями виконати рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014.

У відповідь на звернення, листом від 07.04.2015 за №1-Д-32-2р, за підписом голови районної ради, повідомлено позивача, що відповідно до постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 по справі №140/881/13-а (2-а/140/4/14), бухгалтер районної ради не може провести розрахунок заробітної плати з 30.11.2009 по 05.03.2014 в зв`язку з тим, що суддею по даній справі в результативній частині постанови не вказано роз`яснення по проведенню розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021, сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2009 року становить 8431,75 грн., кількість робочих днів станосить 44, а середньоденний заробіток 191,63 грн. Середньомісячна заробітна плата становить 4215,86 грн.

Відповідно до відповіді №72-35-15 від 18.05.2018 з прокуратури Немирівського району повідомлено позивачку, що оскільки розмір грошових коштів, які підлягають стягненню не зазначено, вказане унеможливлює виконання постанови суду від 05.03.2014.

18.01.2021, 09.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до голови Вінницької районної ради як правонаступника Немирівської районної ради з проханням добровільно виконати рішення Немирівського районного суду від 05.03.2014.

Листом від 18.03.2021 року № 01-03/362 Голова Вінницької районної ради на звернення ОСОБА_1 дав відповідь, що звертатися в добровільному порядку за виконанням даної постанови суду потрібно було до організації, яка проводила звільнення з посади заступника керуючого справами, начальника відділу з питань організаційно-методичного забезпечення діяльності рад виконавчого апарату районної ради з 30.11.2009 року в зв`язку з реструктуризацією виконавчого апарату районної ради на підставі ст.ст. 55,58 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення чергової 25 сесії 5 скликання від 28.09.2009.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 в частині позовних вимог зобов`язання Вінницьку району раду нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітньої плати з грудня 2009 року по день фактичної виплати; зобовязання Вінницьку району раду нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 06.03.2014 по 26.02.2021 скасовано. Справу в цій частині направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

При винесенні рішення Сьомий апеляційний адміністративний суду прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014, із усіма витікаючими з цього наслідками, пов`язана не з виникненням нових правовідносин між сторонами, а у зв`язку з невиконанням попереднього судового рішення у справі № 140/881/13-а.

Заявлений у цій частині позов фактично "спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії, оскільки задоволена за попереднім судовим рішенням вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014 по своїй суті зобов`язує відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати, про що заявляється нова вимога.

Отже, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, позаяк при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Листом від 11.12.2014 за №02-60/2631 Управлінням Державної казначейської служби України у Немирівському районі виконавчий лист з додатками повернуто. Підставою для повернення зазначено, що у листі відсутня сума коштів, що підлягає стягненню. Вказано, що відповідно до п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» у рішенні про стягнення з відповідача на користь позивача певної суми грошових коштів суди повинні зазначити розмір грошових коштів, що підлягають стягненню цифрами та у дужках словами.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 18.11.2021 по справі №140/881/13-а заяву про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника Немирівську районну раду його правонаступником Вінницькою районною радою (вул. Хмельницьке шосе, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 21728243) за виконавчим листом № 2-а/140/4_2014, виданого 24.11.2014.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, відповідно ст. 2 КАС України.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством у рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64.

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача у рішенні від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95.

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.

Суд зазначає, як встановлено було вище, органи примусового виконання не мають можливості прийняти до виконання виконавчий лист по справі № 140/881/13-а з тих причин, що у ньому відсутня сума стягнення.

Із наданих позивачкою до суду документів до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 05.03.2014 року, вбачається, що незаконне звільнення ОСОБА_1 мало місце у листопаді 2009 року, останніми 2 календарними місяцями роботи на посаді, що передують звільненню є вересень та жовтень 2009 року.

Відповідно до довідки про доходи від 15.01.2021, сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2009 року становить 8431,75 грн., кількість робочих днів станосить 44, а середньоденний заробіток 191,63 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу становить: у 2009 рік - 30.11.2009 - 1 день, грудень 2009 - 23 робочі дні, що разом становить 24 дні; у 2010 - 251 робочі дні, у 2011 - 250 робочі дні, у 2012 - 251 робочі дні, у 2013 -251 робочі дні, у 2014 - січень та лютий 41 робочих днів, березень 2014-3 робочих дні, що разом становить 1071 робочих дні.

Таким чином, 1071 днів х 191,63 грн = 205 235,73 грн.

Крім того, враховуючи виплачену суму за один місяць, сума до виплати становитиме 201 019,87 грн.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем постанови Немирівського районного суду 05.03.2014 по справі №140/881/13-а в частині виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

У даному випадку, як вже зазначалося, рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не виконується, а тому подальше існування такого стану речей та невжиття ефективних заходів щодо виконання рішення суду може свідчити про відсутність в Україні ефективних механізмів правового захисту та порушення принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Таким чином, вищевказане та наявні в матеріалах справи документи, підтверджують наявність обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення після пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

А тому, враховуючи, що постанова Немирівського районного суду від 05.03.2014 не виконується протягом тривалого часу , суд вважає за необхідне задовольнити і вимогу позивачки ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 243, 248, 254, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 378 КАС України та встановлення судового контролю в адміністративній справі №140/881/13-а - задовольнити.

Змінити спосіб виконання постанови Немирівського районного суду від 05.03.2014 року по справі №14/881/13-а в частині стягнення з Немирівської районної ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014 на зобов`язання Вінницької районної ради як правонаступника Немирівської районної ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.11.2009 по 05.03.2014, що становить 1071 робочих дні із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 191,63 грн., з виключенням відшкодованої суми за один місяць 4215,86 грн., що становить 201019,73 грн. з відшкодуванням обов`язкових платежів до бюджету.

Зобов`язати Вінницьку районну раду подати звіт про виконання рішення суду у місячний термін з моменту набрання законної сили даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя: В.М. Алєксєєнко