Ухвала суду № 102965782, 19.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/577/22

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Чернігівській області до Дочірнього підприємства «Лугове» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Лугове», в якому просить стягнути в дохід бюджету з рахунків Дочірнього підприємства «Лугове» в банках, що обслуговують такого платника податків, кошти у сумі 2436009,33 грн. (з них 1903995,33 грн. - основного платежу, 532014,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій) для погашення податкового боргу:

- по податку на додану вартість у сумі 1717667,33 грн., з них 1685653,33 грн. - основного платежу, 32014,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій на р/р UA228999980313080029000025629, одержувач ГУК у Черніг.обл/тг мКіпті/14010100, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) код 37972475, МФО 899998;

- по податку на прибуток приватних підприємств у сумі основного платежу 218342,00 грн., на р/р UA788999980333179318000025629, одержувач ГУК у Черніг.обл/тг Кіпті/11021000, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) код 37972475, МФО 899998;

- по адміністративних штрафах та штрафних санкціях за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 500000,00 грн. на р/р UA298999980314000561000025629, одержувач ГУК у Черніг.обл/тг мКіпті/21081500, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) код 37972475, МФО 899998.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частинами першою та другою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Також, Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Чернігівській області керівник Козелецької окружної прокуратури обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва з огляду на не виконання позивачем своїх повноважень, а саме не звернення до суду щодо стягнення наявної податкової заборгованості з Дочірнього підприємства «Лугове».

Суд зазначає, що Головне управління ДПС у Чернігівській області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Отже, функції щодо захисту інтересів держави, про які йдеться в позовній заяві належать, передусім, до компетенції Головного управління ДПС у Чернігівській області, як уповноваженого державою органу в межах спірних правовідносин, що має право самостійно звернутися до суду.

За приписами підпунктів 14.1.156 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); а податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Водночас, суд наголошує, що строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання визначені пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України). Водночас, слід зазначити, що вказане право, з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, може бути реалізоване податковим органом протягом наступних 1095 календарних днів.

За правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Водночас, як слідує з копії листа від 08.12.2021 № 5048/5/25-01-20-01 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило, що з метою погашення податкового боргу ним вживаються усі заходи, передбачені Податковим кодексом України.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 87 Податкового кодексу України визначені джерела погашення податкового боргу, а пункт 87.9 цієї статті передбачає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З цього слідує, що оскільки Дочірнє підприємство «Лугове» не припинило здійснення своєї підприємницької діяльності та сплату податків, то з урахуванням пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України сплачені ним кошти можуть бути направлені податковим органом на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Суд зазначає, що доводи керівника Козелецької окружної прокуратури стосовно невжиття податковим органом до боржника належних та вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення погашення податкової заборгованості у судовому порядку, з огляду на що вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, є помилковими, оскільки уповноважений орган має достатньо часу для реалізації права на звернення до суду для стягнення податкового боргу, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів відсутності наміру або можливості такого звернення у межах визначених законом строків.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Таким чином, враховуючи наявні у податкового органу можливості по погашенню податкового боргу Дочірнього підприємства «Лугове», які передбачені главою 9 Податкового кодексу України, а також строки для стягнення такого боргу в судовому порядку, які не порушені Головним управлінням ДПС у Чернігівській області станом на дату звернення до суду з позовом керівника Козелецької окружної прокуратури, суд вважає, що лише відсутність факту звернення Головного управління ДПС у Чернігівській області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Лугове» податкового боргу не є належним та безумовним підтвердженням того, що податковий орган не виконує своїх функцій в питанні погашення такого податкового боргу.

Таким чином, звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Чернігівській області відбулося без достатніх правових підстав, встановлених вимогами частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи положення пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Чернігівській області до Дочірнього підприємства «Лугове» про стягнення податкового боргу – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя В.О. Непочатих