Ухвала суду № 102965259, 17.01.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 січня 2022 року Чернігів Справа № 825/2228/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача в порядку ст. 383 КАС України та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 825/2228/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункт 7 (сьомий) рішення Чернігівської міської ради № 27/VІІ-19 від 31.01.2018 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам, учасникам АТО, учасникам бойових дій, ветеранам війни для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального садівництва, індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов`язано Чернігівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 та постановою Верховного Суду від 02.07.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/2228/18 залишено без змін.

Позивачем подано до суду заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача в порядку ст. 383 КАС України та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України.

Дана заява обґрунтована тим, що 31.05.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист № 825/2228/18 від 28.05.2019. 04.06.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 59256019.

Заявник вважає, що рішення Чернігівського окружного суду від 20.11.2018 мало зобов`язальний характер та повинно бути виконаним Чернігівською міською радою. Натомість, Чернігівська міська рада в своєму рішенні від 21.03.2019 № 40/VII-10 повторно відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), при цьому повністю ігноруючи рішення Чернігівського окружного суду від 20.11.2018.

Заявник зазначив, що листом від 12.11.2021 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області по виконанню виконавчого провадження № 59256019 з виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 № 825/2228/18 повідомив ОСОБА_1 про те, що рішення суду від 10.07.2018 по справі № 825/2228/18 не виконується Чернігівською міською радою.

У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виконав в повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 825/2228/18, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/2228/18 від 10.07.2018, зобов`язавши Чернігівську міську раду подати у місячний строк звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі № 825/2228/18;

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/2228/18 від 10.07.2018;

- зобов`язати Чернігівську міську раду вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню статей 14, 370, 373 КАС України, та вжити заходів щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 825/2228/18 від 10.07.2018.

Вирішуючи вказану заяву, суд зважає на наступне.

В силу ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

На підставі аналізу ст.3, ст.8, ч.1 та ч.2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 14 та ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Суд зазначає, що встановлення судового контролю залежить від обставин, зокрема, наявності суттєвих перешкод у реалізації виконання судового рішення.

Підставою для накладення штрафу є саме достовірно встановлене судом порушення законності та правопорядку, та лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Згідно абз. 6 частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі також - Закон № 280/97-ВР) представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі колегіальності, виборності (стаття 4 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частини перша-третя статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі також - Закону України «Про статус депутатів місцевих рад») передбачено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Депутат місцевої ради зобов`язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути присутнім на засіданні депутат місцевої ради повідомляє про це особу, яка очолює відповідний орган.

При цьому, у частині другій статті 36 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що, зокрема, намагання в будь-якій формі вплинути на депутата місцевої ради, членів його сім`ї з метою перешкодити депутату виконувати свої повноваження, змусити його до вчинення неправомірних дій тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Судом встановлено, що з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 825/2228/18 питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Чернігівською міською радою було включено в проект рішення міської ради в січні 2019 року, але за результатами голосування депутатів не набрало необхідної кількості голосів, а тому було знято з розгляду.

Повторно вказане питання було розглянуто на пленарному засіданні Чернігівської міської ради 21.03.2019 і прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що Чернігівською міською радою вчинено всіх дій, передбачених чинним законодавством України для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 825/2228/18, оскільки питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розглянуто відповідачем.

Таким чином, відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду, а отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача в порядку ст. 383 КАС України та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 248, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача в порядку ст. 383 КАС України та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України у справі № 825/2228/18 - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 294-297 КАС України.

Повне судове рішення складено 17.01.2022.

Суддя О.В. Заяць