Рішення № 102964599, 17.01.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3475/21

провадження № 2-ап/340/33/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1 щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення та застосування обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.51, 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 90% сум грошового забезпечення, без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;

- допустити до негайного виконання дане рішення в межах платежу за один місяць (у відповідності до статті 371 КАС України).

Також ОСОБА_1 просить суд встановити судовий контроль за виконанням прийнятого за результатами розгляду цього адміністративного позову рішення та зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (у відповідності до частини першої статті 382 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII); пенсію призначено 05.05.1992 року в розмірі 90% від грошового забезпечення. На виконання рішення суду №340/1249/21 від 23.04.2021 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року підставі оновленої довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1 про розмір грошового забезпечення, в процесі якого протиправно зменшив відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% та обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою щодо перерахунку пенсії. ГУ ПФУ в Кіровоградській області 24.06.2021 повідомило позивача про результати розгляду його звернення листом №3957-3974/З-08/8-1100/21, відповідно до якого розмір пенсії заявника обчислений за нормами Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії, тому максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, - в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. В листі орган ПФ вказав, що норми щодо обмеження максимального розміру пенсії вносились Законом України №3668 від 08.07.2011, який є чинний. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою від 05.10.2021 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 про відмову у відкритті провадження скасував, а матеріали за позовом ОСОБА_1 для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження в адміністративній справі направив до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

У вищевказаній постанові Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що предметом спору в адміністративній справі №1140/3187/18 був перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; предметом нового позову ОСОБА_1 є перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №930/1 від 05.03.2021. Крім того, Третій апеляційний адміністративний суд зазначив в адміністративній справі №1140/3187/18 взагалі не розглядалось питання обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Ухвалою судді від 23.10.2021 року позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.13), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.49-50), в яких наполягав на тому, що оскільки на момент перерахунку пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Законом №2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, в органів Пенсійного фонду немає правових підстав для здійснення перерахунку пенсії виходячи із розміру, вищому ніж 70% грошового забезпечення.

У період з 06.12.2021 року по 24.12.2021 року включно суддя Казанчук Г.П. перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) проходив службу в органах Міністерства оборони України, з якої був звільнений у запас за станом здоров`я у військовому званні «генерал-майор» з посади «заступника командира корпусу ППО», загальна вислуга на день звільнення складає 34 роки. Наразі позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсію позивачу призначено з 05.05.1992 року у розмірі 90% від суми грошового забезпечення.

ОСОБА_1 24.03.2021 року звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії за вислугу років у відповідності до ст.ст.43,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 на підставі довідки від 05.03.2021 №930/1 Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019;

- зобов`язати відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 05.03.2021 №930/1 Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням усіх складових: основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, враховуючи раніше виплачені суми.

Тобто, предметом розгляду вказаної справи було не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі оновленої довідки від 05.03.2021 №930/1 Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням усіх складових.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1249/21 від 23.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 930/1 від 05.03.2021 - протиправною; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №930/1 від 05.03.2021, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд убачає, що на виконання вказаного вище рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 по справі №340/1249/21 Головним управлінням у червні 2021 року проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1. При проведенні такого перерахунку та подальшої виплати пенсії позивачу, ПФУ визначив основний розмір пенсії ОСОБА_1 в розмірі 70% грошового забезпечення та обмежив розмір пенсійної виплати «максимальним розміром пенсії», що з 01.06.2021 складає 17690 грн. (а.с.14).

У зв`язку з цим на адресу Головного управління позивачем направлено письмове звернення від 10.06.2021 року, в якому він просив провести обчислення і перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1 за нормами законодавства, чинними на день його звільнення та призначення пенсії, тобто у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення та без її обмеження максимальним розміром (а.с.9-10).

За результатом розгляду зазначеної заяви відповідач надав позивачу лист-відповідь від 24.06.2021 року №3957-3974/З-08/8-1100/21, у якій повідомив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено відповідно до норм діючого законодавства (а.с.11-12).

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо проведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки виходячи із 70% від суми грошового забезпечення та із обмеженням її максимальним розміром, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон 2262-XII).

У статтю 13 Закону № 2262-XII неодноразово вносились зміни, зокрема Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.

При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.09.2020 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року. Так, Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Відтак, аналіз наведених вище норм Закону №2262-XII, Постанови №45 та рішення Верховного Суду у рішенні від 04.09.2020 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, дозволяє зробити висновок, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією частини другої статті 13 Закону №2262-XII.

ОСОБА_1 з 05.05.1992 року отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. При прийнятті в 1992 році рішення про призначення пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 90% від суми грошового забезпечення заявника.

Стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45.

Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.

Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії позивача (на виконання рішення суду №340/1249/21 від 23.04.2021) є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 року відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 90%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом №2262-XII).

Щодо позовних вимог про обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при перерахунку його пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року (далі за текстом - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області максимального розміру пенсії позивача в процесі її перерахунку з 01.04.2019 року, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.

Відтак, аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.

Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість «негативної нормотворчості» проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Виходячи із викладеного, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії її максимальним розміром під час перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1 підлягає задоволенню.

Відтак, зважаючи на протиправність дій відповідача, підлягає задоволенню й похідна вимога щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження її розміру з 01.04.2019 року на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1.

Доводи відповідача про пропущення строку звернення до суду з позовом суд відхиляє, оскільки строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Вказане визначено частиною 3 статті 51 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки застосування зазначеного строку матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Зазначена права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18 (адміністративне провадження №К/9901/66396/18).

Суд також не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", якою визначено механізм фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України, та зазначає, що відповідно до статей 10, 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" призначення і виплата пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються саме територіальними органами Пенсійного фонду України. Більш того, «фінансування виплати пенсії» та «виплата пенсії» є принципово різними поняттями, які передбачають проведення відмінних між собою адміністративних процедур, а тому не можуть бути ототожнені. Після набрання чинності Постановою №1279 не відбулось передачі Пенсійному фонду України від головних управлінь Фонду повноважень здійснювати виплату нарахованої пенсії.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання даного рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати сум пенсії та не визначався розмір такого присудження, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні. Рішення суду в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов`язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку пенсії та подальшого визначення різниці між сумою перерахованої та раніше виплаченої пенсії.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями статті 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 гривень, а при зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.16, 34).

Таким чином, враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення апеляційної скарги позивача й скасування ухвали суду першої інстанції, а також задоволення позову у даній справі, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі 3178 гривень (908 гривень + 2270 гривень) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1 щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення та застосування обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Кіровоградського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2021 року №930/1, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 90% сум грошового забезпечення, без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3178 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 20632802).

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук