Рішення № 102963139, 06.01.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року м. Кропивницький справа №340/7936/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Управління служби безпеки України в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Дворцова, 9, код ЄДРПОУ - 20001585)провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання винити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління служби безпеки України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати бездіяльність Управління СБ України в Кіровоградській області щодо відмови у складанні довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 та виплати на підставі неї компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Управління СБУ в Кіровоградській області скласти нову довідку про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 за період з листопада 2011 по січень 2018 роки включно виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої СБУ станом на 1 січня 2018 року та оформити згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178), до якої також включити розрахунок за неотриману польову форму одягу;

- зобов`язати Управління СБУ в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату компенсації за неотримане речове майно на підставі нової довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 , з урахування раніше виплачених сум.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що проходив військову службу в Управлінні СБ України в Кіровоградській області з 10 листопада 2011 року по 23 січня 2018 року. Позивач зазначив, що Управлінням було проведено розрахунок на підставі двох довідок замість однієї, як це передбачено Порядком № 178 та не включення до розрахунку компенсацію за польову форму. Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію у розмірі 13 082,88 грн., згідно довідки №3 від 31.01.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцям СБ України за неотримане речове майно. При цьому, грошова компенсація за польову форму одягу, визначену пунктом З розділу І цієї Інструкції, військовослужбовцям СБ України не передбачена, оскільки відповідно до пункту 4 розділу IV Інструкції № 584, предмети польової форми одягу видаються тільки в натуральному вигляді..

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

15.12.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Оскілки тридцятий день припадає на період перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120, ст.258 КАС України, останнім днем для вирішення даної справи є 06.01.2021 року. Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 06.01.2021 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні СБ України в Кіровоградській області з 10 листопада 2011 року по 23 січня 2018 року.

На підставі наказу Управління СБ України в Кіровоградській області від 23.01.2018 № 20-ОС про виключення позивача зі списків особового складу, відповідно до здійсненого розрахунку вартості грошової компенсації за час проходження військової служби в УСБУ, останньому нараховано 16 851,64 грн., згідно відомості № 189 від 27.06.2018, та з урахуванням утриманих податків і зборів виплачено вищезазначену компенсацію у розмірі 13 565,57 грн.

23 вересня 2021 року позивач звернувся із заявою Управлінні СБ України в Кіровоградській області щодо складення нової довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за період з листопада 2011 року по січень 2018 року включно, виходячи із закупівельної вартості такого майна розрахованої СБУ станом на 1 січня 2018 року та оформити згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178), до якої також включити розрахунок за неотриману польову форму одягу та на підставі цієї довідки здійснити перерахунок та виплату мені коштів за неотримане речове майно, з урахування раніше виплачених сум.

Листом №61/К-336/17 від 12.10.2021 року відповідачем відмовлено у складані такої довідки та виплати на підставі неї компенсації за неотримане речове майно.

Вважаючи що відповідач протиправно не включив розрахунок за неотриману польову форму одягу до довідки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-XII (далі - Закон №2229-XII) визначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону №2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з п.2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до п.3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18).

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2011 року до лютого 2016 року включно відповідно до вимог Постанови № 1444 та Розпорядження № 255 позивачу було нараховано грошову компенсацію у розмірі 3 768,76 грн., згідно довідки № 173 від 29.09.2017 про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцям СБ України за неотримане речове майно.

За період з березня 2016 року до січня 2018 року, відповідно до Інструкції № 584 та Розпорядження №255, нараховано грошову компенсацію у розмірі 13 082,88 грн., згідно довідки №3 від 31.01.2018 про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцям СБ України за неотримане речове майно.

Так, порядок організації та забезпечення речовим майном військовослужбовців Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, закладів, установ у Службі безпеки України, Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, а також порядок вибракування речового майна визначає Інструкція «Про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період», затверджена наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.11.2016 № 584.

Пунктом 5 Розділу IV Інструкції №584 встановлено, що грошова компенсація військовослужбовцям виплачується на підставах та у порядку, передбаченому Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

Згідно з пунктом 22 розділу IV Інструкції №584 компенсація за неотримане речове майно виплачується згідно з вимогами Порядку виплати грошової компенсації.

Пунктом 34 Інструкції №584 визначено, що вартість предметів речового майна, що підлягає відшкодуванню (утриманню), може бути компенсована за рахунок вартості не отриманих протягом військової служби належних предметів речового майна.

Так, судом вбачається, що відповідно до пунктом 3 Інструкції №584 визначено, що речове майно - військова форма одягу, тканини для пошиття форменого одягу, знаки розрізнення військовослужбовців, постільні речі, спорядження, спеціальний одяг, спортивне майно, спеціальний формений одяг.

У свою чергу, визначено, що польова форма одягу - предмети військової форми одягу, що використовуються під час навчань, бойових чергувань, занять у навчальних центрах, несення добових нарядів та в особливий період і видаються під час проходження служби.

Пункт 4 IV Інструкції №584 передбачає, що військовослужбовцям предмети польової форми одягу видаються тільки в натуральному вигляді.

Відповідно до п.5 IV Інструкції №584, за бажанням військовослужбовця дозволяється (з моменту виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами, за якими забезпечується військовослужбовець, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості належних йому до видачі предметів речового майна (повсякденна форма одягу), відповідно до вимог законодавства.

Розрахунок вартості предметів речового майна при проведенні заміни одних предметів речового майна на інші здійснюється за затвердженими Головою СБУ компенсаційними цінами вартості речового майна на поточний рік, які щороку до 20 січня доводяться ДГЗ до підрозділів, органів, закладів.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що предмети польової форми одягу видаються тільки в натуральному вигляді та позивачем не отримувалися. Сама польова форма одягу є предметом військової форми одягу, тобто речовим майном.

За неотримане речове майно військовослужбовцям Служби безпеки виплачується грошова компенсація на підставах та у порядку, передбаченому Порядком №178.

Поряд з цим суд враховує, що вищезазначеною Інструкцією №548 не встановлено заборони щодо компенсації за польову форму одягу.

Виключення щодо заборони виплата грошової компенсації встановлено виключно щодо спеціального одяг, який видається тільки в готовому вигляді (п.8 Інструкції №548).

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, відповідно до вимог п.5 Порядку №178, п.4 розд.3 Інструкції № 232 та п.10 розд.1 Інструкції №1132, відповідач повинен скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів, після чого та виплатити ОСОБА_1 вартість не отриманого ним речового майна за період служби з вартістю польової форми одягу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправна бездіяльність, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість відмови щодо вчинення дій для складння нової довіки з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України, та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління СБ України в Кіровоградській області щодо не складання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 з включенням розрахунку за неотриману польову форму одягу та виплати на підставі неї компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Управління СБУ в Кіровоградській області скласти нову довідку про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 за період з листопада 2011 по січень 2018 роки включно виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої СБУ станом на 1 січня 2018 року та оформити згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178), до якої також включити розрахунок за неотриману польову форму одягу.

Зобов`язати Управління СБУ в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату компенсації за неотримане речове майно на підставі нової довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 , з урахування раніше виплачених сум.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук