Рішення № 102962902, 14.01.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8776/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати рішення від 12.10.2021 за №268-VІІІ Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,7411 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5041.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, він звернувся із заявою про отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте отримав відмову, яка ним була оскаржена до суду. Повторно розглядаючи заяву позивача ГУ Держгеокадастру в Одеській області наказом відмовлено у наданні дозволу на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який також був ним оскаржений. Вказує, що за принципом мовчазної згоди ним розроблено проект землеустрою, який погоджено у встановленому законодавством порядку та отримано погодження органу охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації. При цьому вказує, що на виконання рішення суду у справах №420/3293/19 та 420/3099/20, наказом від 04.09.2020 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Вказаний проект було подано для затвердження до ГУ Держгеокадастру в Одеській області. Проте, наказом від 16.09.2020 ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовлено у погодженні проекту землеустрою через відсутність підстав для розробки документації із землеустрою. Рішенням суду у справі №340/3140/20 вказаний наказ скасовано та зобов`язано ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою. В подальшому, у зв`язку з передачею земельної ділянки у комунальну власність, він звернувся до Таїровської селищної громади, як нового розпорядника, із заявою від 11.05.2021 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,7411 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5041. Проте, відповідач листом від 14.06.2021 відмовив у затвердженні проекту землеустрою. Рішенням суду у справі №340/4010/21 визнано протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.05.2021 про затвердження проекту землеустрою та зобов`язано селищну раду, не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву від 11.05.2021. При цьому, вказує, що 27.08.2021 він вкотре звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та отримав рішення від 12.10.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою, яке на його переконання є протиправним. Оскільки, ним здійснено все, що необхідно для реалізації конституційного права на отримання земельної ділянки, зокрема, погоджено проект землеустрою, отримано погодження органу охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 04.03.2020, ділянку внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:003:5041. Вважає, що протиправно надавати відмову з підстав, які ґрунтуються на недоліках змісту, форми, завдань та положень проекту землеустрою, за умови наявності позитивного висновку про його погодження та наявності реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Також, позивач просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.

Ухвалою судді від 15.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.174).

Ухвала направлялася відповідачу на його електронну адресу на отримана 15.11.2021. Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 08.04.2019 року. За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 08.05.2019 року № Г-4435/0-2811/0/37-19 надано відповідь про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку позивачем оскаржено до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року у справі №420/3293/19 позов ОСОБА_1 задоволено, проте постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 року та позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 08.04.2019 року про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у передбачений Земельним кодексом України строк розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.04.2019 року про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.248-255).

На виконання вищезазначеного рішення суду винесено наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2020 року №15-1890/13-20-СГ, яким відмовлено у данні дозволу на розробку проекту землеустрою, який позивачем оскаржено до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року у справі №420/3099/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2020 року №15-1890/13-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіпольського району Одеської області (згідно графічного додатку). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіпольського району Одеської області (згідно графічного додатку) на підставі його клопотання від 08.04.2019 року. Вищезазначене судове рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.

На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастру в Одеській області наказом від 04.09.2020 №15-12724/13-20-СГ надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою (а.с.56).

При цьому, 07.07.2020 позивач звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою від 07.07.2020 року (а.с.59-60).

Наказом Головного управління Держгеокдастру в Одеській області від 16.09.2020 року №15-1337/13-20-СГ відмовлено у затвердженні проекту землеустрою через відсутність підстав для розробки документації із землеустрою (а.с.64).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року у справі №340/3140/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 07.07.2020 року з порушенням двотижневого строку, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокдастру в Одеській області від 16.09.2020 року №15-1337/13-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Зобов`язано Головне управління Держгеокдастру в Одеській області не пізніше двох тижнів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 26.08.2020 року за №Г-14983/0/36-20) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.65-74).

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року у справі №420/15194/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо своєчасного не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 07.11.2020 року з порушенням двотижневого строку (зареєстровану Головним управлінням Держгеокдастру в Одеській області 17.11.2020). Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокдастру в Одеській області від 04.12.2020 року №15-16985/13-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.104-119).

У зв`язку з передачею земельної ділянки у комунальну власність, позивач звернувся до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою від 11.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041), площею 1,7411 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (а.с.131-132).

14.06.2021 за результатами розгляду вищевказаної заяви Таїровською селищною радою було надіслано позивачу лист за вих.№Г963 від 14.06.2021, в якому зазначено, що поданий позивачем проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам щодо складу і змісту, що передбачені чинним законодавством. У зв`язку з чим проект землеустрою було повернуто на доопрацювання заявнику (а.с.136).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звертався до суду з позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі №340/4010/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. (а.с.137-145). Визнано протиправною бездіяльність Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 11.05.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041), площею 1,7411 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області. Зобов`язано Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області, не пізніше 14 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041), площею 1,7411 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Крім того, позивач повторно звернувся до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою від 27.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041), площею 1,7411 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (а.с.146-148).

Рішенням 13 сесії VІІІ скликання №268-VІІІ від 12 жовтня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041) у зв`язку з невідповідністю наданого проекту землеустрою положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою. (а.с.152).

Судом встановлено, що за замовленням позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.176-264).

Розроблений проект землеустрою за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, про що складено висновок №1961/82-20 від 18.02.2020 року. (а.с.239-240).

Крім того, Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації також погоджено позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.241-242)

Також, на виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" державним кадастровим реєстратором земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 5123755800:01:003:5041 (а.с.51-55).

Позивачем подано до суду висновок експерта за результатами проведення дослідження з питань землеустрою від 20.09.2021 №06/10.20/2021, де предметом дослідження експерта був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом безоплатної передачі громадянину України ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Таїровської селищної ради (а.с.35-50).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час розроблення проекту землеустрою) визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, частинами 7, 8 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, ст.186 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі рішення, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року по справі №376/943/17 зазначив, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою чи відмову у затвердженні.

Таким чином, відповідно до норм земельного законодавства України передумовою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є подання клопотання щодо отримання земельної ділянки у власність та одержання дозволу для розробки проекту землеустрою та його погодження у встановленому ст.186-1 Земельного кодексу України порядку.

При цьому, відповідно до абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди".

Згідно вказаної норми у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, принцип "мовчазної згоди" може бути застосований за наявності таких умов:

1) у місячний строк з дня реєстрації клопотання суб`єктом владних повноважень не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні;

2) у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотання заявником замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та повідомлення суб`єкта владних повноважень про це шляхом направлення письмового повідомлення з доданим до нього договором на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, як встановлено судом позивач звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 08.04.2019 року. За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом від 08.05.2019 року № Г-4435/0-2811/0/37-19 надано відповідь про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку позивачем оскаржено до суду, протиправність якої підтверджена судовим рішенням.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року у справі № 420/3293/19, яким визнано бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 08.04.2019 року та зобов`язано розглянути його заяву (а.с.252-255).

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту землеустрою, позивач повідомив ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом-повідомленням від 16.05.2019 року про укладення договору та початок розробки проекту землеустрою, оскільки не отримав від ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповіді на свою заяву від 08.04.2019 року.

Так, у справі № 420/3293/19 суди встановили, що позивач, звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім того, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року у справі №420/3293/19 зазначено про те, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Отже, отримавши заяву позивача від 08.04.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ), або, у разі виявлення обставин, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Неприйняття рішення за заявою протягом зазначеного строку визнається мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи вищезазначене, суд у справі №340/3140/20 дійшов висновку про те, що позивач на правових підставах скористався принципом «мовчазної згоди», замовивши розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу.

Так, позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою, уклавши з ним відповідний договір №254/ПР-МЗ від 16.05.2019 року.

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження без наявності відповідного дозволу та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, про що складено висновок від 18.02.2020 №1961/82-20 (а.с.239-240). У даному висновку зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Крім того, висновком експерта за результатами проведення дослідження з питань землеустрою від 20.09.2021 №06/10.20/2021, констатовано, що склад, зміст та правила оформлення розробленої документації із землеустрою на земельну ділянку відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування (а.с.35-50).

До того ж, суд зауважує, що відповідач не спростовує, що зазначений проект землеустрою погоджений відповідно до вимог ст.186-1 ЗК України (у редакції чинній на час такого погодження), а відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно відповідний кадастровий номер.

Враховуючи, що з норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. До того, ст.50 Закону України "Про землеустрій" містить вичерпний перелік, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).

Таким чином викладені відповідачем у оскаржуваному наказі мотиви для відмови у затвердженні проекту землеустрою не містять, передбаченої ч.9 ст.118, ч.8 ст.186 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає оскаржуване рішення протиправним та вважає наявність підстав для його скасування.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушених прав позивача та можливість їх захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення Таїровської селищної ради №268-VІІІ від 12 жовтня 2021 року, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 1,7411 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Одеського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:003:5041, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені судові витрати у розмірі 908 грн. (а.с.171) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська область, Овідіопольський район, пгт.Таїрово, вул.40 років Перемоги, 27, ЄДРПОУ 05582159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №268-VIIІ від 12 жовтня 2021.

Зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5123755800:01:003:5041), площею 1,7411 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 05582159).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина