Ухвала суду № 102961612, 04.02.2022, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2187/19

Провадження № 1-кп/346/83/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 р.м. Коломия

Колегія суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: П`ятковського В.І.,

з участю секретаря: Матушевської Г.Д.,

прокурора: Книгиницького І.В.

захисника: Луцака А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12019090180000241 від 18 березня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Коломийського міськрайонного суду знаходиться дане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану обвинуваченого. На даний час висновок експерта за результатами проведеної експертизи до суду не надходив, матеріали справи не повернулися.

В судове заідання не з"явилися члени колегії, судді - Беркещук Б.Б. та ОСОБА_2 , в силу негативного стану здоров"я.

Також не з"явився в засідання, в режимі відеоконференції із Івано-Франківськоим УВП № 12 і обвинувачений, участь якого в силу стану здоров"я, адміністрація установи забезпечити не може, що суду пояснив завідувач Івано-Франківської міської медичної частини № 12 Лизин Андрій.

З`ясувавши думку прокурора та захисника, суд вважає за неможливе за даних обставин продовжувати розгляд справи по суті.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, оскільки такий у нього закінчується і до спливу строку дії попередньої ухвали суду завершити розгляд справи з об`єктивних причин не можливо, ризики які враховувались судом при обранні запобіжного заходу на даний час не зменшились, як наслідок запобігти їм шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не можливо, тому враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, просить клопотання задовольнити.

Захисник щодо клопотання прокурора покладається на погляд суду.

Заслухавши заявлене клопотання та взявши до уваги пояснення учасників судового засідання, головуючий суддя дійшов до наступних висновків.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України викладено у редакції, яка передбачає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи вказані нормативні положення та думку учасників судового розгляду і те що 07 лютого 2022 року у обвинуваченого закінчується дія запобіжного заходу і до того часу неможливо колегіально розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу, з яким 04 лютого 2022 року звернувся до суду прокурор, з посиланням на те, що встановлені досудовим слідством ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не змінилися, суд дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання одноособово членом колегії - суддею П`ятковським В.І.

Згідно ст. 331 ч.1 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі "Харченко проти України" та у п. 170 рішення Суду у справі "Лабіта проти Італії", таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.

На даний час по вказаному провадженню триває судове розслідування, в рамках якого виконується стаціанарна судо-психіатрична експертиза і завершити судовий розгляд у строк, який залишився обвинуваченому для тримання під вартою, можливості не має, а оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що з урахуванням особи обвинуваченого та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому, реальними залишаються ризики можливого ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, вчинення нових злочинів та здійснення тиску на свідків і потерпілого при звільненні з-під варти.

Таким чином, виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора щодо тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 331, 336, 370, 372 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 04 квітня 2022 року.

Судове засідання по кримінальному провадженню № 12019090180000241 від 18 березня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України, відкласти до отримання судом висновку експерта за результатами проведеної експертизи.

Копію даної ухвали направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення.

Головуючий суддя: П`ятковський В. І.