Рішення № 102961002, 03.02.2022, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/100/19

провадження №2/176/113/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді КУЧМИ В.В.,

з участю секретаря с/з ПЕТРЕНКО Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Жовті Води цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем, як позичальником умов кредитного договору №б/н від 12.03.2007 року, у зв`язку з чим станом на 17.12.2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 43285 грн. 66 коп., яку просить стягнути.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 12.03.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідачу, що підтверджується заявою, підписаною останньою, разом з умовами надання банківських послуг фізичним особам за видом "Кредитка «Універсальна ", відміткою про відкриття рахунку з зарахуванням кредитних коштів на цю картку від 12.03.2007 року, тобто на момент фактичного виконання умов договору (а.с. 11).

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та станом на 17.12.2018 року має заборгованість, яка складається з наступного:

9871,95 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

18537,49 грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитом;

12338,81 грн. - заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

2037,41 грн. - штраф (процентна складова).

Загальна заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2007 року складає 43285,66 грн., що підтверджується відповідним розрахунком, який, на думку позивача проведено у відповідності з чинним законодавством та умовами договору.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача та змусило його звернутись до суду.

Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року, позов акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 року станом на 17.12.2018 року у сумі 43285 гривень 66 копійок та судові витрати по справі.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 25.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2019 року, скасовано, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позов від відповідача не надходило. Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію заяви ОСОБА_2 від 12.03.2007 року з проханням відкрити рахунок та надати кредитну картку: тип картки НОМЕР_1 основна, валюта, гривня. Тип кредитного ліміту: фінансовий. Сума кредитного ліміту 4000 грн. Базова процентна ставка 22,8% з розрахунку 360 днів на рік. Розмір комісії за кредитне обслуговування – 1% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по Кредитному ліміту може відбуватися, як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і шляхом списання банком коштів з дебетної картки №4405351759609993 (а.с. 20-21).

Долучені до позовної заяви довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів льотного періоду та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на банківському сайті, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані ( а.с. 12-27).

Зазначена вище анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.

На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.03.2007 року, згідно якого станом на станом на 17.12.2018 року банком нарахована заборгованість, яка складається з наступного:

9871,95 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

18537,49 грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитом;

12338,81 грн. - заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

2037,41 грн. - штраф (процентна складова). (а.с.6-10)

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 12.03.2007 року, базова процентна ставка вказана 22,8 процента з розрахунку 360 днів на рік.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту та процентів, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємної частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Суд вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, долучений до матеріалів позовної заяви, які містяться у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.03.2007 року, шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати неустойки (пені, штрафів).

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені – 12338,81грн., штрафу (фіксована частина) – 500,00 грн., штрафу (процентна складова) – 2037,41грн., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 13.03.2007 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Базова відсоткова ставка 22,8 відсотки передбачена заявою, підписаною відповідачем, а тому з відповідача необхідно стягнути заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 18537,49 грн.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять доказів визнання ОСОБА_1 , зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування неустойки у будь-якому розмірі.

Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.12.2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, та того, що відповідач не заперечував отримання від позивача тіла кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту в розмірі 9871,95 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 18537,49 грн.

За положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 80 коп. (9871,95+18537,49=28409,44х1921:43285,66=1256,80).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.81, 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.03.2007 року станом на 17.12.2018 року у сумі 28409(двадцять вісім тисяч чотириста дев`ять) гривень 44 копійок., з яких тіла кредиту в розмірі 9871,95 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 18537,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 , МФО № 305299 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1256,80 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області В.В. КУЧМА