Ухвала суду № 102958055, 04.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-а-5017/2010

4-с/357/12/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2022 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби Прилуцької Марини Олександрівни начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Марини Олександрівни щодо не направлення йому відповіді на звернення від 06.12.2021, не направлення йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії акта приймання-передачі його документів до органу казначейства і зобов`язати її направити йому повідомлення про прийняте рішення на звернення від 06.12.2021, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію акта приймання-передачі його документів щодо доплати до пенсії від органу ДВС до казначейства.

Суд, оглянувши матеріали скарги, зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень (пункти 1 зазначеної частини).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби урегульований у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у Розділі VІI Судовий контроль за виконанням судових рішень ЦПК України.

Розділ VІI ЦПК України передбачає, що скарга сторони виконавчого провадження щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, підлягає розгляду судом, який розглянув відповідну цивільну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ та визначив порядок реалізації судового контролю за виконанням судових рішень у статтях 447-453 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Отже, за правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, вчинені під час виконання ними судових рішень ухвалених в адміністративній справі місцевим загальним судом як адміністративним судом, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою за правилами ст. 447 ЦПК України та оскаржує бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Марини Олександрівни щодо не направлення йому відповіді на звернення від 06.12.2021, не направлення йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії акта приймання-передачі його документів до органу казначейства у межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2010 року, у справі № 2а-5017/2010, про зобов`язання Управління ПФУ у місті Біла Церква провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення.

Тобто, скаржник у цій справі оскаржує бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Марини Олександрівни щодо виконання судового рішення у адміністративній справі.

Таким чином, враховуючи, що заявник оскаржує бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Марини Олександрівни щодо виконання виконавчого документа, виданого в порядку адміністративного судочинства, а не цивільним судом, тому дана скарга підвідомча адміністративному суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби Прилуцької Марини Олександрівни начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки вона підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Роз`яснити заявнику, що він має право оскаржити дії (бездіяльність) посадової особи ДВС в порядку адміністративного судочинства, шляхом подання адміністративного позову з урахуванням вимог ст. 160-161, 287 КАС України.

Керуючись ст. 186, 353, 447 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадженні у справі за скаргою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцької Марини Олександрівни (код ЄДРПОУ 43315602, місцезнаходження: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15), боржник: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала складена 04.02.2022.

СуддяО. В. Бондаренко