Рішення № 102957194, 17.01.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2022 рокум. Ужгород№ 260/5885/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про стягнення недовиплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та компенсацію затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, якою просять: 1) визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України, щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016 рік у кількості 10 календарних днів, за 2017 рік - 22 календарні дні, за 2018 рік - 45 календарних днів, 2019 - 36 календарних днів та 2020 рік 45 календарних днів, які були здійснені за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 260/1675/21, через те що вони виконані не в повному обсязі; 2) зобов`язати Головне управління Національної поліції України виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 158 календарних днів у розмірі 99698 гривень; 3) зобов`язати Головне управління Національної поліції України виплатити грошову компенсацію за затримку розрахунку у кількості 200 календарних днів у розмірі 192 400 гривень.

08 листопада 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області надати суду до 08 грудня 2021 року довідку про доходи ОСОБА_1 під час перебування на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року та розрахунок виплаченої грошової компенсації на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року по справі № 260/1675/21.

04 січня 2021 року відповідачем надано суду довідку про доходи ОСОБА_1 та розрахунок компенсації за невикористану відпустку відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку, затв. наказом МВС від 06.04.2016 року № 260.

І. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 квітня 2021 року наказом № 82 "По особовому складу" начальника ГУНП в Закарпатській області позивача - старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту було звільнено зі служби в поліції. На день звільнення позивач мав невикористані відпустки за час проходження служби у поліції, а саме: за 2016 рік - 10 календарних днів, за 2017 рік - 22 календарні дні, за 2018 рік - 45 календарних днів, 2019 рік - 36 календарних днів та 2020 рік - 45 календарних днів та 2021 рік - 11 календарних днів. Однак, при звільненні відповідачем було компенсовано позивачу невикористану відпустку лише за 2021 рік, а за невикористані дні відпустки за попередні роки відповідач компенсацію не виплатив. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позовні вимоги були задоволені частково та було зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки в кількості 158 календарних днів. 04 жовтня 2021 судове рішення апеляційною інстанцією залишено без змін. 28 жовтня 2021 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області провело оплату та нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпустки з розрахунку 331 грн за один день. Вважає, що відповідачем недоплачена грошова компенсація у сумі 631 грн за один день (із розрахунку 962 грн -331 грн), тобто суму 99 698 грн. Крім того, відповідач за затримку проведеного розрахунку повинен виплатити грошову компенсацію у сумі 192 400 грн із розрахунку 200 днів затримки з наступного дня після звільнення і до дня виплати грошової компенсації Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області.

30 листопада 2021 року відповідачем подано суду відзив на позову заяву, за яким просять відмовити у задоволенні позову, оскільки 28 жовтня 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, виплачено ОСОБА_1 52 353, 93 грн (лист УФЗБО ГУНП від 30.11.2021 року № 913/106/5-2021 додається). Вважають, що дана вимога має вирішуватися в порядку статті 383 КАС України, а тому у їх задоволенні, в межах позовного провадження просять відмовити.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року № 82о/с позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до вказаного наказу невикористана частина чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році складає 11 календарних днів, ( а.с.10).

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28 квітня 2021 року № П-139/106/2-2021 невикористана частина чергової відпустки за 2016 рік складає 10 календарних днів, за 2017 рік - 22 календарні дні, невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2018 рік складає 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2018 рік складає 15 календарних днів, невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік складає 21 календарний день та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2019 рік складає 15 календарних днів, невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2020 рік складає 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2020 рік складає 15 календарних днів, ( а.с.12).

12 квітня 2021 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки: за 2016 рік у кількості 10 календарних днів, за 2017 рік у кількості 22 календарні дні, за 2018 рік у кількості 45 календарних днів, за 2019 рік - у кількості 36 календарних днів та за 2020 рік у кількості 45 календарних днів. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки: за 2016 рік у кількості 10 календарних днів, за 2017 рік - у кількості 22 календарні дні, за 2018 рік - у кількості 45 календарних днів , за 2019 рік - у кількості 36 календарних днів та за 2020 рік у кількості 45 календарних днів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

04 жовтня 2021 року дане рішення апеляційною інстанцією залишено без змін.

28 жовтня 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, виплачено ОСОБА_1 52 353, 93 грн (лист УФЗБО ГУНП від 30.11.2021 року № 913/106/5-2021). Згідно вказаного листа, розмір виплати визначався наступним чином: 10092:30=336,40 (середньоденний заробіток) х 158 днів (відповідно до рішення суду) = 53151,2 грн. На картковий рахунок ОСОБА_1 була зарахована сума з урахуванням утримання військового збору в розмірі 797, 27 грн., тобто 52 353,936 грн, (а.с.45).

ІІІ. Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві, що дана вимога має вирішуватися в порядку статті 383 КАС України, суд вважає необхідним зазначити, що розмір виплаченої відповідачем грошової компенсації за невикористані дні відпустки не був визначений при розгляді справи 260/1675/21. Крім того, у зазначеній справі, щодо позовної вимоги про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки за 2016-2020 роки у сумі 151996, 00 грн., суд зазначив, що розрахунок компенсації за невикористану відпустку є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу. У зв`язку з чим, саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки. Таким чином, визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок. У зв`язку з чим, у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, справа 260/1675/21.

Предметом розгляду даної справи 260/5885/21 є як сама протиправність дій щодо неповної виплати грошової компенсації за відпустку, яка на думку позивача невірно визначена при виплаті Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області на виконання рішення суду 260/1675/21 із зобов`язанням здійснити виплату недоплаченої суми грошової компенсації, та інша вимога, щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції України виплатити грошову компенсацію за затримку розрахунку у кількості 200 календарних днів у розмірі 192 400 гривень.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що зазначені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Предмет та підстави позовних вимог за справами 260/1675/21 та 260/5885/21 різняться, а отже із змісту позовної заяви у даній справі, судового рішення у справі 260/1675/21 та вимог статті 383 КАС судом не встановлено підстав для вирішення позовних вимог в порядку статті 383 КАС України.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, щодо виплати не в повному обсязі грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016 рік у кількості 10 календарних днів, за 2017 рік - 22 календарні дні, за 2018 рік - 45 календарних днів, 2019 - 36 календарних днів та 2020 рік 45 календарних днів, які були здійснені за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 260/1675/21 та зобов`язання відповідача виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 158 календарних днів у розмірі 99698 гривень, судом встановлено наступне.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку у обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Аналізуючи наведені норми законодавства суд доходить висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, то при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Порядку № 100. Такого правового висновку дійшов Верховний суд у постанові №826/8185/18 від 23 жовтня 2019 року. Крім того, Верховний Суд 19 січня 2021 року у справі 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18.

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Так, 28 жовтня 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, на підставі п.8 розділ ІІІ Порядку № 260 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 52 353, 93 грн (лист УФЗБО ГУНП від 30.11.2021 року № 913/106/5-2021). Згідно вказаного листа, розмір виплати визначався наступним чином: 10092:30=336,40 (середньоденний заробіток) х 158 днів (відповідно до рішення суду) = 53151,2 грн. На картковий рахунок ОСОБА_1 була зарахована сума з урахуванням утримання військового збору в розмірі 797, 27 грн., тобто 52 353,936 грн, (а.с.45).

Згідно пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Судовим рішенням у справі 260/1675/21 було встановлено, що відповідач має нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 158 календарних днів невикористаної відпустки. Однак, як слідує із встановлених судом обставин справи та наданих доказів, відповідач здійснюючи нарахування та виплату грошової компенсації позивачу за 158 календарних днів відпустки протиправно застосував при її нарахуванні пункт 8 розділу ІІІ Наказу МВС від 06.04.2016 року №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських".

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, судом встановлено, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин приписи вказаного вище Порядку № 260 та такі дії вчинено всупереч приписам ст. 83 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про відпустки», Порядку № 100 від 08.02.1995 року..

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у Постановах Верховного суду.

За вимогами частини п`ятої та шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивач у позові визначив суму грошової компенсації 99 698 грн за 158 днів невикористаної відпустки.

Заробітна плата позивача за 12 календарних місяців згідно наданої довідки №4/106/5-22 від 04.01.2022 року - з 01 квітня 2020 року по 31 березень 2021 року становить 172742, 67 грн.

Розрахунок норм тривалості робочого часу на 2020 рік Мінсоцполітики надало у листі від 29.07.2019 р. №1133/0/206-19, де з 01 квітня по 31 грудня 2020 року 189 робочих днів; згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 з 01 січня 2021 року по 31 березня 2021 року - 61 робочий день.

Таким чином, загальна кількість робочих днів з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021року становить 250 робочих днів. Відтак середньоденна заробітна плата позивача за 12 календарних місяців становить 690,97 грн (172742,67 грн / 250 робочих днів). Таким чином грошова компенсація, що повинна була бути виплачена Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області позивачу становить 158 р.д. х 690,97 грн = 109 173, 26 грн.

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, на підставі п.8 роділ ІІІ Порядку № 260 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 52 353, 93 грн.

Отже сума недоплаченої грошової компенсації становить 56 819, 33 грн (109173,26 грн -52353,93 грн).

Відповідно, розглянуті судом дві вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, щодо виплати не в повному обсязі грошової компенсації за невикористані 158 днів відпустки та зобов`язання відповідача виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 56819,33 грн.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції України виплатити грошову компенсацію за затримку розрахунку у кількості 200 календарних днів у розмірі 192 400 гривень, судом встановлено.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні, оскільки такий розрахунок ним оспорюється.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Однак, у даній справі суд вважає необхідним відмітити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Під час розгляду справи суд встановив, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач не провів. За вказаного правового регулювання та обставин справи суд зазначає про відсутність підстав задоволення вимог позову у цій частині. Перед усім такий висновок відповідає висновку Верховного Суду висловленому, зокрема, у справах №802/28/16-а (постанова від 20 червня 2018 року) та №823/761/17 (постанова від 25 липня 2019 року), № 440/2896/19 (постанова від 25 червня 2020 року).

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про стягнення недовиплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та компенсацію затримки розрахунку - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за 158 днів невикористаної відпустки.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 56819,33 грн (п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень, 33 коп.) .

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 січня 2022 року.

СуддяТ.В.Скраль