Рішення № 102957120, 11.01.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2022 рокум. Ужгород№ 260/5337/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

відповідач - Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), яким просить суд: "1. Поновити строк звернення до суду із даним позовом як пропущений по поважним причинам; 2. Відкрити провадження за даною позовною заявою та розглянути її за правилами спрощеного провадження; 3. Ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області м. Ужгород № Ф-5146-50 від 06 травня 2021 року про стягнення із мене - ОСОБА_1 - заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2021 року в сумі 37762,26 грн.; Стягнути із відповідача на мою - ОСОБА_1 - користь суму судового збору 908,00 грн. за подачу даної позовної заяви, у відповідності до квитанції, приєднаної до матеріалів справи.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Форма ОК-5 щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання було замінено неналежного відповідача Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на його правонаступника - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Зокрема зазначає, що 06 травня 2021 року відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5146-50 зі сплати недоїмки по єдиному внеску у розмірі 37762,26 грн. Позивач вказує, що вказана вимога сформована з порушенням матеріальних норм, зокрема, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки він підприємницької діяльності не здійснював і здійснювати не міг, а тому не може вважатися платником єдиного внеску. Позивач вказує, що в 2013 році повністю припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податковий орган, перестав сплачувати Єдиний податок та подавати звітність, а Свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця було здано реєстратору для внесення у реєстр відомостей про припинення його діяльності в порядку як це було передбачено законом в 2013 році. Позивач вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року за № Ф-5146-50 та у зв`язку із цим просив її скасувати.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, зазначив, що Згідно із статтею 4 пунктом 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. У відповідності до інформаційних даних контролюючого органу та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем 13 серпня 2021 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Отже, позивач мав статус фізичної особи-підприємця з 14 червня 2006 року по 13 серпня 2021 року. Тобто позивач є платником єдиного внеску у розумінні статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". У зв`язку з тим, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки). Оскільки наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована відповідачем правомірно.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

16 листопада 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, відповідно до якого останній просив розглянути дану справи його без участі (а.с. 38).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 червня 2006 року ОСОБА_1 зареєструвався як суб`єкта підприємницької діяльності, номер державної реєстрації НОМЕР_2 (а.с. 86).

13 серпня 2021 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що внесено запис номер 2003240060003007082 (а.с. 86).

06 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5146-50, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 37762,26 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яку позивачем було отримано 08 жовтня 2021 року (а.с.а.с. 9, 10).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон України № 2464-VI) (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 частиною 1 пунктами 2 і 6 Закону України № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до статті 7 частини 1 пункту 2 Закону України № 2464-V щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до статті 7 частини 1 пункту 2 абзаців 1 та 2 Закону України № 2464-VІ (у редакції Закону України № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону України № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до статті 9 частин 2 - 4, 8, 12 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із статтею 25 частиною 4 абзацами 1, 3 - 5 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Пунктом 2 абзацом 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (пункт 3 абзаци 1 - 3, 11 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно із пунктом 4 абзацом 1 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Водночас соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Антологічного висновку дійшов Верховний Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до статті 242 частини 5 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 14 червня 2006 року ОСОБА_1 зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності та 13 серпня 2021 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що внесено запис номер 2003240060003007082 (а.с. 86).

Таким чином, запис про припинення підприємницької діяльності було здійснено лише 13 серпня 2021 року.

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2017 року по 2020 рік відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Позивач вказує, що з 2013 року припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податковий орган, однак, жодних доказів до адміністративного суду, щодо вказаних обставин позивачем не надано. Таких доказів не було здобуто під час розгляду справи.

Таким чином за період перебування позивача у статусі фізичної особи підприємця, а саме за період 2017-2020 років останньому було нараховано єдиного соціального внеску у розмірі 37762,26 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника податку, яку було надано відповідачем, позивач зобов`язаний був сплатити єдиний внесок, нарахований за 2017 рік у розмірі 8448 грн (3200*12*22%), за 1-ІV квартал 2018 року у розмірі 9828,72 грн (по 2457,18 грн за квартал (3723*3*22%), за 1-IV квартал 2019 у розмірі 11016,72 грн (по 2754,18 грн за квартал (4173*3*22%) та за 1-ІV квартал 2020 року у розмірі 8495,30 грн (по 3117,18 грн за квартал (4723*3*22% до 01 вересня 2020 року та по 3300 грн за квартал (5000*3*22% з 01 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року) за виключенням березня, квітня та травня місяця 2020 року (по 1039,06 грн на місяць) з якого запроваджено карантин та звільнено ФОП від обов`язку сплачувати ЄСВ) до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (а.с.а.с. 22-25).

При цьому, відповідно до витребуваної судом від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Форма ОК-5 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), судом встановлено, що у період квітень 2019 року (12 днів), травень 2019 року (31 день), червень 2019 року (30 днів), липень 2019 року (31 день), серпень 2019 року (31 день), вересень 2019 року (30 днів), жовтень 2019 року (31 день), листопада 2019 року (27 днів) ТОВ "ВПК-Україна" було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.а.с. 74-78).

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено та доказів протилежного податковим органом до суду не надано.

Згідно із статтею 4 частиною 1 пунктом 1 абзацом 2 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, судом встановлено, що у період з квітня 2019 року (12 днів) по листопад 2019 року (27 днів) підтверджено сплату страхувальником (роботодавцем позивача) єдиного внеску за застраховану особу (позивача) (а.с.а.с. 74-78).

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати за вищевказаний період.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу у період квітень 2019 року (12 днів), травень 2019 року (31 день), червень 2019 року (30 днів), липень 2019 року (31 день), серпень 2019 року (31 день), вересень 2019 року (30 днів), жовтень 2019 року (31 день), листопада 2019 року (27 днів), та у зв`язку з нарахуванням та сплатою єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем за вищевказаний період 2019 року.

Таким чином, у зв`язку із вищенаведеним, необхідно визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 06 травня 2021 року за № Ф-5146-50 в частині вимоги сплати заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в сумі 7619,90 грн.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 травня 2021 року за № Ф-5146-50 в частині вимоги сплати заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в сумі 7619,90 грн.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 січня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 січня 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко