Рішення № 102956465, 19.01.2022, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/1925/21

Провадження № 2/663/230/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Шабрацького Г.О.,

при секретарі Мечік В.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гонтарука М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 03.07.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №HES0GA00000125, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 5306,30 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом. Позичальник ОСОБА_2 своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 20.04.2021 заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 30747,28 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3463,07 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 6887,86 доларів США, заборгованості за комісією в сумі 793,17 доларів США, пені в сумі 19603,18 доларів США. Відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.04.2021, 30747,28 доларів США становить 860923,84 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №HES0GA00000125 від 03.07.2007 року в сумі 860923,84 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12913,86 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін

05.11.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у відповідності до якого позовні вимоги не визнає повністю та просить відмовити у позові, оскільки позивачем та іпотекодавцем ОСОБА_3 протягом 2010-2014 років було повністю сплачено борг за кредитом. Крім того вважає, що сплинув строк позовної давності за вказаним кредитом.

30.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив у відповідності до якої наполягає на заявлених позовних вимогах та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позові та відповіді на відзив та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що термін дії договору був встановлений до 02.07.2017 року, а до суду звернулись лише 21.07.2021 року. Крім того, ще 21.07.2011 року позивач звертався з вимогою до відповідача про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі. Також рішеннями судів у 2016 році встановлено відсутність заборгованості за вказаним договором кредиту. Просив відмовити у позові повністю та застосувати наслідки пропуску строку позивачем позовної давності для звернення до суду.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд встановив, що 03.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №HES0GA00000125, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримав в кредит грошові кошти в сумі 5360,30 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на ремонт будинку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця, відсотки за дострокове погашення кредиту, винагороди за проведення додаткового моніторингу, з кінцевим строком повернення 03.07.2017 року. Згідно п. 7.3 даного Договору, забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором станом на 20.04.2021 становить 30747,28 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 860923,84 грн., та яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3463,07 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 6887,86 доларів США, заборгованості за комісією в сумі 793,17 доларів США, пені в сумі 19603,18 доларів США (а.с.4-8).

ОСОБА_2 в 2014 році звертався до ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом про визнання правовідносин припиненими.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22.02.2017 року по справі №663/2628/14-ц, позов ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Скадовської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин припиненими, задоволено. Визнано припиненими правовідносини за кредитним договором від 03.07.2007 №НЕSOGA00000125 між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк». Визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки від 10.07.2007 між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (а.с.47-48).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14.06.2017 року по справі №663/2628/14-ц, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22.02.2017 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовлено (а.с.49-50).

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 11.12.2019 року по справі №663/2628/14-ц, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року залишено без змін (а.с.51-56).

При цьому судами встановлені наступні фактичні обставини:

Суди встановили, що 03 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № HESOGA00000125, згідно якого останній отримав кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 5360,30 доларів США, з яких: кредит у розмірі 5075,00 доларів США, а також 285,30 доларів на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 03 липня 2017 року, винагорода за надання фінансового інструменту встановлена у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця.

10 липня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 липня 2007 року № HESOGA00000125, між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за тією ж адресою для індивідуального житлового будівництва площею 0,0671 га.

Також встановлено, що 06 грудня 2010 року Голопристанським районним судом Херсонської області у справі № 1-401/10 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, останнього було засуджено до 7 років позбавлення волі та задоволено цивільний позов ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку матеріальну шкоду у розмірі 747 939,31 грн.

Також було встановлено, що ОСОБА_2 погашав кредит, сплачуючи кошти, однак кошти, які сплачувались позичальником у якості погашення кредиту Банком не завжди направлялись за призначенням, а часто спрямовувались на погашення матеріальної шкоди, заподіяної ПАТ КБ «ПриватБанк», внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 .

Також було встановлено, що з розрахунку Банку станом на 07 липня 2014 року у ОСОБА_2 існувала заборгованість у розмірі 8 791,99 доларів США.

За розрахунками ОСОБА_2 його заборгованість мала становити 13 934,00 грн., та саме така сума ним була сплачена 08 липня 2014 року, тому вважаючи свої зобов`язання за договором виконаними повністю він того ж дня звернувся до Банку із заявою про видачу йому довідки про погашення кредиту.

З висновку судово-економічної експертизи від 26 березня 2016 року № 20 судами було встановлено, що за розрахунками експерта згідно умов кредитного договору від 03 липня 2007 року № HESOGA00000125 сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком станом на 08 липня 2014 року із врахуванням комісії за користування фінансовим інструментом у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту, яка була передбачена пунктом 7.1 кредитного договору становила 1 377,11 доларів США. Без врахування цієї комісії заборгованість ОСОБА_2 за кредитом відсутня і існує переплата у розмірі 20,12 доларів США. При цьому експерт виходив з положень пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, відповідно до якого Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на свою користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку.

Також було встановлено, що 08 листопада 2016 року ОСОБА_2 сплатив на користь Банку 1380,00 доларів США, вважаючи таким чином свою заборгованість погашеною у повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплата ОСОБА_2 08 листопада 2016 року 1380,00 доларів США не призвела до повного погашення кредиту та припинення зобов`язання за оспорюваними договорами, оскільки вказаний розмір заборгованості існував у позичальника станом на 08 липня 2014 року, а не станом на 08 листопада 2016 року.

Таким чином, згідно висновку судово-економічної експертизи від 26 березня 2016 року № 20, та рішень Скадовського районного суду Херсонської області від 22.02.2017 року по справі №663/2628/14-ц, апеляційного суду Херсонської області від 14.06.2017 року по справі №663/2628/14-ц, Постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 11.12.2019 року по справі №663/2628/14-ц, було встановлено, що згідно умов кредитного договору від 03 липня 2007 року № HESOGA00000125 сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком станом на 08 липня 2014 року із врахуванням комісії за користування фінансовим інструментом у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту, яка була передбачена пунктом 7.1 кредитного договору становила 1377,11 доларів США.

При цьому в розрахунку який надано банком, станом на 08.07.2014 року заборгованість ОСОБА_2 становить значно більшу суму: 2238,72 долари США – залишок поточної заборгованості; 1914,35 доларів США – залишок простроченої заборгованості; 2379,97 доларів США – загальний залишок заборгованості на процентами; 2659,51 доларів США – пеня; 443,17 доларів США – залишок заборгованості за комісією.

Враховуючі викладене судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором вочевидь не відповідає фактичним обставинам справи, а тому не може бути прийнятий судом до уваги.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог Банку.

При цьому, суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням розміру заборгованості за кредитним договором, час виникнення заборгованості.

Так встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 липня 2007 року № HESOGA00000125 станом на 08 липня 2014 року становила 1377,11 доларів США. Сплата ОСОБА_2 08 листопада 2016 року 1380,00 доларів США не призвела до повного погашення кредиту та припинення зобов`язання, оскільки не було враховано право банку нарахувати відсотки та комісію за період з 08 липня 2014 року по 08 листопада 2016 року.

Таким чином, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором у вказаному ним розмірі є недоведеними. Не змінив свою позицію позивач і після отримання відзиву на позов.

Також суд вважає необхідним зазначити, що згідно п. 7.1 кредитного договору від 03 липня 2007 року № HESOGA00000125, строк його дії встановлено до 03.07.2017 року.

21.07.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісій та штрафних санкцій нарахованих на день повернення кредиту (а.с.81 на звороті).

Згідно виписки по рахунку, останній платіж щодо погашення заборгованості ОСОБА_2 було здійснено 08.11.2016 року (а.с.98-103).

При цьому з позовом Банк звернувся лише 13.07.2021 року, тобто після спливу передбаченого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності про вказав у відзиві на позов.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.15,16,627,629,1054, ЦК України, ст.12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Скадовський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 28.01.2022 року.

Суддя Скадовського районного суду

Херсонської області Г.О. Шабрацький