Рішення № 102953002, 31.01.2022, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/3672/21

Провадження № 2/209/264/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2022 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

представників відповідача Крайник О., Боголіп Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких звернувся представник- адвокат Таргоній Вадим Миколайович, до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю ,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивачів ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданою смертю матері, в розмірі 231108,00 грн.; стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданою смертю матері, в розмірі 231108,00 грн.

В обґрунтування свого позову вказав, що 30.04.2020 року близько 16 год. 01 хв. в с. Єлизаветівка Петриківського р-ну Дніпропетровської обл. на залізничному переїзді відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій потяг ВЛ11М6-491 Б, під керуванням машиніста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зіткнувся з автомобілем марки "HYUNDAI MATRIX", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП водій автомобіля "HYUNDAI MATRIX" - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та пасажир - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинули на місці події. 30.04.2020 року за фактом настання цієї події слідчим СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000404 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого від 31 серпня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12020040000000404, було закрито. У даній постанові зазначено, що згідно Висновку експерта №53-Е від 16.05.2020 р., тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула ОСОБА_6 , утворилися в умовах ДТП при зіткненні з залізничним транспортом та подальшим ударом - стисненням частинами та деталями (можливо деформованими) салону автомобіля в праву бічну поверхню тулубу. У Лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_6 від 02.05.2020 р. зазначено, що смерть останньої настала при зіткненні легкового автомобіля з потягом. Отже, між наїздом на ОСОБА_6 та смертю останньої наявний причинно-наслідковий зв`язок. Позивачі є дітьми загиблої. Внаслідок наїзду потягом, позивачі втратили обох батьків, чим їм було заподіяно моральну шкоду. Втрата одного з батьків у будь-якому віці є складною психотравматичною подією для людини, а одночасна втрата і матері, і батька різко та болісно травмувала психіку позивачів. Особливих страждань додає той факт, що вони загинули не природньою смертю, а насильницькою - під колесами потяга, від множинних тяжких тілесних ушкоджень. Обидві доньки були близькі з матір`ю, часто бачилися та спілкувалися. Після її смерті позивачі відчувають пригнічення, а також гостре відчуття несправедливості, оскільки трагічна подія змінила їх життя та забрала найріднішу людини, чим повністю зруйнувала важливий життєвий зв`язок. Позивачу ОСОБА_2 також довелось докласти додаткових зусиль для поховання (кремації) батьків. Смерть матері завдала великої моральної шкоди позивачам, що виражається у глибоких душевних стражданнях, пов`язаних безпосередньо з несподіваною та передчасною смертю, а також у позбавленні материнської любові, підтримки, уваги та поради. Крім того, позивачі втратили обох батьків в результаті ДТП, що тільки підсилює їх моральні страждання. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля позивачів не зможуть повернути матір, що свідчить про особливу тривалість страждань пов`язаних зі смертю. Щодо тяжкості вимушених змін - зміни в життєвому устрої, тобто втрата близької людини є непоправною і надзвичайно тяжкою втратою. В житті позивачів стались невиправні зміни, більше ніколи вони не зможуть побачити рідну матір, порадитися, провести разом час. Страждання позивачів, пов`язані зі смертю ОСОБА_6 , є не «одномоментними», а «триваючими». Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, а також з урахуванням повної зміни сталого життєвого устрою, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 500 000 гривень, тобто по 250 000 грн. кожній доньці загиблої. Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія "HYUNDAI MATRIX" р.н. НОМЕР_1 була застрахована за полісом АО4639650, позивачі звернулися із заявами про виплату страхового відшкодування до AT "СК "Мега-гарант" та отримали по 18 892 грн. страхового відшкодування моральної шкоди кожна. Враховуючи, що позивачі отримали від страхової компанії відшкодування моральної шкоди, розмір грошової компенсації моральної шкоди, яку позивачі просять стягнути з AT "Українська залізниця", слід зменшити на суму, яку виплатила згідно закону страхова компанія: 500 000- (18 892x2)= 462 216 гривень.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 вересня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.33)

24 грудня 2021 року представник відповідача - адвокат Боголіп Ю.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що досудовим розслідуванням було встановлено, що 30.04.2020 року близько 16 годин 00 хвилин на території ст. Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області на залізничному переїзді 44 км. перегін Кам`янське - Балівка під руху вантажного потягу номер НОМЕР_2 під керуванням машиніста ОСОБА_4 (помічник ОСОБА_7 ).

Під`їжджаючи до переїзду який розташований на 44 км., який є нерегульованим, ОСОБА_4 подав сигнал звуковий збільшеної гучності - переїзд був вільним. В момент перетинання переїзду

машиніст відчув удар (поштовх), машиніст вважав, що потяг зійшов з рейкових колій. Відразу

після цього машиніст здійснив екстрене гальмування. В момент гальмування з боків потягу

почав підніматися пил. Повна зупинка потягу відбулася на відстані близько 200 м від початку

гальмування. Після зупинки машиніст та помічник пішли оглянути локомотив та побачили, що

перед локомотивом знаходиться автомобіль марки «Хюндай Матрікс», який був притиснутий до

передньої частини потягу, внаслідок чого миттєво настала смерть пасажирки

ОСОБА_6 та водія автомобіля ОСОБА_5 . В постанові про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2020 року, слідчим

встановлено, що в діях машиніста ОСОБА_4 та його помічника машиніста

ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Кримінальне провадження №12020040000000404 від 30 квітня 2020 року закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Місцем пригоди є сполучення переїзді 44 км. перегін Кам`янське-Балівка, розташованої поблизу Єлизаветівка Петриківського, району Дніпропетровської області. У даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Хюндай Матрікс», ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог д. 20.5 в) Правил дорожнього руху." Відповідно до п. 20.5 в) «Правил дорожнього руху» 20.5 Рух через переїзд забороняється, якщо увімкнено забобонний, сигнал, світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума. Дії водія автомобіля «Хюндай Матрікс» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.20.5 в) Правил дорожнього руху, що з технічно точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП. Таким чином, грубе порушення потерпілим вимог д. 20.5 в) Правил дорожнього руху призвело до смертельного травмування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Крім того зазначає, що позивачі не надали доказів, якими підтверджується розмір завданої моральної шкоди саме у розмірі 462216,00 грн, та доказів на підтвердження витрат правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі/

Представники відповідача Крайник О. та Боголіп Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні, послались на обставини, викладені у Відзиві на позовну заяву.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.04.2020 року близько 16 год. 01 хв. в с. Єлизаветівка Петриківського р-ну Дніпропетровської обл. на залізничному переїзді відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій потяг ВЛ11М6-491 Б, під керуванням машиніста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зіткнувся з автомобілем марки "HYUNDAI MATRIX", р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП водій автомобіля "HYUNDAI MATRIX" - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та пасажир - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинули на місці події. 30.04.2020 року за фактом настання цієї події слідчим СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000404 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого від 31 серпня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12020040000000404, було закрито. У даній постанові зазначено, що згідно Висновку експерта №53-Е від 16.05.2020 р., тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула ОСОБА_6 , утворилися в умовах ДТП при зіткненні з залізничним транспортом та подальшим ударом - стисненням частинами та деталями (можливо деформованими) салону автомобіля в праву бічну поверхню тулубу (а.с.9-13).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №54 від 02.05.2020 року, причинами смерті ОСОБА_6 стали шок, чисельні переломи ребер, кісток тулубу з розривами внутрішніх органів, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, потерпіла внаслідок зіткнення з поїздом або іншим залізничним транспортним засобом (а.с.16-17).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №53 від 02.05.2020 року, причинами смерті ОСОБА_5 стали шок, чисельні переломи ребер з ушкодженням легенів, інші уточнені травми грудної клітини. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, потерпіла внаслідок зіткнення з поїздом або іншим залізничним транспортним засобом (а.с.16-17).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , померли в результаті ДТП (а.с 20, 24).

Як зазначено в позовній заяві та було підтверджено позивачами у судовому засіданні, станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія "HYUNDAI MATRIX" р.н. НОМЕР_1 була застрахована за полісом АО4639650, позивачі звернулися із заявами про виплату страхового відшкодування до AT "СК "Мега-гарант" та отримали по 18892 грн. страхового відшкодування моральної шкоди кожна.

Постановою слідчого СВ Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 31 серпня 2020 року закрито кримінальне провадження № 12020040000000404, у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.8-13).

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини правовідносин сторін в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Крім того, слід також виходити з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів, механізмів, обладнання тощо за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху транспортного засобу, механізму тощо). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, особою, яка її завдала.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З огляду за положення ч.1 ст.1172 ЦК України не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом (механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку), якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Для покладення на юридичну або фізичну особу - роботодавця відповідальності, передбаченої ст.ст.1172, 1187 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду, а у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Працівник може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням джерела підвезеної небезпеки, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа джерелом підвищеної небезпеки неправомірно (ч.ч.3, 4 ст.1187 ЦК України).

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року по справі №727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року по справі №461/8496/15-ц, в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі №148/2109/17, від 04 березня 2020 року по справі №641/3547/17, від 22 липня 2020 року 520/11029/14-ц, від 07 жовтня 2020 року по справі №285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року по справі №569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року по справі №199/6848/16-ц, а також роз`яснено в п.п.4-7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, а також роз`яснено в п.п.4, 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року.

Як встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи, смерть матері позивачів, з самим фактом чого останні безпосередньо і пов`язують завдання їм моральної шкоди, сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме наїзду потягу ВЛ11М6-491 Б, під керуванням машиніста ОСОБА_4 , та його помічника машиніста ОСОБА_8 . Оскільки ж під час такого наїзду машиністи перебували у трудових відносинах із відповідачем по справі, керували поїздом на виконання своїх трудових обов`язків, а також враховуючи, що відповідачем не подано, судом не встановлено будь-яких доказів, які б доводили, що смерть матері позивачів сталася, а відтак і завдано моральну шкоду позивачам, внаслідок непереборної сили або умислу самої потерпілої, то саме відповідач несе відповідальність за спричинену позивачам шкоду, в тому числі і за моральну, яка підлягає відшкодуванню позивачам як дітям померлої. За таких обставин, приймаючи до уваги, що смерть рідної людини це невиправна втрата, що безумовно спричиняє моральні страждання та хвилювання близьким родичам померлої особи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а відтак і про можливість їх задоволення, однак частково - шляхом стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів в якості відшкодування завданої моральної шкоди по 100000 гривень.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частковість задоволення позову зумовлена тим, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, що і було фактично здійснено судом при частковому задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Так, зменшуючи розмір коштів, які підлягають стягненню в якості відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що під час розгляду справи судом достеменно встановлено, що наїзд потягу на батьків позивачів обумовлений в першу чергу особистою недбалістю та необережністю самого загиблого водія ОСОБА_5 , порушенням ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, про що свідчить і факт закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю вини машиністів потягу у наїзді на батьків позивачів. Разом з тим, остання обставина, з огляду на положення ст.ст.1167, 1187, 1193 ЦК України, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати завдану позивачам моральну шкоду, а лише є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Крім того, представником позивачів заявлено про понесені витрати на правову допомогу в сумі 25000 грн., докази на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню - 200000 грн.

Позивачі звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з АТ «Українська залізниця» у розмірі 1 відсотка від суми задоволених позовних вимог - 2000 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких звернувся представник- адвокат Таргоній Вадим Миколайович, до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю - задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( юридична адреса: 03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , 100 000.00 (сто тисяч) грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю матері ОСОБА_6 .

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( юридична адреса: 03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , 100 000.00 (сто тисяч) грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_5 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства Українська залізниця»( юридична адреса: 03680 м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 03680, код ЄДРПОУ 40075815) судовий збір на користь держави в сумі 2000.00 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 04 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Лобарчук