Рішення № 102952632, 03.02.2022, Оболонський районний суд міста Києва

03.02.2022 Справа № 756/19766/21

Номер справи 756/19766/21

Номер провадження 2/756/2473/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Яреська Т.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 березня 2021 року № 13427, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14330,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 10 грудня 2021 року з додатку «Дія» дізнався про відкрите щодо нього виконавче провадження ВП № 67851674 від 10 грудня 2021 року на підставі виконавчого напису від 18 березня 2021 року № 13427.

Позивач зазначає, що не мав жодних правовідносин з відповідачем, не підписував з ним жодного договору. Вважає, що виконавчий напис вчинено зі порушенням Порядку нотаріальних дій нотаріусами України, а саме за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, відсутність нотаріально посвідченого Кредитного договору, відсутність належного сповіщення боржника про звернення для вчинення виконавчого напису нотаріуса. Просить суд задовольнити позовні вимоги та вирішити питання розподілу судових витрат.

Одночасно з поданням позову представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 13427 від 18 березня 2021 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23 грудня 2021 року справу передану на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року задоволення клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 18 березня 2021 року № 13427, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14330,00 грн., до набрання чинності рішенням по даній справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 січня 2022 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 27 січня 2022 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з?явилися, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача.

27 січня 2022 року на адресу суду надійшло заява директора ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судових витрат в розмірі 50 % відсотків в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України. Також, подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд його приймає.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин, враховуючи що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, визнання представником відповідача позовних вимог, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, без участі належно сповіщених сторін та їх представників.

Судом встановлено, що 08 квітня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 774329 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позивач отримав грошові кошти в загальній сумі 7000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, строком на 30 днів. За користування кредитом знижена процентна ставка становить 1,71 % від суми позики за кожен день користування позикою (624,15 % річних), стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних). (а.с. 14-16).

Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., вчиненого 18 березня 2021 року запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14330,00 грн., якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 24122020-ФК від 24 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна», на підставі Договору факторингу № 21012020 від 21 січня 2020 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 774329 від 08 квітня 2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. від 10 грудня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. від 18 березня 2021 року, за реєстровим № 13427.

Між сторонами виник спір стосовно дотримання вимог діючого законодавства при вчиненні 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису на підставі заяви ТОВ «Фінпром Маркет».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису- надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), який відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, окрім перевірки додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, суд повинен перевірити доводи боржника й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 (№ 754/9711/14-ц).

Відповідачем ТОВ «Фінпром Маркет» не спростовані твердження позивача про не надіслання йому за тридцять днів до дати звернення до нотаріуса зі заявою про вчинення виконавчого напису вимоги про усунення порушення зобов`язання.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

З огляду на вище зазначене, визнання представником відповідача позову, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису від 18 березня 2021 року № 13427, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14330,00 грн., таким що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову 454,00 грн., що разом становить 1362,00 грн.

Враховуючи положення ст. 142 ЦПК України та те, що представник відповідач визнав позов, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 681,00 грн. 00 коп., а з державного бюджету підлягає поверненню позивачу судовий збір в розмірі 681,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої (правової) допомоги № 2181 від 01 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 2 Додатку до Договору вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану суму 5000,00 грн.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених вимогами процесуального законодавства. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат(установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, позиції та дій відповідача, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 березня 2021 року № 13427, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14330,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9-А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету України 681,00 грн., що становить 50 % судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовною заявою згідно квитанції № 0.0. 2399354034.1 від 29 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 03 лютого 2022 року.

Суддя І.С. Шролик