Рішення № 102950333, 27.01.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17704/21

Провадження № 2/522/2000/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Середи А.В.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 32 768,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 32 768,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.12.2014 між ТОВ «Кадор» та ОСОБА_1 було укладено договір № П-54/К купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна (машино-місця), що розташоване у паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщений на території, обслуговування якої здійснює ОСББ «Пятая Жемчужина». Водночас між ТОВ «Кадор» та ОСББ «Пятая Жемчужина» було укладено договір про відшкодуванню витрат по сплаті спожитих комунальних та житлових послуг. Таким чином, на підставі вказаного договору позивач несе витрати з утримання паркінгу, у тому числі і машино-місця власником якого є відповідач. Однак, останній ухиляється від виконання покладеного обов`язку з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість станом на липень 2021 року в сумі 21 611,72 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача разом з нарахованими інфляційними втратами в сумі 5 013,34 грн і 3 % річних в сумі 6 143,14 грн, а всього - 32 768,20 грн.

05.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

27.01.2022 до суду від представника позивача надійшла заява у якій він просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання призначені на 04.11.2021, 25.11.2021 та на 27.01.2022 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.12.2014 між ТОВ «Кадор» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна № П-54/К, за умовами якого останній набув права власності на машино-місце за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 18 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.04.2017 № 84183543.

Право приватної власності на машино-місце АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.04.2017 № 84183543.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що з моменту підписання покупцем акту і до моменту укладення експлуатаційних договорів покупець зобов`язується відшкодовувати продавцю тимчасові експлуатаційні витрати на підставі показань приладів обліку та рахунків, виставлених продавцем.

Відповідно до п. 8.3. договору покупець зобов`язується виконувати вимоги, встановлені правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, що затверджені постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, і відповідними змінами № 45 від 24.01.2006, № 5 від 14.01.2009 та іншими нормативно-правовими актами України, які стосуються користування житловими приміщеннями.

Машино-місце № 14 яке перебуває у власності відповідача, розташоване у паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , буд. ЗБ, який розміщений на території, обслуговування якої здійснюється ОСББ «Пятая Жемчужина» (код ЄДРПОУ 39325557), адреса: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з цим, 01.01.2018 між ОСББ «Пятая Жемчужина» та TOB «Кадор» укладено договір № 02-В про відшкодування витрат по сплаті спожитих комунальних та житлових послуг, відповідно до умов якого TOB «Кадор» зобов`язується відшкодувати ОСББ «Пятая Жемчужина» витрати на оплату житлово - комунально послуг, що будуть використані ТОВ «Кадор» в процесі забезпечення експлуатації та утримання паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 до моменту укладення боржником прямих договорів з постачальниками комунальних та житлових послуг.

Таким чином, на підставі вказаного договору про відшкодування витрат, позивач несе витрати з утримання паркінгу, у тому числі і машино-місця власником якого є відповідач.

Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів) укладено відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії - договір від 15.05.2017 № 7371, водопостачання та водовідведення - договір від 31.10.2017 № 01912/1, типовий договір від 20.07.2020 № 10354, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаного паркінгу, а саме: прибирання паркінгу, миття паркінгу, охорона - договір від 01.03.2018 № 03/18-5 Ж, договір від 16.09.2020 № 09/20-5Ж.

Послуги щодо обслуговування паркінгу, в якому знаходиться машино-місце відповідача, надаються своєчасно та в повному обсязі, відповідач ними користується, однак оплату не здійснює, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість, яка згідно з розрахунками станом на липень 2021 становить 21 611,72 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем самостійно договорів з постачальниками житлово-комунальних послуг для обслуговування належного йому машино-місця, а відтак єдиним постачальником комунальних послуг по утриманню паркінгу за вищевказаною адресою є позивач, який несе відповідні витрати по його обслуговуванню, які в подальшому повинні бути відшкодовані власниками машино-місць.

Згідно з п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки вникають з підстав, передбачених законодавством, а в силу зобов`язання одна особа зобов`язана вчинити на користь іншої особи певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, що склались між сторонами у даному спорі, пов`язанні з наданням житлово-комунальних та інших послуг з утримання паркінгу (машино-місця), а також оплати за надані послуги, тобто є грошовими зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем до позовної заяви розрахунки, судом встановлено, що враховуючи несплату коштів за спожиті послуги у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 21 611,72 грн, тому у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 5 013,34 грн та 3 % річних у розмірі 6 143,14 грн. Загальна сума заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних становить 32 768,20 грн.

Контр розрахунку нарахованої позивачем заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних відповідачем не надано.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 32 768,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу (5 200,00 грн) та судового збору (2 270,00 грн), що разом становить 7 470,00 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться належним чином завірені копія договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 № 1/09 та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого адвокатом були надані наступні послуги позивачу: підготовка позовної заяви, дослідження судової практики, збір доказів, здійснення розрахунків, формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви, вартість яких складає 5 200,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 32 768,20 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» (код ЄДРПОУ 32521455, р/р № НОМЕР_2 ) 21 611,72 грн заборгованості за спожиті послуги, 5 013,34 грн інфляційних втрат та 6 143,14 грн - 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» (код ЄДРПОУ 32521455, р/р № НОМЕР_2 ) 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення суду складено 02.02.2022.

27.01.2022