Ухвала суду № 102948015, 01.02.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/608/21 Провадження № 6/304/2/2022

У Х В А Л А

01 лютого 2022 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання – Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», заінтересовані особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

представник ТОВ «ФК ФОРТ» звернувся до суду з вказаною заявою, яку мотивує тим, що 20 жовтня 2010 року Перечинський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором № 245-01-08-2 від 03 жовтня 2008 року. Вказує, що 24 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги № UA-EA-2019-04-02-000001-b/42, за умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 245-01-08-2 від 03 жовтня 2008 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Після того ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2019 року було задоволено заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та замінено стягувача – ПАТ «Банк «Київська Русь» на ТОВ «ФК «Інвест Хаус». Зазначає, що 24 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «ФОРТ» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого до заявника перейшли права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 245-01-08-2 від 03 жовтня 2008 року. Таким чином ТОВ «ФК «Інвест Хаус» фактично вибуло як стягував у виконавчому провадженні, оскільки не права вимагати примусового виконання рішення суду. У зв`язку з викладеним у попереднього кредитора припиняється статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до вимог ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження. Посилаючись на те, що рішення залишається невиконаним, просить задовольнити заяву.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, попередньо надсилав до суду клопотання про розгляд заяви за відсутності представника товариства.

У судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник – адвокат Меренич М.І. подала заяву, в якій просила проводити розгляд заяви за їх відсутності та відмовити у задоволенні такої у повному обсязі з приводу чого подала письмові пояснення.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому суд відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України розглядає таку у його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до такого висновку.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні.

Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов`язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження тощо.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

У Постанові від 21 березня 2018 року (справа № 6-1355/10) Верховний Суд дійшов висновку, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоду одній із сторін. Також у рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «ТЕРЕМ ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» суд зробив висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення ст. 6 Конвенції.

Встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 серпня 2009 року у справі № 2-253/09 з ОСОБА_1 стягнуто на користь Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Ужгородського центрального відділення Львівської філії АБ «Київська Русь» грошову суму в розмірі 233 619 грн 37 коп та 1 700 грн судового збору, а також 252 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною 1 статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 55 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч. 2 ст. 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України в чинній редакції, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 11.03.2021 року у справі № 910/2954/17 вбачається, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи – правонаступника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 55 ЦПК України – це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Учасниками виконавчого провадження, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавець, сторони, представники сторін.

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах. Такий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 року у справі № 201/16014/13-ц.

Встановлено, що заявником не надано належних та допустимих доказів правонаступництва прав від первісного кредитора до наступних у матеріальних відносинах про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку кредитної заборгованості за вказаним у заяві судовим рішенням.

Відсутні також докази отримання виконавчого листа за рішенням Перечинського районного суду від 20.10.2010, що унеможливлює вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 Верховний Суд дійшов висновку, що до відкриття виконавчого провадження відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження триває з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Відповідно, можливо замінити лише стягувача чи боржника у виконавчому листі, при цьому відсутність виконавчого листа не може бути перешкодою у процесуальному правонаступництві стягувача, оскільки без процесуального правонаступництва правонаступник у матеріальних правовідносинах позбавлений можливості отримати виконавчий лист на виконання рішення суду та здійснити захист своїх порушених прав шляхом виконання рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, за повідомленням Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби від 02 червня 2021 року № 5255 виконавчий лист № 2/253/09, виданий Перечинським районним судом Закарпатської області перебував на виконанні у Перечинському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, 20 червня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ надіслано за належністю до Ужгородського МВ ДВС (а. с. 14, 15-17).

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2, 7, 10, 44, 258 – 261, 263, 442 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ», заінтересовані особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий: Чепурнов В. О.