Ухвала суду № 102947883, 02.02.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/3768/18

У Х В А Л А

02.02.2022 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі – головуючий - суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області на рішення та дії державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ),

В С Т А Н О В И В:

Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Вимогою скарги є визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 29.11.2021 року, у ВП№65523134.

Вимоги скарги мотивовано тим, що Рішенням Виноградівського районного суду у цивільній справі №299/3768/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано Вилоцьку селищну раду Виноградівського району Закарпатської області забезпечити ОСОБА_1 житлом, придатним для проживання та таким, що відповідає санітарним та технічним умовам; визнати недійсним Рішення виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.2019 №29 «Про зняття з квартирного обліку громадянки, яка перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті селищної ради», та стягнути із Вилоцької селищної ради на користь позивача судові витрати. На підставі цього рішення Виноградівський районний суд 17.05.2021 видав виконавчий лист про «забезпечити ОСОБА_1 … житлом, придатним для проживання та таким, що відповідає санітарним та технічним умовам. Державним виконавцем Вагнер Н.І. за вказаним виконавчим листом 21.05.2021 відкрито виконавче провадження №65523134, де боржником є Вилоцька селищна рада, стягувачем – ОСОБА_1 28.05.2021 боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано визначений законом строк для виконання рішення суду такого характеру – 10 робочих днів. 01.06.2021 боржник надав державному виконавцю відповідь про те, що реальне виконання рішення є неможливим через поважні причини: на балансі боржника нема відповідного комунального майна, на 2021 рік не затверджено та не передбачено коштів для фінансування відповідних програм, проте повідомлено про те, що на черговій сесії Вилоцької селищної ради буде розглянуто дане питання. 14.07.2021 на черговій сесії Вилоцької селищної ради було прийнято рішення про відмову у забезпеченні ОСОБА_1 житлом з об`єктивних причин. Державний виконавець 09.11.2021 винесла постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн та встановила новий десятиденний строк на виконання рішення суду. Постанову державного виконавця від 09.11.2021 боржник оскаржив до суду, справа №299/3768/18, скарга №1. Проте, Державний виконавець повторно наклала штраф на боржника за невиконання рішення суду - у подвійному розмірі – 10200 грн. Скаржник вважає постанову державного виконавця від 29.11.2021 незаконною та необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що свідчили про поважність причин невиконання рішення суду.

02.02.2022 представник скаржника подав письмові пояснення із додатковими доводами на обґрунтування вимог скарги.

У письмових поясненнях зазначено, що державний виконавець не взяв до уваги повідомлені боржником причини невиконання рішення суду. А приймаючи рішення, державний виконавець повинен урахувати всі обставини, що мають значення для його прийняття, тобто діяти обґрунтовано. Боржник стверджує, що державний виконавець вдався до формалізму, не врахувавши дійсних об`єктивних причин невиконання рішення суду боржником. Боржник стверджує, що юридична відповідальність за невиконання рішення може наставати лише за умови, що таке невиконання є без поважних причин. А державний виконавець прийнявши оскаржуване рішення, не з`ясував причин невиконання та не дав оцінку їх поважності. Державний виконавець не здійснив і перевірки виконання рішення, як того вимагає ст.63 ЗУ Про виконавче провадження. Боржник стверджує, що ним було здійснено весь обсяг дій на виконання рішення суду, проте, колективний орган Вилоцької селищної ради (боржника) – не затвердив рішення, спрямоване на виконання рішення суду, що ускладнило його виконання. Крім того, боржник зазначає, що ОСОБА_1 відновлена на квартирному обліку, де законодавством встановлено правило черговості. Така є шостою за чергою, а права на першочергове отримання соціального житла не має.

Представник скаржника ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, у якій просив розглядати скаргу без його участі на підставі доводів скарги , а також додаткових доводів у письмових поясненнях від 02.02.2022.

Державний виконавець, стягувач, представник стягувача в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Перед викладом мотивувальної частини судового рішення суд вважає за необхідне закрити порушене скаржником питання про застосування у даній справі за аналогією норм КАС України. Так, суд відхиляє посилання скаржника за аналогією на положення адміністративного процесу, за яким обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень покладено на цього суб`єкта як відповідача. Так, застосування аналогії процесуального закону нормами Цивільного процесуального кодексу України, в рамках якого подано скаргу, - не передбачено.

Вивчивши доводи скарги, доводи в письмових поясненнях від 02.02.2022, дослідивши надані на їх підтвердження письмові докази, будучи обмеженим принципами диспозитивності та змагальності цивільного процесу, де тягар доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, несе ця ж сторона, суд вирішив наступне.

Виноградівський районний суд Закарпатської області за результатами судового розгляду цивільної справи №299/3768/18 за позовом ОСОБА_1 вирішив позов збільшені позовні вимоги задовольнити. Рішенням суду від 03.12.2019 зобов`язано Вилоцьку селищну раду Виноградівського району (на даний час Берегівського району) Закарпатської області, (90351, смт. Вилок, вул. Гагаріна 8, код: 04349277), забезпечити ОСОБА_1 житлом, придатним для проживання та таким, що відповідає санітарним та технічним умовам; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області від 17.04.2019 року за №29 «Про зняття з квартирного обліку громадянки, яка перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті селищної ради», а також стягнути судові витрати.

17.05.2021 року Виноградівський районний суд Закарпатської області видав виконавчий лист в якому зазначено - забезпечити ОСОБА_1 житлом, придатним для проживання та таким, що відповідає санітарним та технічним умовам.

Відносно боржника - Вилоцької селищної ради, код ЄДРПОУ 04349277, відкрито виконавче провадження за №65523134 від 21.05.2021 року для примусового виконання виконавчого листа №299/3768/18 від 17.05.2021, виданого Виноградівським районним судом, в якому зазначено: забезпечити ОСОБА_1 житлом, придатним для проживання та таким що відповідає санітарним та технічним умовам (а.с.100).

Виконавцем у даному виконавчому провадженні призначено старшого державного виконавця - Вагнер Н.І.

Старший державний виконавець надіслав боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження №65523134 від 21.05.2021 року, якою зобов`язано виконати рішення суду у десятиденний строк та надати пояснення щодо причин його невиконання (а.с.104), який було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Вилоцької селищної ради від 28.05.2021 року за № 1182 (а.с.101,105).

01.06.2021 року боржник повідомив старшого держаного виконавця Вагнер Н.І. про те, що існують поважні причини, які унеможливлюють реальне виконання такого рішення, оскільки на балансі Вилоцької селищної ради нема комунального майна, придатного для забезпечення соціальним житлом мешканців територіальної громади, а також на 2021 рік не затверджено та не передбачено кошти для фінансування програм ЖКГ та пов`язаних з ними програм соціального забезпечення житлом. Разом з тим зазначено про те, що на черговій сесії Вилоцької селищної ради буде розглянуто питання можливості виконання рішення суду (а.с.101).

Скаржник надав суду документи, що свідчать про наступні дії боржника, спрямовані на виконання рішення суду.

Так, суд з`ясував, що секретар селищної ради розробив проект Програми забезпечення житлом осіб, які перебувають на квартирному обліку та забезпечення соціальним комунальним житлом малозабезпечених мешканців Вилоцької селищної ради.

12.07.2021 року постійна комісія з питань містобудівництва, будівництва, житлово-комунального господарства, комунальної власності та гуманітарних питань виконавчого комітету Вилоцької селищної ради, було прийнято рішення «відмовити у затвердженні програми у зв`язку з необхідністю доопрацювання поданого проекту програми, розгляду можливих пропозицій та раціонального вивчення даного питання, а також у зв`язку з відсутністю належного фінансування; у частині прийняття такої програми на виконання рішення Виноградівського районного суду по справі № 299/3766/18, з метою забезпечення ОСОБА_1 житлом, винести питання на чергову сесію і відмовити у забезпечення таким житлом та виділення коштів на його придбання». Суд констатує, що рішення прийнято формально, без жодних обговорень членами комісії пропозиції доповідача (за змістом протоколу комісії № 12.07.2021 року).

14.07.2021 року на 7 сесії 8 скликання Вилоцької селищної ради прийнято рішення №116 «Про виконання рішення Виноградівського районного суду щодо забезпечення житлом гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено їй у забезпеченні житлом (а.с.107).

Після 14.07.2021 інформація про будь-які дії боржника, спрямовані на виконання рішення суду – відсутня.

Суд констатує, що боржник, з часу отримання постанови про відкриття провадження (28.05.2021) та до 09.11.2021 не скористався передбаченим законом правом на відстрочку виконання рішення суду, маючи на це достатні підстави.

09.11.2021 року старшим державним виконавцем на підставі ч.1 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено на боржника штраф в сумі 5100 гривень з тих мотивів, що рішення суду не виконано, встановлено новий десятиденний строк на виконання рішення суду(а.с.103).

Суд констатує, що і після першого притягнення до юридичної відповідальності за невиконання рішення суду у встановлений законом про виконавче провадження строк, боржник не скористався передбаченим законом правом на відстрочку виконання судового рішення, маючи на це достатньо підстав.

Тому після накладення першого штрафу за невиконання рішення суду (немайнового характеру) та встановлення нового десятиденного строку на його виконання, державний виконавець 29.11.2021 на підставі ч.2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесла другу постанову про повторне накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду - у розмірі 10200 грн. Дана постанова є предметом оскарження у даній скарзі №2.

Проаналізувавши положення ЗУ «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Загальний порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті сторонами, іншими учасниками виконавчого провадження та особами, можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, визначеному законом.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 3,4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що забороняється зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. При цьому, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження №65523134 зазначено строк виконання рішення – протягом десяти робочих днів. Відповідно до Розділу восьмого ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, віднесено до рішень немайнового характеру. Єдиний строк виконання таких рішень визначено ч.6 ст.26 Закону, а саме, зазначено: за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Скаржник заявляє, що витрати пов`язані з придбанням житла або поповненням житлового соціального фонду можуть здійснюватися виключно з рахунок бюджету боржника. Будь-які бюджетні зобов`язання можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого рішенням сесії Вилоцької селищної ради. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, невиконання рішення суду за відсутності відповідного бюджетного призначення не може вважатися невиконанням без поважних причин.

Суд погоджується, що процедура забезпечення соціальним житлом за рахунок комунального майна, яким від імені територіальної громади розпоряджається орган місцевого самоврядування, є врегульованою спеціальними законами, пов`язана із прийняттям низки рішень колективними утвореннями та беззаперечно не може бути здійснена за десять днів (строк, що встановлено законом для виконання рішень немайнового характеру).

Проте, це є підставою для порушення боржником питання про відстрочку виконання рішення, а не підставою для його невиконання у єдиний встановлений законом строк.

Встановивши єдиний строк для виконання рішень немайнового характеру, передбачаючи всю різноманітність правовідносин у цій сфері, законодавець передбачив і право боржника порушувати питання про відстрочку виконання таких рішень, якщо на це є достатні підстави.

Крім того, скаржник стверджує, що приймаючи рішення про повторне накладення штрафу, державний виконавець не перевірив виконання боржником рішення суду, як цього вимагає ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Такі доводи скаржника суд відхиляє, оскільки посилання на такі формальні процедури як перевірка виконання боржником рішення суду не спростовують того факту, що рішення суду станом на 29.11.2021 не було виконано, як не виконано і досі.

Державний виконавець у свою чергу повинен діяти на підставах, у спосіб, визначені ЗУ «Про виконавче провадження», положення якого у свою чергу зобов`язують державного виконавця вживати всіх передбачених законом дій для виконання рішення суду, в тому числі реагувати на його невиконання у визначений законом спосіб – притягнення до юридичної відповідальності.

Так, частиною першою ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Скаржник не навів жодної обставини, що б свідчила про вжиття будь-яких активних дій на виконання рішення після 09.11.2021, тобто після встановлення додаткового десятиденного строку на виконання рішення суду. Не вжито ані активних дій, ані порушено питання про відстрочку виконання.

Відтак, за обставин, коли після накладення штрафу постановою від 09.11.2021 та встановлення додаткового десятиденного строку на виконання рішення суду боржник не вжив жодних активних дій на його виконання та не заявив про відстрочку у зв`язку із неможливістю виконання рішення у десятиденний строк, - законом про виконавче провадження передбачено єдиний наслідок : «У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення». (ч.2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження»)

Суд констатує, що у даному конкретному випадку державний виконавець був зобов"язаний законом застосувати ч.2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», тому є таким, що діяв на підставі та у спосіб, визначені законом. При цьому порушення прав боржника в ході судового розгляду справи судом не встановлено; ні у скарзі , ні у письмових поясненнях не вказано які ж права боржника порушено оскаржуваною постановою.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-260, 450-452 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області на Постанову державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 29.11.2021 у виконавчому провадженні ВП№65523134 - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання його копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий А. В. Кашуба