Рішення № 102947644, 28.01.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/452/22

Справа № 235/9126/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Н.В., звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28 жовтня 2019 року по 29 червня 2021 року, звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору - несвоєчасна виплата заробітної плати, з виплатою вихідної допомоги за п.3 ст.38 КЗпП.

Згідно довідки № 539/12р від 20.12.2021 року станом на 24.09.2021 року заборгованість із заробітної лати та лікарняних листів відсутня. Однак згідно виписки АТ «Приватбанк» заборгованість по заробітній платі позивачу була виплачена 22.10.2021 року. Тобто повний розрахунок відповідач провів з ним при звільненні не в день звільнення 22.06.2021р., а 22.10.2021р.

Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 29 червня 2021 року по 22 жовтня 2021 року.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що заперечує проти позовних вимог на підставі наступного. Згідно довідки № 539/12р від 20.12.2021р. станом на дату звільнення - 29.06.2021р. нараховано до сплати 83 723,01 грн, у т.ч. заробітна плата за травень - червень 2021 року, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні, компенсація за затримку виплати заробітної плати та допомога по втраті працездатності за рахунок ФСС і підприємства.

Станом на 24.09.2021р. заборгованість підприємства перед позивачем підприємством у повному обсязі була виплачена, останній платіж у сумі 17 586,01 грн від 24.09.2021р.

Таким чином, на дату звернення із позовною заявою, зважаючи на важке фінансове становище підприємства, а також в умовах запровадженого Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину у зв`язку із захворюваннями на СОУШ-19, який впливає на стабільність роботи і фінансовий стан підприємства, заборгованість по заробітній платі відповідачем вже була виплачена позивачеві у повному обсязі.

Щодо виплат 27.09.2021р. у сумі 1 269,39 грн та 22.10.2021р. у сумі 793,37 грн, відображених у виписці АТ «ПриватБанк», звернув увагу суду, що дані суми є допомогою по втраті працездатності, які були додатково нараховані підприємством позивачеві після його звільнення за листком непрацездатності АДУ №137632, який був наданий ним у липні 2021 року на підприємство для проведення оплати.

Як вбачається з вказаного листка непрацездатності позивач перебував на лікуванні за наслідками побутової травми з 17.06.2021р. по 29.06.2021р., до роботи позивач мав стати 30.06.2021р.

На підставі поданих у липні 2021р. позивачем документів (у т.ч. листка непрацездатності АДУ №137632) комісією ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» був складений 02.07.2021р. акт № 75 про нещасний випадок невиробничого характеру, та проведені відповідні нарахування допомоги по втраті працездатності у цьому місяці.

Згідно розрахункового листка за липень 2021 року позивачеві підприємством було нараховано: допомогу по втраті працездатності за рахунок коштів ФСС у сумі - 1 269,39 грн. (шифр 589), яку сплачено 27.09.2021р., що відображено у виписці банку; допомогу по втраті працездатності за рахунок коштів підприємства у сумі - 793,37 грн. (шифр 599), яку сплачено 22.10.2021р., що також відображено у виписці банку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки листок непрацездатності АДУ №137632 був наданий позивачем до оплати після звільнення, тому суми допомоги за ним не були включені до розрахунку суми виплати, нарахованої на дату звільнення - 29.06.2021р. За таких обставин на додатково нараховані (не з вини роботодавця) суми допомоги після моменту звільнення не розповсюджується дія ст.116 КЗпП України та відповідно не може застосовуватись норма ст.117 Кодексу.

Таким чином, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.09.2021р. по 22.10.2021р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивачем невірно визначено строк затримки розрахунку при звільненні починаючи з 29.06.2021р. Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач надає суду обґрунтований розрахунок суми, яка стягується. Позивача було звільнено з шахти 29.06.2021 року, про що свідчить запис № 21 трудової книжки серія НОМЕР_1 та наказ № 104-к від 29.06.2021р. Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи. Тобто, день звільнення позивача - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Отже, оскільки останнім днем роботи позивача був 29 червня 2021 року, тому здійснення розрахунку середнього заробітку починається з наступного дня після його звільнення з 30 червня 2021 року (тобто у червні 2021 року - 1 робочий день, а не 2, як розрахував позивач). Таким чином, кількість робочих днів за цей період (починаючи з 30.06.2021р. по 24.09.2021р.) складає 62.

Надаючи оцінку встановленого позивачем розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач доходить до висновку про непропорційність і неспівмірність вказаної суми, що має надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн та додано до позову акт наданих послуг про надання правової допомоги від 24.11.2021р., а також розрахунок витрат на правову допомогу по договору правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021р.

Вважав, що розмір гонорару адвоката даній справі не відповідає принципам розумності та співмірності наданим послугам.

Представник позивача адвокат Молчанова Н.В. у встановлений судом строк надала відповідь на відзив, в якому зазначила, позивач перебував на лікуванні за наслідками побутової травми з 17.06.2021 року по 29.06.2021 року. До роботи позивач мав стати 30.06.2021 року. На підставі поданих у липні 2021 року позивачем документів (у т.ч. листа непрацездатності АДУ №137632) комісією ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» був складений 02.07.2021 року акт № 75 про нещасний випадок невиробничого характеру та проведені відповідні нарахування допомоги по втраті працездатності у цьому місяці.

Згідно розрахункового листа за липень 2021 року позивачеві підприємством було нараховано: допомогу по втраті працездатності за рахунок коштів ФСС у сумі 1269,39 грн, яку сплачено 27.09.2021 року та допомога по втраті працездатності за рахунок коштів підприємства у сумі 793,37 грн, яку сплачено 22.10.2021 року.

Тобто повний розрахунок відповідач провів з позивачем при звільнені не в день звільненням 22.10.2021р.

Крім того, посилання відповідача на те, що листок працездатності АДУ № 137632 був наданий позивачем до оплати після звільнення, тому суми допомоги за ним були включені до розрахунку суми виплати, нарахованої на дату звільненні 29.06.2021 року. За таких обставин на додатково нараховані суми допомоги після моменту звільнення не розповсюджується дія ст.116 КЗпП України, та відповідно не може застосовуватись норма ст.117 КЗпП України.

Вважала, що ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того ч.2 ст.116 КЗпП України встановлено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач не здійснив свій обов`язок щодо виплати неоспорюваної суми позивачеві в момент звільнення, а тому його вина в порушення строків виплати належних сум при звільненні позивачеві підтверджується матеріалами справи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вважала, що викладені відповідачем обставини щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу є необґрунтованими.

Витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, є співмірними з ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. в матеріалах справи наявні наступні докази: копія договору № 03/12/21 від 07.12.2021 року про надання правової допомоги; копія розрахунку витрат на правову допомогу по договору про надання правової допомоги № 03/12/21 від 07.12.2021 року; копія акту наданих послуг по договору про надання правової допомоги № 03/12/21 від 07.12.2021 року; копія квитанції до прибуткового касового ордера від 08.12.2021.

Просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» з 28 жовтня 2019 року (наказ № 182/к від 28.10.2019р.) по 29 червня 2021 року (наказ № 104/к від 29.06.2021р.), звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору - несвоєчасна виплата заробітної плати, з виплатою вихідної допомоги за п.3 ст.38 КЗпП (а.с.9-11).

Згідно довідки ВП «Шахта 1-3«Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 539/12р від 20.12.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати та лікарняних листів перед ОСОБА_1 станом на 24 вересня 2021 року відсутня. Останній платіж проведено 24.09.2021р. (а.с.13).

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

2 липня 2021 року комісією ВГІ «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» складено акт №75 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 .

Згідно розрахункового листка за липень 2021 року ОСОБА_1 було нараховано: допомогу по втраті працездатності за рахунок коштів ФСС у сумі - 1 269,39 грн (шифр 589) та допомогу по втраті працездатності за рахунок коштів підприємства у сумі - 793,37 грн (шифр 599).

Відповідно до виписці по картковому рахунку, відкритому в АТ Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , ВП «Шахта 1-3«Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» 27.09.2021 року було зараховано 1 269,39 грн та 22.10.2021 року було зараховано 793,37 грн (а.с.18).

Позивач у день звільнення 29.09.2021 року не працював, перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності АДУ № 137632. Останній платіж по заборгованості із заробітної плати відповідачем проведено 24 вересня 2021 року. Заборгованість по лікарняному листу відповідачем остаточно виплачена 22 жовтня 2021 року.

Доказів звернення до відповідача із заявою про проведення остаточного розрахунку позивачем не надано, відповідач отримав копію позовної заяви 5 січня 2022 року, тобто позивач здійснив повний розрахунок з позивачем до дня пред`явлення ним вимоги про розрахунок по заробітній платі. На підставі наведеного підстави стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст.ст.47, 115-117 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Селидіввугілля» (м. Селидове Донецької області, вулиця Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дата складання повного судового рішення - 2 лютого 2022 року.

Суддя Г.В. Назаренко

Вступна та резолютивна частини рішення складені 28 січня 2022 року. Повне рішення складене 2 лютого 2022 року.

Суддя Г.В. Назаренко