Рішення № 102946916, 30.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51328/18-ц

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Пітей О.Д.,

справа № 757/51328/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора,

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батури Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та скасування свідоцтва про право на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за вказаним позовом, у якій 13.12.2019 року ухвалено рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та скасування свідоцтва про право на спадщину.

19.12.2019 року від представника відповідача - адвоката Батури П.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що відповідачем в зв`язку з розглядом справи понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 500 грн, що (згідно розрахунку а.с. 6-7 т. 2) складаються з:

-вивчення та аналізу позовної заяви, проведення консультацій, вивчення судової практики, обрання тактики та стратегії захисту - 3 000 грн (п. 1);

-підготовка на написання відзиву, направлення сторонам - 6 000 грн (п. 2);

-проїзд представника від м. Біла Церква до суду в м. Києві - 12 000 грн (п.п. 3, 7, 8, 10);

-підготовка, написання клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, підготовка та написання клопотання про повідомлення наступного судового засідання/прискорення розгляду - 1 500 грн (п.п. 4, 5);

-підготовка написання заяви про застосування строку позовної давності - 1 500 грн (п. 6);

-підготовка, написання тез промови у судових дебатах та заяви щодо судових витрат - 4 500 грн (п. 9);

Просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача вказані суми.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Крім того, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.12.2019 року у справі №757/51328/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та скасування свідоцтва про право на спадщину, позивачу відмовлено у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №141/Ц від 30.11.2018, укладеного між АО «Компаньйон та партнери» та ОСОБА_2 , об`єднання взяло на себе зобов`язання здійснити захист та представництво клієнта у справі №757/51328/18 (а.с. 4 т. 2).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначалось вище, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Із доданих до заяви представника відповідача про компенсацію судових витрат копій:

-договору №141/Ц від 30.11.2018;

-розрахунку витрат на правничу допомогу від 16.12.2018;

-акта про надання правничої допомоги від 16.12.2018;

-чека (квитанції) №0.0.1554605818.1 від 16.12.2018

вбачається, що відповідачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 28 500 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості документів, що підтверджують розмір витрат та їх надання представником відповідача до суду подано детальний опис наданих послуг.

Разом з тим, аналізуючи його, суд доходить висновку, що вартість цих послуг не відповідає розумності, неминучості, фактичності та обґрунтованості.

Вивчивши детальний розрахунок витрат на правничу допомогу суд вважає послуги за п.п. 2-10 необґрунтовано завищеними.

За таких обставин суд вважає такими, що підлягають відшкодуванню витрати за надані послуги за п.п. 2-10 опису частково. Зокрема за п.п. 3, 7, 8, 10 розрахунку відшкодуванню підлягають по 1 000 грн за кожним пунктом; за п. 2 - 2 000 грн; за п. п. 4, 5 - по 500 грн; за п. 6 - 1 000 грн; за п. 9 - 1 500 грн.

Отже загалом до відшкодування з позивача на користь відповідача підлягає 12 500 грн.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-цкритеріями визначення та розподілу судових витрат є: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Отже, суд задовольняє вимоги про компенсацію судових витрат частково.

Керуючись ст. ст. 270, 353 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батури Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та скасування свідоцтва про право на спадщину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 12 500 грн.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника відсутній, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02883179, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2д.

Суддя Г.О. Матійчук