Ухвала суду № 102946846, 08.11.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58055/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач, ПАТ «Дельта Банк») про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з тим, в порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не вказано переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Проте, в порушення норми ч. 6 ст. 177 ЦПК України, позивачем не додано копії договору купівлі-продажу права вимоги № 1 від 18.06.2013 року, визнання якого недійсним є предметом даного спору.

Також, відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач як на підставу звільнення від сплати судового збору, в позовній заяві посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведен,і виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши яке право споживача, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача із зазначенням такого права та способу захисту, відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, оскільки позивач оскаржує договір з підстав не передбачених Заканом України «Про захист прав споживачів», ним не зазначено яке право споживача у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушено.

Таким чином, обґрунтування позивача в частині звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» потребують уточнень.

Так, ОСОБА_1 у позовній заяві заявлено вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 гривні.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі та додати до позовної заяви документ про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру на наступні реквізити:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс.р-н;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

Рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Код класифікації доходів бюджету: 220 30 101;

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Також, згідно матеріалів позовної заяви, позивач просить визнати договір купівлі-продажу права вимоги № 1 від 18.06.2013 року в частині продажу права вимоги за кредитним договором № 602-Ф від 31.05.2006 року, кредитним договором № 601-Ф від 31.05.2006 року, кредитним договором № 1054 від 24.12.2007 року, кредитним договором № 340-Ф від 27.05.2005 року, кредитним договором № 380-Ф від 27.07.2005 року, кредитним договором № 379-Ф від 27.07.2005 року, кредитним договором № 377-Ф від 27.07.2005 року, кредитним договором № 378-Ф від 08.06.2005 року, кредитним договором № 599 від 30.11.2007 року.

Так, кредитний договір № 602-Ф від 31.05.2006 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 . В подальшому 15.08.2011 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 602-Ф від 31.05.2006 року.

Кредитний договір № 601-Ф від 31.05.2006 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_3 . В подальшому 15.08.2011 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 601-Ф від 31.05.2006 року.

Кредитний договір № 340-Ф від 08.06.2005 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 . В подальшому 07.07.2008 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 340-Ф від 08.06.2005 року.

Кредитний договір № 1054-Ф від 24.12.2007 року укладено між ЗАТ ЗАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 .

Кредитний договір № 380 від 27.07.2005 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Кавицький». В подальшому 13.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ТОВ «Кавицький» та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 380 від 27.07.2005 року.

Кредитний договір № 379-Ф від 27.07.2005 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_4 . В подальшому 13.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 379-Ф від 27.07.2005 року.

Кредитний договір № 377-Ф від 27.07.2005 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_5 . В подальшому 13.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 377-Ф від 27.07.2005 року.

Кредитний договір № 378-Ф від 27.07.2005 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_6 . В подальшому 13.05.2010 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»), ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено Договір про переведення боргу, відповідно до умов якого, первісний позичальник переводить на нового позичальника, а новий позичальник приймає на себе всі права та обов`язки, які виникли на підставі кредитного договору № 378-Ф від 27.07.2005 року.

Кредитний договір № 599 від 30.11.2007 року укладено між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ТОВ «Кавицький».

Отже, рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки вищезазначених осіб, у зв`язку з чим, суд роз`яснює право позивача залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Проте, в порушення наведеної норми позивачем не додано до позовної заяви її копій та копій всіх документів.

Отже, позивачу необхідно уточнити коло учасників у справі та надати суду копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, а також сплатити судовий збір.

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 48, 175-177, 185, 258-259, 260-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору купівлі-продажу права вимоги недійсним, - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 08.11.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко