Вирок № 102944927, 03.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4212/21

Провадження № 1-кп/175/168/21

Вирок

Іменем України

03 лютого 2022 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Головіній А.О.,

за участю сторін: прокурора Лагуткіна В.М.,

захисника Пінчук Л.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12021041440000197 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, не маючого постійного місця проживання та роботи, раніше судимого:

- 1) 13.09.2006 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.15, ч.2 ст.186, ч.1 ст.309, ст.70, ст.104 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 2) 03.03.2009 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільненого з кримінально-виправної установи 11.04.2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 1 день за постановою Бердянського міського суду Запорізької області від 03.04.2012 року на підставі ст.107 КК України;

- 3) 08.08.2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.395, 71, 72, 81 ч.4 КК України до 9 місяців арешту. Звільненого з кримінально-виправної установи 08.05.2014 року по відбуттю строку покарання;

- 4) 06.03.2017 року тим же судом за ст.395 КК України до 3 місяців арешту. Звільненого з кримінально-виправної установи 06.06.2017 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.126-1 КК України,

встановив:

У період часу з 2020 року до травня 2021 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання, діючи умисно, в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із якою протягом тривалого часу мешкав разом у буд. АДРЕСА_1 , шляхом словесних образ, погроз та залякування, що призвело до психологічних страждань останньої та завдання шкоди її психічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втрати повноцінного побуту і відпочинку, заниження самооцінки, а також втрати позитивних емоцій.

Так, 27.01.2021 року о 13.00 годині ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання за вказаною вище адресою, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, за що постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 року його визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Крім того, 29.01.2021 року о 12.10 годині він, знаходячись за місцем мешкання за тією ж адресою, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечно характер своїх дій, вчинив домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, за що постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170 грн.

21.04.2021 року ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання у буд. АДРЕСА_1 , діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, повторно протягом року вчинив психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, а також порушив терміновий заборонний припис контактувати з особою, за що постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 року його визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у виді громадських робіт строком 60 годин.

Також 15.05.2021 року ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання за вказаною вище адресою, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, знову вчинив психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, а також порушив терміновий заборонний припис контактувати з особою потерпілої.

Унаслідок систематичних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 завдано психологічних страждань, погіршилась якість її життя, що вразилося у втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті та негативних переживаннях, а також втраті повноцінного сну і відпочинку, у тому числі втраті самооцінки та позитивних емоцій.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, викладених у обвинувальному акті, він вчиняв домашнє насильство по відношенню до своєї матері, яку словесно ображав і ніколи не застосовував до неї фізичне насильство, оскільки на той час вживав алкогольні напої та не мав постійної роботи. На даний час усвідомлює протиправність своїх дій та у скоєному щиросердно кається, обіцяє виправитися та просить не позбавляти волі.

Його провина у вчиненні зазначеного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні повідомила, що протягом 2020 року і до травня 2021 року її єдиний син ОСОБА_1 , який на той час проживав разом із нею та своєю бабусею ОСОБА_9 у буд. АДРЕСА_1 , систематично вчиняв домашнє насильство, а саме ображав її, виносив з дому цінне майно, яке пропивав. Де син проживав після травня 2021 року, їй не відомо. На даний час вона вибачила його та просить суворо не карати, але не бажає, щоб після звільнення він повернувся до них.

Матеріалами кримінального провадження № 12021041440000197, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 15.05.2021 року, у якому ОСОБА_9 просить органи поліції притягнути до кримінальної відповідальності її онука ОСОБА_1 , який вчинив насильство в сім`ї психологічного та економічного характеру (а.к.п.9);

- рапортом ДОП ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Шаповала О. без дати, із якого убачається, що в ході розгляду матеріалів ЖЄО № 6412, № 6415 від 15.05.2021 року за заявою ОСОБА_9 , виявлено факт того, що 15.05.2021 року ОСОБА_1 виніс с хати металеву частину від пічки та систематично вчиняє по відношенню до заявниці та ОСОБА_2 насильство в сім`ї (а.к.п.15);

- висновком експерта № 4857-4858 від 14.09.2021 року, з якого убачається, що у ОСОБА_2 існують підстави для констатації надлишкових перешкод, які створилися у її життєдіяльності внаслідок дій ОСОБА_1 , які зумовили порушення звичного стереотипу її життєдіяльності, негативно впливають на фундаментальні особисті цінності та потреби в особистому та фізичному благополуччі, в активній та продуктивній життєдіяльності, упевненості у собі та у майбутньому, у повноцінному спілкуванні зі значимим для неї оточенням. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості ОСОБА_2 , ситуація, що досліджувалася по справі, є для неї суттєво психотравмуючою (стресогенною), що безпосередньо викликає психічний дискомфорт, зумовивши тривалі та інтенсивні психологічні страждання, які існують до даного часу. Унаслідок дій ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 наявні тривалі, інтенсивні й негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання, зміст яких локалізований у межах дослідженої ситуації (а.к.п.49-53);

- протоколом огляду місця події від 22.09.2021 року з фото-таблицею до нього, з яких убачається, що злочин вчинено за місцем проживання потерпілої та обвинуваченого по АДРЕСА_1 (а.к.п.56-64);

- копіями матеріалів справ № 175/360/21, № 175/1587/21 і № 175/568/21, постанов суддів Дніпропетровського районного суду від 15 і 17 березня, та 26 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, що набрали законної сили (а.к.п.79-80,81-82,83-84,95-105,106-115, 116-130).

Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті від 13.10.2021 року, і його умисні дії кваліфікує за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої особи. На інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора від 02.02.2022 року, суд не посилається та не оцінює їх, оскільки вони є або процесуальними документами, або не доводять і не спростовують вини ОСОБА_1 .

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи та особу ОСОБА_1 , - раніше чотири рази притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини та має чотири незняті та непогашені судимості, тривалий час не має постійного місця проживання та роботи, знятий з реєстрації за попереднім місцем мешкання з 22.04.2016 року, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з 17.11.2006 по 09.01.2007 року проходив стаціонарне лікування у КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР».

Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнає щире каяття.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 вчинив інкримінований злочин у відношенні своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку. Однак, всупереч вимог п.6 ч.1 ст.67 КК України та п.6 ч.2 ст.291 КПК України ця обставина, як обтяжуюча покарання, слідчим не зазначена в обвинувальному акті.

Верховний Суд України у п.4 постанови Пленуму від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами) роз`яснив, що входячи з того, що встановлення пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких

обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених у обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не

зазначено в обвинувальному висновку.

З огляду на викладене, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_1 , його ставлення до наслідків вчиненого кримінального правопорушення, віднесеного ч.4 ст.12 КК України до категорії нетяжких злочинів, а також позиції прокурора щодо виду та міри покарання, суд вважає необхідним призначити запропоноване прокурором покарання у виді арешту на максимальний строк, передбачений санкцією ст.126-1 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення альтернативного покарання у виді громадських робіт, передбачених санкцією ст.126-1 КК України, або покарання з випробуванням, про що просили потерпіла та обвинувачений, суд не вбачає, оскільки ані штрафи чи громадські роботи, яким обвинувачений був підданий в якості адміністративних стягнень, не вплинули на його поведінку і не завадили вчиненню ним інкримінованого злочину. Тому такі види покарань будуть недостатніми для виправлення ОСОБА_1 і не будуть сприяти укріпленню законності в державі та загальним засадам призначення кримінального покарання.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судово-психологічної експертизи, які складають 1716,10 грн., що підтверджується Актом № 4857-4858 від 01.09.2021 року (а.к.п.46).

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_2 не заявлявся.

Оптичний DVD+RW4x диск із відеозаписом допиту потерпілої ОСОБА_2 від 08.07.2021 року не визнавався речовим доказом, а тому його долю суд не вирішує відповідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.126-1 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді арешту строком 6 (шість) місяців.

Строк покарання обчислювати з 30.12.2021 року, тобто з дня взяття під варту на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.12.2021 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) 1716,10 (одну тисячу сімсот шістнадцять) гривень на користь держави (Р/р - UА828999980314090544000004457, ОКПО казначейства - 37988155, ГУК у Дніпропетровській обл./ОТГ Слобожанське/24060300, Казначейство України (ЕАП), Код платежу - 4060300, призначення платежу: за судово-психологічну експертизу № 4857-4858 від 14.09.2021 року, проведену Донецьким відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса»).

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко