Рішення № 102944675, 03.02.2022, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2495/21

Номер провадження 2/728/26/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 лютого 2022 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1

до

відповідача Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор культури і туризму Бахмацької міської ради

вимоги позивача про визнання незаконним та про припинення дії акта індивідуальної дії

учасники справи:

від позивача - ОСОБА_1 , адвокат Дяченко В.В. (ордер серії КВ № 142369)

від відповідача та третьої особи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» (далі відповідач) з вимогою про визнання незаконним та про припинення дії акта індивідуальної дії.

2. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

3. Специфіка спірних правовідносин свідчать, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:

1). Чи мало місце втручання у права позивача і чи можуть вони бути обмежені?

2). Чи наявні конституційні основи для обмеження прав позивача?

3). Чи відповідало обмеження прав позивача, гарантіям встановленим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)?

4. Враховуючи характер даних правовідносин Суд одразу звертає увагу на розповсюджені аргументи, які він відхиляє при вирішенні спору, оскільки вони не доведені і не впливають на дану конкретну ситуацію.

По-перше для Суду не є аргументом для задоволення позову питання «всесвітньої змови» шляхом розповсюдження захворювання на «СОVІD-19».

По-друге не є підставою для задоволення позову аргумент про проведення «медичного експерименту» і дослідів над людьми (а.с.8-9).

5. При цьому, в силу власної компетенції, Суд буде проводити розгляд справи не in abstracto, тобто досліджувати питання відповідності «всієї державної політики про вакцинацію» Конституції України та міжнародним зобов`язанням держави, як це здійснює Конституційний Суд України або суди в порядку адміністративного судочинства, а забезпечить з`ясування in concreto, яким чином відсторонення позивача від роботи відповідало дотриманню фундаментальних прав даної особи.

6. Розгляд справи здійснюється в межах заявлених вимог і на підстав доказів поданих учасниками справи (стаття 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)).

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

А. Позиція позивача

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач займає посаду викладача закладу освіти.

8. Директором закладу освіти в якому працює позивач підписано наказ про відсторонення її від роботи на час відсутності щеплення проти «СОVІD-19» без збереження заробітної плати.

9. Позивач категорично не погоджується з такими діями, вважає, що вони грубо порушують її конституційні, як громадянина України, а також трудові права, зокрема право на працю та її оплату.

10. Зокрема, у Календарі профілактичних щеплень в Україні відсутнє щеплення від «СОVІD-19», як щеплення, яке може підлягати обов`язковому застосуванню на епідемічних територіях чи за епідемічними показниками, а відтак щеплення від «СОVІD-19» не є обов`язковим відповідно до Закону, який регулює дане питання у сфері охорони здоров`я.

11. Також у тексті наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», на який міститься посилання у наказі про відсторонення позивача, відсутнє будь-яке посилання на те, що це має бути щеплення від «СОVІD-19».

12. Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 1236 також є необґрунтованим, оскільки згідно наведеного у ній Переліку основних видів економічної діяльності, стосовно яких здійснюються обмежувальні протиепідемічні заходи, пов`язані із поширенням на території України гострої респіраторної хвороби «СОVІD-19», діяльність пов`язана із функціонуванням позашкільного закладу не зазначена.

13. Також позивач вважає, що відмова від вакцинації не є підставою для її відсторонення у розумінні вимог статті 46 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), на яку відповідач посилається в своєму наказі.

14. Виходячи з наведених обставин позивач просила наказ про відсторонення її від роботи - визнати незаконним та припинити його дію та стягнути з відповідача судові витрати.

Б. Позиція відповідача

15. Відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с.57-58) в якому позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України. Процедура відсторонення від роботи за відмову від вакцинації прямо передбачає можливість підприємства її застосувати у разі відсутності у особи обов`язкового щеплення. Позивач не має відповідних щеплень проти «СОVІD-19», а відтак була відсторонена від роботи законно.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

16. Ухвалою суду від 2 грудня 2021 року (а.с.47-48) було постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17. Представник відповідача та третьої особи надіслали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.54, 58 зворот).

ІV. Пояснення учасників справи

18. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві (див. пункти 7-14).

19. Представник відповідача та третьої особи у відзиві та письмових заявах висловили позицію про необґрунтованість позовних вимог (див. пункт 17).

V. Фактичні обставини встановлені Судом

20. Відповідно до наказу Сектору культури і туризму Бахмацької міської ради від 29 жовтня 2021 року № 43 «Про роботу комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» Бахмацької міської ради в умовах «червоного» рівня епіднебезпеки» (а.с.19-20), наказу Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» від 30 жовтня 2021 року № 37 «Про роботу комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» Бахмацької міської ради в умовах «червоного» рівня епіднебезпеки» (а.с.12-13) вирішено:

20.1. дозволити з 30 жовтня 2021 року по 7 листопада 2021 року включно організацію освітнього процесу у звичайний спосіб (очно) працівникам школи, які отримали два щеплення проти «СОVІD-19» та мають «зелений» «СОVІD-19-сертифікат», довідку о63-О, негативний ПЛР-тест, довідку про одужання від «СОVІD-19», медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «СОVІD-19», виданий закладом охорони здоров`я;

20.2. запровадити з 30 жовтня 2021 року по 7 листопада 2021 року включно дистанційну форму роботи працівникам, які не мають зазначених документів.

21. Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVІD-19 від 4 листопада 2021 року № 17 (а.с.17-18) позивача повідомлено про обов`язковість щеплення проти «СОVІD-19» для працівників закладу та попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року у разі ненадання одного з підтверджуючих документів згідно переліку до 5 листопада 2021 року.

22. Наказом Сектору культури і туризму Бахмацької міської ради від 5 листопада 2021 року № 45 «Про роботу комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» Бахмацької міської ради в умовах «червоного» рівня епіднебезпеки» (а.с.21-22) вирішено:

22.1. директору закладу з 8 листопада 2021 року відсторонити від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти «СОVІD-19», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень проти «СОVІD-19» та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «СОVІD-19», виданий закладом охорони здоров`я.

22.2. Відсторонити працівників шляхом видання наказу директора комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

22.3. Строк відсторонення встановити до усунення причин, що його зумовили.

23. Наказом Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» від 8 листопада 2021 року №21 «Про роботу комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» Бахмацької міської ради в умовах «червоного» рівня епіднебезпеки» (а.с.14-15) вирішено відсторонити від роботи (виконання робіт) із 8 листопада 2021 року, без збереження заробітної плати працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти «СОVІD-19», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких щеплень проти «СОVІD-19» та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «СОVІD-19», виданий закладом охорони здоров`я.

24. Наказом Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» від 8 листопада 2021 року № 23 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » (а.с.16) ОСОБА_1 викладача Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти «СОVІD-19» без збереження заробітної плати.

VІ. Оцінка Суду

(1) Загальний характер правовідносин

25. Даючи відповідь на ключові питання в спірних правовідносинах (див. пункт 3) Суд одразу констатує, що в даному випадку має місце втручання в права позивача, оскільки вона зазнала обмежень при відсторонені від роботи.

26. Суд звертає увагу на те, що ситуація з відсторонення позивача від роботи внаслідок того, що вона не зробила щеплення проти «СОVІD-19» охоплюється змістом прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією.

27. Більшість прав закріплених в Конституції України та Конвенції не є абсолютними, тобто допускається втручання держави в такі види прав, яке не свідчить про автоматичне їх порушення, але Суд обов`язково перевірить обґрунтованість такого втручання.

28. Проте на початку Суд хоче наголосити, що захворювання на «СОVІD-19» стало викликом для всього суспільства, і як наслідок потягло обмеження ряду прав людини, що вимагає від держав пошуку відповідного балансу між конкуруючими інтересами суспільства та окремих осіб.

29. Перевірку дотримання відповідного балансу «двох конкуруючих інтересів» буде здійснювати і Суд в даній справі.

(2) Міжнародна практика в питанні обмежень прав конкретної особи внаслідок її не вакцинації

30. Для демонстрації важливості даної проблеми, що допоможе знайти відповідь на питання обґрунтованості (необґрунтованості) втручання у відповідні права, Суд проаналізує відповідну практику в питанні вакцинації інших країн, що допоможе з`ясувати наявність (відсутність) міжнародного консенсусу з порушеного питання.

31. В Сполучених штатах Америки суддя першої інстанції відмовився заблокувати вимогу університету про вакцинацію, написавши, що Конституція США «дозволяє Університету Індіани проводити розумну та належну процедуру вакцинації у законних інтересах громадської охорони здоров`я для своїх студентів, викладачів та співробітників». Відмовляючись заблокувати мандат, суддя 7-го округу написав: «вакцинація захищає не лише вакцинованих, а й тих, хто вступає з ними в контакт, а в університеті тісний контакт неминучий» [1].

Ще в 1905 році Верховний суд США у справі «Jacobson v. Massachusetts» ухвалив, що штат може вимагати, щоб усі представники громадськості були вакциновані проти віспи [2].

32. Експерти міждисциплінарної консультативної групи з COVID-19 при Президенті Польської академії наук у середині липня випустили рекомендації, в яких вказують, що шкільний персонал має бути максимально вакцинованим. «Нещеплені люди з викладацької та допоміжної спільноти мають бути усунені від безпосереднього функціонування в школі під час пандемії, особливо в періоди її загострення» [3].

33. В Італії суддя виніс рішення щодо апеляційної скарги двох фізіотерапевтів, які були усунені від роботи через відсутність щеплення від коронавірусу. На думку судді, роботодавець мав право усунути обох працівників від роботи.

Ця історія відбулася до затвердження указу, яким у травні минулого року було запроваджено обов`язок вакцинації працівників охорони здоров`я (стаття 4 Законодавчого указу 44/2021). Постанова підкреслює, що роботодавець виступає як «гарант здоров`я та безпеки співробітників і третіх осіб, які з різних причин знаходяться на території компанії».

У постанові наголошується, що навіть якщо відмова від вакцинації не може спричинити дисциплінарних стягнень, вона може мати наслідки з точки зору об`єктивної оцінки придатності до роботи. В основному для тих, хто працює в контакті з людьми або в закритих приміщеннях поряд з іншими колегами, відсутність вакцинації може стати приводом для усунення працівника без збереження заробітної плати.

Тому використання масок недостатньо, щоб уникнути усунення виконання своїх обов`язків. Раніше, у зв`язку з подіями, подібними до подій у Модені, суди Беллуно і Верони дійшли такого ж висновку [4].

34. Наведені підходи свідчать, що політика багатьох країн в питанні можливості відсторонення від роботи працівників певних сфер є схожою і допускає відповідні обмеження прав працівників, що також буде враховано Судом про оцінці пропорційності втручання у права позивача.

(3) Підхід Верховного Суду при обмежені прав людини внаслідок відсутності вакцинації

35. Поряд з цим обмеження прав людини внаслідок відсутності щеплення були предметом розгляду і вищої судової інстанції в Україні. Так Верховний Суд розглядав питання обмеження прав батьків та дітей, внаслідок відсутності щеплення останніх і не допуску їх до навчального закладу.

Касаційною інстанцією було сформовано правову позицію про те, що: «враховуючи невакцинування дитини та відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дошкільного навчального закладу без висновку лікарської комісії (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування закладу» [5].

Найвища судова інстанція надавала оцінку пропорційності і обґрунтованості втручання в права людини, внаслідок відсутності вакцинації.

(4) Конституційні основи втручання у права позивача

36. Повертаючись до обставин справи, в контексті особливостей даних правовідносин, Суд переходить до аналізу дотримання норм Конституції України при відсторонені позивача від посади.

37. Суд повторює, що доводи з посиланням на статтю 28 Конституції України про проведення медичного експерименту не знайшли свого підтвердження та є припущенням позивача, а тому Суд не може їх покласти в основу для задоволення позову.

38. Далі Суд звертає увагу на те, що хоча позивач і не посилалась на вказану норму, але статтею 92 Конституції України гарантовано, що «засади регулювання праці і зайнятості» визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої).

39. Разом з тим Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 [6] звернув увагу на те, що особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям «засади регулювання праці і зайнятості», визначається лише законом, решта - законами, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, генеральними, галузевими, регіональними, тарифними та іншими угодами, які укладаються на дво-, тристоронній основі між представниками працівників та роботодавців і компетентним державним органом, а також актами (договорами), прийнятими на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом самостійно, разом чи за погодженням з трудовим колективом або профспілковим комітетом.

40. Таким чином дані конституційні положення не виключають підзаконного регулювання трудових правовідносин.

41. Ланцюг законодавчого закріплення регулювання права на працю і складових його елементів виглядає таким чином: базові принципи закріплені в Основному Законі; на рівні закону «засади регулювання праці» закріплені в КЗпП, положення якого і окремі сфери регулювання трудових відносин можуть доповнюватись підзаконними нормативно-правовими актами.

42. Так і в ситуації, що розглядається, право на працю, яке не є абсолютним (див. пункт 27) гарантовано статтею 43 Конституції України, а можливість відсторонення працівника передбачена статтею 46 КЗпП, яка серед іншого відсилає і до підзаконного правового регулювання на що більш детально Суд буде звертати увагу нижче при аналізі «законності» втручання в право, гарантоване статтею 8 Конвенції.

43. Таким чином із наданих доказів позивачем та наведених правових аргументів, Суд не вбачає, що дії відповідача не ґрунтуються на положеннях Конституції України у взаємозв`язку із іншими положеннями законодавства.

(5) Перевірка відповідності втручання у право позивача положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

44. Далі Суд враховує, що питання обмеження прав людини в контексті вакцинації може охоплюватись змістом статті 8 Конвенції, яка гарантує право на повагу до приватного життя (див. для прикладу рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Solomakhin v. Ukraine», «Vavшiиka and Others v. the Czech Republic» [7]), яке в свою чергу не є абсолютним.

45. Щоб визначити, чи втручання спричинило порушення статті 8 Конвенції, Суд повинен перевірити, чи було воно виправданим згідно з другим абзацом цієї статті, тобто чи було втручання «передбачено законом», чи мало воно «легітимну мету», зазначену в абзаці другому статі 8 Конвенції, і чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві» (див. для прикладу пункт 265 згадуваного рішення ЄСПЛ «Vavшiиka»).

46. Далі Суд дає відповіді на питання згідно із абзацом другим статі 8 Конвенції.

5.1. Чи було втручання «передбачено законом»

47. Суд вище робив висновки про відповідність конституційним засадам відсторонення працівника в трудових відносинах (див. пункти 36-43).

48. Далі Суд звертає увагу (з посиланням на пункти 266-271 згадуваного рішення ЄСПЛ «Vavшiиka») на те, що ЄСПЛ вказував, що оскаржуване втручання повинно мати певну основу у національному законодавстві, яке має бути належним чином доступним і сформульованим з достатньою точністю, щоб дозволити тим, кого воно стосується, регулювати свою поведінку і, якщо це необхідно, за допомогою відповідних порад, передбачити, до міри, яка є розумною за обставин, наслідки, які може спричинити дана дія.

49. Суд повторює, що термін «закон», як він зустрічається у фразах «відповідно до закону» та «передбачений законом» у статтях 8 - 11 Конвенції, включає, серед іншого, «писане право», не обмежуючись первинним законодавством, а також правові акти та документи «меншого рангу» (див. для прикладу пункт 88 рішення ЄСПЛ «Leyla Єahin v. Turkey» [8]).

50. Так в спірних правовідносинах з однієї сторони у пунктах «а» та «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема , піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених «законодавством випадках» проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

51. З іншої сторони статтею 46 КЗпП передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, серед іншого, «в інших випадках, передбачених законодавством».

52. Із частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III випливає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в частині першій статті 12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.

53. Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який включає і працівників закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

54. Також пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками; відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

55. Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що потреба у вакцинації для певної категорії працівників має свою основу в законодавстві, яке застосовується в поєднанні із КЗпП (стаття 46) та відповідає конституційним засадам регулювання праці (див. пункти 36-43).

56. Отже процедура відсторонення заснована на поєднанні законодавчого та підзаконного нормативно-правового регулювання.

В такому випадку Уряду довелося зіткнутися з проблемами, пов`язаними з пандемією, які надзвичайно важко вирішити шляхом «законодавчого» регулювання у вузькому його розумінні, в ситуації, коли державним органам багатьох країн, бракує досвіду у врегулюванні кризи подібного масштабу.

Епідемічна ситуація була динамічною, і серед експертів не було консенсусу щодо того, як правильно оцінювати ризики та керувати пандемією, а тому використання державою підзаконного правого регулювання не свідчить про відсутність, передбаченої «законом» процедури втручання у права позивача.

57. Вказані підзаконні акти не визнанні неконституційним і їх доступність та передбачуваність не заперечувалась позивачем, оскільки її позиція ґрунтується на пріоритетності сфер регулювання.

58. Таким чином, Суд переконаний, що втручання, про яке йдеться, відбулося відповідно до закону у значенні другого пункту статті 8 Конвенції.

59. При цьому вимогам передбачуваності не буде суперечити розвиток права за допомогою судового тлумачення, оскільки як би чітко не було сформульовано правове положення, у будь-якій системі права, є неминучий елемент судового тлумачення і завжди буде потреба у з`ясуванні сумнівних моментів і адаптації до мінливих обставин (див. для прикладу пункти 33-34 рішення ЄСПЛ по справі «C.R. v. the United Kingdom» [9]).

5.2. Чи мало втручання «легітимну мету»

60. Що стосується мети, яку переслідує відсторонення працівника від роботи, то на думку Суду, метою відповідного законодавства є захист від хвороби, яка може становити серйозний ризик для здоров`я. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинований і, таким чином, перебуває у стані вразливості, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від інфекційних захворювань, про які йдеться. Ця мета відповідає цілям охорони здоров`я та захисту прав інших, визначених статтею 8 Конвенції.

61. З огляду на вищезазначене, немає необхідності вирішувати, чи можуть бути доречними інші цілі, визнані легітимними згідно з пунктом 2 статті 8, якщо держава вживає заходів для захисту від серйозних порушень у суспільстві, викликаних серйозною хворобою (див. пункт 272 згадуваного рішення ЄСПЛ «Vavшiиka»).

5.3. Чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві»

62. Аналіз «необхідності у демократичному суспільстві» («пропорційності») в даній справі полягає у пошуку відповіді на питання: «чи перебувають в рівновазі суворість засобів впливу, які зачіпають права позивача, до якого ці засоби застосовуються, та значимість мети, заради досягнення якої застосовуються засоби».

63. Суд враховує, чи є суттєва соціальна потреба в обмеженні права, аналізує конкуруючі інтереси та співмірність в обмежені права існуючій легітимній меті.

64. В першу чергу Суд звертає увагу, що аналіз міжнародного досвіду (див. пункти 30-34) вказує на спрямованість політики ряду країн на запровадження обмежень у зв`язку із вакцинацією, визнання ними обґрунтованими відсторонень не вакцинованих працівників і як наслідок свідчить про існування певного консенсусу в цьому напрямку, що свідчить на користь обґрунтованості дій держави, хоча і не є вирішальним фактором.

65. Суд повторює (див. пункт 56), що Уряду довелося зіткнутися з проблемами, пов`язаними з пандемією, в ситуації, коли державним органам багатьох країн, бракує досвіду у врегулюванні кризи подібного масштабу, а тому межа його розсуду може бути широкою.

66. Одним із аргументів на користь дотримання відповідного балансу між правами позивача та суспільними інтересами є те, що держава створила умови для вакцинації і бажаючі особи безкоштовно були забезпечені відповідними вакцинами.

67. В даному випадку позивач не надала доказів того, що вона мала протипоказання за станом здоров`я, які б виключали можливість вакцинуватись або перехворіла на хворобу і мала «антитіла», не надала відповідний негативний тест, що свідчило б про необхідність застосування до неї менш обтяжливих заходів, ніж відсторонення, що було відображено у відповідному наказі (див. пункт 20).

68. Важливим при оцінці «пропорційності» є те, що відповідач не миттєво відсторонив позивача від роботи, а надав підготовчий період (див. пункт 20) запровадивши для працівників, які не мають щеплення «дистанційну» форму роботи і в подальшому навчальний заклад перейшов на очну форму навчання, внаслідок чого і відбулось відсторонення.

69. Заходи вжиті відповідачем носять тимчасовий характер і не пов`язані із звільненням позивача, сама процедура відсторонення носить не каральний, а захисний характер.

70. В такому випадку Судом враховується те, що право на працю не є абсолютним і є ряд професій (робіт), які потребують додаткових вимог до працівника (освіти, кваліфікації, стану здоров`я тощо).

Так і в даній ситуації з однієї сторони роботодавець виступає, як гарант здоров`я та безпеки співробітників та інших осіб, і з іншої наявність щеплення (не для всіх категорій працівників) є гарантією такої безпеки.

71. Тому в спірних правовідносинах можна твердити, що обов`язок щодо вакцинації є відповіддю держави на нагальну соціальну потребу захисту людей та охорони їх здоров`я проти відповідних захворювань, що є свідченням про дотримання справедливого балансу при втручанні в права позивача.

(6) Загальні висновки

72. Проводячи узагальнення викладеному Суд прийшов до таких висновків:

72.1. в спірних правовідносинах мало місце втручання у права позивача, які не є абсолютними;

72.2. відповідне обмеження прав позивача має конституційні основи і не вступає в протиріччя з Конституцією України;

72.3. мало місце обґрунтоване втручання в право позивача, гарантоване статтею 8 Конвенції, воно було передбачено національним законом в широкому його розумінні, мало легітимну мету та було необхідним в демократичному суспільстві.

73. Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського» про визнання незаконним та про припинення дії акта індивідуальної дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор культури і туризму Бахмацької міської ради - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бахмацьким РВ УМВС України в Чернігівській області 19 грудня 1996 року.

Відповідач: Комунальний заклад позашкільної мистецької освіти «Бахмацька школа мистецтва імені Андрія Розумовського», місцезнаходження вулиця Б. Хмельницького, б. 14, м. Бахмач Чернігівської області, індекс 16500, код ЄДРПОУ 05534968.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сектор культури і туризму Бахмацької міської ради, місцезнаходження вулиця Соборності, б. 42 м. Бахмач Чернігівської області, індекс 16500, код ЄДРПОУ 44126124.

[1] Інтернет посилання на інформацію // https://www.shrm.org/resourcesandtools/legal-and-compliance/employment-law/pages/coronavirus-supreme-court-denies-review-vaccine-mandate.aspx

[2] Jacobson v. Massachusetts, 197 U.S. 11 (1905)

[3] Інтернет посилання на інформацію // https://serwisy.gazetaprawna.pl/edukacja/artykuly/8218631,broniarz-o-szczepieniach-nauczycieli.html

[4] Інтернет посилання на інформацію // https://tg24.sky.it/cronaca/2021/07/28/lavoratori-no-vax-sospensione#02

[5] Постанови Верховного Суду від 8 лютого 2021 року по справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/94737849; від 17 квітня 2019 року по справі № 682/1692/17 (провадження № 61-8263св18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/81652333; від 10 березня 2021 року по справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/95642825

[6] Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-98#Text

[7] В питанні вакцинації див. рішення Європейського Суду з прав людини «Solomakhin v. Ukraine», заява № 24429/03 // https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-109565%22]}; «Vavшiиka and Others v. the Czech Republic», заява № 47621/13 // https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-209039%22]}

[8] Рішення Європейського Суду з прав людини «Leyla Єahin v. Turkey», заява № 44774/98 // https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2244774/98%22],%22itemid%22:[%22001-70956%22]}

[9] Рішення Європейського Суду з прав людини «C.R. v. the United Kingdom», заява № 20190/92 // https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22fulltext%22:[%22C.R.%22],%22itemid%22:[%22001-57955%22]}

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко