Рішення № 102940588, 12.01.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9605/21

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

12 січня 2022 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Шевчук Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про набуття права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 22 листопада 2021 року з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про набуття права на земельну частку (пай).

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективні власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна в с.Шабо, Білгород-Дністровського району, Одеської області, розміром 5,2 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю). За життя позивач ОСОБА_1 проживав разом з померлим, вів з ним спільне господарство та здійснив його поховання, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , позивач фактично вступив у володіння спадковим майном, однак позбавлений оформити спадщину у позасудовому порядку, тому змушений звертатись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району не з`явився, однак надав на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією запису акту про смерть №95 від 19.08.1996 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання, позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 30.09.2003 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту щодо підтвердження факту проживання від 27.09.2021 року, позивач ОСОБА_1 проживав на протязі десяти років з померлим ОСОБА_2 однією родиною, мали спільний побут та вели спільне господарство. Позивач ОСОБА_1 здійснював утримання ОСОБА_2 , надавав йому всіляку допомогу, після смерті організовував та здійснював його поховання, релігійні обряди, поминки та фактично вступив у володіння та користування спадковим майном.

Відповідно до Архівної довідки №06.1-04 виданої Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району, в домовій книзі №5 за період з 1978 року по 1981 рік за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні громадяни: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП ім.Леніна розміром 5,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0138665, виданого 20 серпня 1996 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 20.08.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №665.

Однак, звернувшись до державного нотаріуса Саданова О.В. з заявою про оформлення спадщини, позивач ОСОБА_1 отримав відмову №1883/02-14 від 28.12.2021 року через те, що у нього відсутні документи, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Згідно повідомлення Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори №1263/01-16 від 01.12.2021 року, згідно Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року. Правила Книги 6 цього кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.

Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах по спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Статтею 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 548 ЦК Укриїни (в ред.1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За приписами ст.549 ЦК України (в ред.1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цьогоУказу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 83, 63, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району про набуття права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) розміром 5,2 га в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності КСГП ім.Леніна на території с. Шабо, Білгород-Дністровського району Одеської області, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0138665, виданого 20.08.1996 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та зареєстрованого 20.08.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №665, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 12.01.2022 року.

Суддя: