Рішення № 102940488, 26.01.2022, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3592/21

Провадження № 2/484/106/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2022р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Шаповалова В.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про встановлення участі бабусі у спілкуванні і виховані онуки

В С Т А Н О В И В:

10.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення участі бабусі у спілкуванні і виховані онуки.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що ОСОБА_1 має онуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка разом з матір`ю, відповідачем по справі, зареєстровані за адресою проживання позивача та тривалий час проживали разом з нею. Через деякий час ОСОБА_3 забрала із собою дитину та почала проживати у м. Южноукраїнськ Миколаївської області, після чого відносини між ними почали погіршуватися і відповідач всіляко перешкоджає зустрічам ОСОБА_1 із соєю онукою, не відпускає останню до неї та не дозволяє їм спілкуватися. Дівчинка дуже любить свою бабусю, прив`язана до неї та бажає спілкуватися, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду.

Позивач та її представник, ОСОБА_2 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Просили не стягувати з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач та її представник, ОСОБА_4 , в судовому засіданні та у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечували, вказуючи, що ОСОБА_5 являється дитиною з інвалідністю з дитинства та за станом здоров`я, має обмеження життєдіяльності, а саме: до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до навчання та до здобуття освіти, потребує реабілітаційних послуг та постійного медичного нагляду. Також, останній рекомендовано спостереження кардіолога та педіатра за місцем проживання, потрібен індивідуальний навчальний план, навчання в колективній формі навчання (інклюзивне навчання). Крім того, за адресою проживання позивача, також мешкає вітчим відповідача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у останньої склалися неприязні відносини, через неодноразові скандали у сім`ї, що негативно впливає на здоров`я дитини.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила справу слухати без її участі.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 виданого Первомайським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила свої прізвище та по – батькові на ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 03. (а.с. 24)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін відповідно до статті 148 СК України ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_8 , батьками якої записані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про що міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 2157.

17.07.2021 року, на підставі заяви про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до ст. 148 СК України відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внесені відомості до актового запису про зміну прізвища ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . (а.с.28)

17.07.2021 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Первомайську Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 .(а.с. 27)

Те, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідною бабою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується матеріалами справи та учасниками судового процесу не оспорювалось.

Згідно копії паспорту громадянина України позивача та довідок про реєстрацію місця проживання № 1074 та № 4298, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с. 5,23,26)

Разом з тим, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтвердили учасники справи в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач вказувала, що ОСОБА_5 разом з матір`ю, відповідачем по справі, зареєстровані за адресою проживання позивача та тривалий час проживали разом з нею. Через деякий час ОСОБА_3 забрала із собою дитину та почала проживати у м. Южноукраїнськ Миколаївської області, після чого відносини між ними почали погіршуватися і відповідач всіляко перешкоджає зустрічам ОСОБА_1 із соєю онукою, не відпускає останню до неї та не дозволяє їм спілкуватися.

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були допитані в якості свідків, в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 до вересня 2019р. спілкувалась з дитиною і вказали, що бачили, як позивач гуляє з онукою та між ними гарні відносини. Однак, ОСОБА_3 не дозволяє їм бачитися та спілкуватися через неприязні відносини.

Відповідач в судовому засіданні зазначала, що дійсно до вересня 2019р. вона з донькою проживали за місцем мешкання позивача. За адресою проживання позивача, також мешкає вітчим відповідача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким у останньої склалися неприязні відносини, через неодноразові скандали у сім`ї, що негативно впливало на здоров`я дитини. Через деякий час вона забрала із собою ОСОБА_15 та почала проживати у м. Южноукраїнськ Миколаївської області. У них із матір`ю склалися неприязні стосунки, але вона не перешкоджає бачитись їй із дочкою, однак позивач сама не приїжджає до них. При цьому, ОСОБА_15 – дитина з інвалідністю з дитинства та має особливості розвитку і через медичні показання не може їздити до баби.

ОСОБА_16 , яка є рідною сестрою позивача та ОСОБА_17 – матір позивача, які були допитані в якості свідків пояснили суду, що у ОСОБА_3 неприязні відносини із ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_6 . Останній постійно принижував її та ображав. Позивач дуже рідко спілкується із онукою, це лише поодинокі випадки, а якщо і приходить то лише зі своїм чоловіком ОСОБА_6 або іншими особами. Сама вона ніколи не приходила, що, з урахуванням здоров`я дитини, негативно на ній відображалося. Перешкод у спілкуванні з онукою відповідач їй не чинила. На їхню думку, дитину відпускати за місце проживання позивача не можна.

Зазначені обставини свідчать про те, що внаслідок напружених особистих відносин між сторонами та певних життєвих подій, вони не можуть дійти згоди щодо способу участі позивача у житті дитини.

Відповідно до частини третьої ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ч.8-10 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 02.11.2021 року останній вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини визначити спосіб участі баби, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні та спілкуванні з онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - періодичні зустрічі першу та третю суботу місяця з 16.00 години до 18.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності третіх осіб, з урахуванням стану здоров`я дитини, графіку занять, реабілітації та лікування.

Позивач в судовому засіданні неодноразово наголошувала, що не має наміру перешкоджати позивачу бачитися зі своєю онукою та бажає, щоб її донька спілкувалася і проводила час із бабусею, а тому повністю погоджується із способом участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначеним органом опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області у вищевказаному висновку.

З відеозаписів, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 спілкувалась з онукою та проводили разом час.

Крім того, доказів негативного впливу позивача на малолітню онуку матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач має повне право приймати участь у вихованні і спілкуванні з онукою, що буде відповідати інтересам дитини.

Разом з тим, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого УСЗН Первомайської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_18 , 2014 року народження є дитиною з інвалідністю з дитинства.(а.с.29)

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров`я, має обмеження життєдіяльності: до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до навчання та до здобуття освіти, потребує реабілітаційних послуг, постійного медичного нагляду, систематичних занять з логопедом. Дитині рекомендується максимально обмежити контакти.(а.с. 31-33)

Згідно Виписки № 1698, наданої ДУ «Науково – практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії», ОСОБА_18 , 2014 року народження, рекомендовано: спостереження кардіолога та педіатра за місцем проживання, контроль Ехо – КГ через 2 тижні.(а.с.34-36)

Відповідно до довідки від 12.05.201 року, наданої лікарем ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , 2014 року народження, потребує навчання в колективній формі навчання (інклюзивне навчання).(а.с.41-44)

Також, службою у справах дітей Южноукраїнської міської ради обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_5 за місцем фактичного проживання, про що складено акт обстеження умов проживання та встановлено наступне: родина проживає у двокімнатній квартирі, що розміщена на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку, у квартирі зроблено сучасний ремонт, чисто, затишно, наявні меблі, побутова техніка та інші предмети тривалого вжитку, продукти харчування та їх запас у наявності. Житлово-побутові умови задовільні. Для дитини є окрема кімната в якій чисто та затишно, є спальне місце (диван), місце для занять та ігор (стіл, стілець), комп`ютерна техніка, комод із одягом, багато іграшок та книг, шкільне приладдя, наявна постіль, засоби гігієни для дитини, одяг та взуття відповідають сезону, умови для проживання та виховання дитини створені належним чином.

Крім того, відповідно до листа управління у справах дітей Первомайської міської ради від 25.10.2021 № 1199/04.01-17осбтежено умови проживання ОСОБА_1 та складено акт обстеження матеріально-побутових умов, відповідно до якого родина проживає на 5-му поверсі 5-ти поверхового будинку в трикімнатній квартири з усіма зручностями. Квартира опалюється індивідуальним двоконтурним газовим котлом з подачею гарячої води. Квартира складається з двох коридорів, кухні, трьох житлових кімнат, туалету двох балконів. Кухня, кімнати мебльовані сучасними меблями, обладнані необхідними побутовими пристроями Для дівчинки відведена окрема кімната, яка обладнана відповідно до віку дитини. В шафі зберігаються дитячі речі, одяг, іграшки. Санітарний стан приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Комісією з`ясовано, що умови проживання родини відповідають санітарно - гігієнічним нормам, для перебування в квартирі малолітньої дитини створені належні умови для відпочинку, розвитку та проживання.

З матеріалів справи вбачається, що висновок органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 02.11.2021 року був складений із урахуванням вищевказаних актів обстеження матеріально – побутових умов позивача та відповідача, а також медичної документації відносно стану здоров`я дитини, ОСОБА_5 , 2014 року народження.

Твердження представника позивача, ОСОБА_2 , стосовно того, що орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не в повній мірі дослідив всі обставини справи, неналежно виконав свої обов`язки у зв`язку із чим дійшов неправильного висновку, щодо способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною не заслуговують на увагу, оскільки будь – яких доказів неналежного виконання працівниками органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області своїх обов`язків під час складання висновку, представником позивача не надано та матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи графіки спілкування позивача з дитиною, які були запропоновані останньою та органом опіки та піклування, думку відповідача, враховуючи, що спілкування з бабусею не повинно порушувати режим дня малолітньої дитини, заважати спілкуванню з матір`ю, іншими родичами, шкодити її здоров`ю, а також відносини між сторонами у справі та, в першу чергу, стан здоров`я дівчинки і рекомендації лікарів, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов, визначивши наступний спосіб участі баби, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні та спілкуванні з онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - періодичні зустрічі першу та третю суботу місяця з 16.00 години до 18.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності третіх осіб, з урахуванням стану здоров`я дитини, графіку занять, реабілітації та лікування.

На думку суду такий графік не буде суперечити медичним рекомендаціям відносно життєдіяльності дівчинки, порушувати розпорядок дня та режим дитини, не вириватиме із звичного для неї середовища та буде відповідати інтересам дитини та стану її здоров`я.

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7 900 грн.

Крім того, представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 7 900 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, ОСОБА_2 надано лише ордер серії ВЕ № 1016094 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 107 від 22 липня 2021 року на суму 7 900грн., на підставі договору № 107 від 21 липня 2021 року.(а.с. 7, 94-95)

При цьому, сам договір про надання правової допомоги № 107 від 21 липня 2021 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також акт приймання-передачі наданих послуг представником позивача не надані та в матеріалах справи відсутні.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що представником позивача було зазначено витрати на правову допомогу у розмірі 7 000грн., а тому взагалі не зрозуміло з яких підстав вказані витрати були збільшені до 7 900грн., в якій формі вони були закріплені у договорі (фіксованій або погодинна оплата) та чи було дане збільшення передбачено договором про надання правової допомоги.

Також, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача, ОСОБА_4 , надано Угоду № 11 від 05.10.2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 539, ордер серії ВЕ № 1027975, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанцію № 21 від 06.10.2021 року на суму 7 900грн. за надання правової допомоги. (а.с. 45-50)

Разом з тим, договір про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який є підставою для надання адвокатських послуг, а також акт приймання-передачі наданих послуг представником відповідача не надані та в матеріалах справи відсутні, а надана останнім Угода № 11 від 05.10.2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства та не містить обов`язкових умов для даного виду договору, зокрема адвокатського гонорару (ціни договору про надання правової допомоги) та порядку його обчислення.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Жодних заяв про надання доказів про розмір витрати на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду учасниками справи та їх представниками не заявлялося.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/14598/20, яка є обов`язковою для судів.

Також, аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог представника позивача та представника відповідача та їх довірителів про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перешкод у спілкуванні з онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити наступний спосіб участі баби, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вихованні та спілкуванні з онукою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- періодичні зустрічі першу та третю суботу місяця з 16.00 години до 18.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності третіх осіб, з урахуванням стану здоров`я дитини, графіку занять, реабілітації та лікування.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Повне судове рішення буде складено 03.02.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, код ЄДРПОУ 33850880, місцезнаходження за адресою: вул. Дружби Народів, 48 в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко