Рішення № 102940201, 03.02.2022, Березанський районний суд Миколаївської області

03.02.2022 Справа № 469/531/20

2/469/112/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач 15 липня 2020 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначив, що відповідач на підставі анкети-заяви б/н від 01 вересня 2006 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, отримала кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісії та штрафи.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач у свою чергу не надала своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2020 року заборгованість відповідача склала 356226,10 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6525,78 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 347100,55 грн., нарахована пеня - 2599,77 грн.. Оскільки позивач на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач зазначив, що заборгованість до стягнення становить 132242,28 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту 6525,78 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за період з 01 вересня 2006 року по 30 грудня 2018 року у сумі 125716,50 грн., а тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09 березня 2021 року представник позивач АТ КБ "ПриватБанк" Кіріченко В.М. надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 01 вересня 2006 року у розмірі 19710,32 грн., у тому числі 6525,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту (простроченим), заборгованість за простроченими відсотками - 13184,54 грн., та сплачений позивачем судовий збір.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог. У наданій до суду відповіді на відзив зазначив, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) становить 50 років; за кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, строк перевипущеної картки відповідача - до останнього дня квітня 2017 року, позивач звернувся до суду з позовом 05 липня 2020 року, тобто до спливу строку позовної давності (а.с.92-99).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі. У наданому до суду відзиві відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення строків позовної давності, так як останній платіж нею здійснено в розмірі 2000,00 грн. 29 серпня 2015 року, надалі позивач самостійно стягував кошти на сплату заборгованості з її пенсії. Відповідач зазначала, що дійсно підписала заяву від 01 вересня 2006 року про отримання банківських послуг, але заперечує щодо розміру заборгованості, оскільки неможливо встановити, з яких тарифів обраховувався розмір заборгованості, а підписана заява не містить реквізитів кредитного договору. Вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитною карткою є безпідставними, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату відсотків, не містять її підпису, тому позивачем не доведено, що вона, підписуючи заяву від 01 вересня 2006 року, погодилася на приєднання до вказаних Умов, ознайомившись із ними. Крім того, заява від 01 вересня 2006 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, строків кредитування, виду кредитної картки, тобто позивачем не надано підтвердження того, що сторони дійшли згоди щодо умов кредитування. З наданих позивачем доказів неможливо встановити надання коштів у розмірі 2700,00 грн. саме 01 вересня 2006 року відповідно до підписаної заяви, що суперечить інформації з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, згідно з якою кредитний ліміт у розмірі 2700,00 грн. був встановлений лише 13 вересня 2021 року; позивачем не доведено збільшення розмірів процентної ставки та належне повідомлення про це відповідача (а.с.84-88).

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи встановлено, що 01 вересня 2006 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку" про отримання фінансового кредитного ліміту у розмірі 2700,00 грн. з виплатою базової процентної ставки у розмірі 36,00% річних з розрахунку 360 днів на рік; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості; погашення заборгованості може відбуватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком з дебетної карти (а.с.21); після підписання заяви відповідач отримала кредитну карту та пін код, про що розписалась у заяві.

Після закінчення дії кредитної картки відповідачеві було видано нову картку з терміном дії до квітня 2017 року, а також протягом дії договору змінювався кредитний ліміт, що вбачається з довідки про видані картки (а.с.20) та довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.19).

Крім того, відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку" від 07 червня 2012 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.110).

До Анкети-заяви позивачем надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.22-27, 111-134), як невід`ємних частин кредитного договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1056-1, яка передбачає можливість та порядок зміни процентної ставки, Цивільний кодекс України доповнено Законом № 661-VI від 12.12.2008, тобто після укладення кредитного договору сторонами, а тому розмір відсотків за цим договором, виходячи з положень ч.2 ст.1054 ЦК, ч.1 ст.1048 ЦК, встановлюється договором сторін.

Відповідно до ч.1 статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а саме укладеною у письмовій формі угодою сторін, узгодження сторонами зміни процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем заяві від 07 червня 2012 року (а.с.110) відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, штрафних санкцій, строк дії договору, збільшення тривалості позовної давності, не висловлене бажання відповідача укласти кредитний договір; відсутні умови щодо збільшення тривалості позовної давності, застосування неустойки, комісії, коефіцієнтів нарахування процентів і в заяві відповідача від 01 вересня 2006 року, а тому, за відсутності інших допустимих доказів досягнення сторонами у належній формі домовленості щодо цих умов застосування цих умов позивачем щодо укладеного сторонами кредитного договору є неправомірним.

Додані до матеріалів позовної заяви Витяги з Умов та правил не містять підпису позичальника, а тому з наданих документів не можна встановити, що саме ці Витяги з Умов і Правил розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву на отримання кредиту та заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо тривалості позовної давності, сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, у зв"язку з чим такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

А тому суд вважає недоведеними та необгрунтованими посилання позивача на продовження строку позовної давності до 50 років, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Неправомірним є і нарахування відповідачеві відсотків за подвійною ставкою, яке здійснювалось з 01 лютого 2015 року) та відсотків за зміненою ставкою 43,2 % (з 01 квітня 2015 року), пені, штрафів та комісій, які враховані позивачем при розрахунку заборгованості (а.с.5-9) та на погашення яких позивачем безпідставно направлено сплачені відповідачем кошти.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абз.1 ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Отримання відповідачем кредиту також підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.10-18), відповідно до якої протягом з 17 вересня 2006 року по 10 січня 2015 року відповідач отримувала кошти від позивача та здійснювала часткове погашення заборгованості, остання сплата заборгованості у сумі 2000,00 грн. здійснена відповідачем 29 серпня 2015 року (а.с.12), після чого 15 листопада 2016 року, 23 листопада 2016 року та 23 березня 2017 року здійснене автоматичне списання заборгованості з картки відповідача, та 28 серпня 2018 року на поповнення заборгованості здійснено переказ коштів між рахунками за договором SAMDN35**0732 (що є реквізитами укладеного сторонами кредитного договору) у сумі 0.23 грн.

Оскільки відповідач категорично заперечує самостійне погашення заборгованості після 2015 року, а позивачем такі обставини не спростовано та не надано суду відомості про обставини сплати коштів у сумі 0.23 грн. 28 серпня 2018 року, суд погоджується з посиланнями відповідача щодо примусового списання цієї заборгованості банком, що відповідає умовам Заяви від 01 вересня 2006 року.

Надання коштів у межах кредитного ліміту та встановлення такого кредитного ліміту не у день підписання заяви 01 вересня 2006 року, а через декілька днів після укладення кредитного договору, не суперечить виду укладеного сторонами кредитного договору та не впливає на висновки суду про характер правовідносин, що виникли між сторонами, у тому числі про виконання своїх договірних зобов`язання за укладеним договором позивачем шляхом надання відповідачу обумовленої суму кредиту, що підтверджується випискою з рахунку відповідача, та неповне виконання своїх обов"язків щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним у обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно із ч.2 цієї статті терміном є певний момент у часі з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом ст.526, ч.1 ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Правові висновки щодо строку виконання зобов`язання викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (№14-10 цс18) і від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 (№12-83гс18).

Зокрема, у постанові від 28 березня 2018 року (п.90, 91) зазначено, що "відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

Як вбачається з витягу з особового рахунку, останній щомісячний платіж у передбачені кредитом строки та розмірі відповідач здійснила 29 серпня 2015 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 31 січня 2021 року склала 19710,32 грн. у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6525,78 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 13184,54 грн. (а.с.72).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено вище, строк дії останньої картки, отриманої відповідачем - квітень 2017 року, тобто відповідно до умов кредитного договору з 01 травня 2017 року позивач не мав права нараховувати відсотки у встановленому договором розмірі.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою 15 липня 2020 року, тоді як трирічний строк звернення до суду (позовну давність), визначений статтею 257 ЦК України, закінчився 30 квітня 2017 року, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Клопотань щодо його поновлення та доказів пропуску строку з поважних причин позивачем суду не надано, а тому у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв"язку з пропуском позовної давності.

За умовами ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 03 лютого 2022 року.

Суддя: