Ухвала суду № 102937232, 03.02.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2027/2890/2012

Провадження № 6/643/95/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2022 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну стягувача у виконавчому провадженні по справі № 2027/2890/2012 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищезазначена заява, в якій заявник просить замінити сторону стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» по справі № 2027/2890/2012; видати дублікати виконавчих листів по справі № 2027/2890/2012 про стягнення боргу у розмірі 178363,18 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1783,63 грн., в рівних частках по 891,82 грн. з кожного, щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; та поновити строк для пред`явлення дублікатів виконавчих листів до виконання.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2012 у справі № 2027/2890/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/574 від 19.09.2007 у розмірі 173363,18 грн.; та судові витрати у розмірі 1783,63 грн., в рівних частках по 891,82 грн. з кожного. Згідно договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, право вимоги за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/574 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП». Згідно договору № GL48N718070_blank_06 про відступлення прав вимоги від 14.04.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступив право вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» за кредитним договором разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. На теперішній час, згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників та сайту АСВП жодного відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчих листів Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/2890/2012 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором не перебуває, що свідчить про втрату оригіналів виконавчих листів. Враховуючи строк розгляду судом цієї заяви на теперішній час є необхідність у поновленні строку, який був пропущений не з вини заявника. Заявник зазначає, що під час проведення процедури ліквідації АТ КБ «Надра», розпочатої відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 113, було припинено основну діяльність банку, змінено весь склад керівництва, закрито територіальні відділення банку, звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, та втрачено велику кількість оригіналів виконавчих листів і пропущено процесуальні строки, що свідчить про наявність виключних непереборних обставин, які не залежали від волі стягувача та заважали йому вчасно звернутися до державного виконавця для примусового виконання рішення суду, а тому слід вважати, що підстави пропуску строку є поважними. Заявник просить розглянути заяву без його участі.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка не є перешкодою для розгляду даної заяви.

В зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами, заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2012 у справі № 2027/2890/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" суму заборгованості за кредитним договором №6/4/2007/840-К/574 від 14.09.2007 року у розмірі 178 363 грн. ( сто сімдесят вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" сплачений при подачі позову до суду судовий збір у сумі 1 783,63 грн. в рівних частках по 891,82 грн. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06.03.2013 у справі № 2027/2890/2012 заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2012 змінено. Відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення штрафу у розмірі 1384,16 доларів США, що дорівнює 11059,16 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 167304,02 грн. замість 178363,18 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Згідно довідки Московського районного суду м. Харкова, цивільна справа № 2027/2890/2012 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, була знищена за спливом строків зберігання у 2018 році.

Докази виконання зазначеного рішення до суду не надані.

Згідно договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, укладеного між ПАТ КБ «НАДРА» та ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», право вимоги за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/574 від 14.09.2007 стосовно позичальника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП», що підтверджується копією вказаного договору і Додатку № 1 до договору.

Згідно договору № GL48N718070_blank_06 про відступлення прав вимоги від 14.04.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступив ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» право вимоги за кредитними договорами разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, в тому числі і за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/574 від 14.09.2007 стосовно позичальника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони правонаступником.

Згідно ч.ч.1,5ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За загальним правилом, суть правонаступництва полягає в переході прав та обов`язків, що особисто не пов`язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає у спірні правовідносини.

Підставою для заміни сторони на правонаступника, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони у правовідносинах і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором

Статтею 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, стягнута сума заборгованості, може бути отримана правонаступником стягувача ПАТ КБ «НАДРА» - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому, зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

При цьому згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а отже, припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу (частина перша статті 442 ЦПК України).

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61?16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Беручи до уваги вище викладене, можна дійти висновку про те, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива до відкриття виконавчого провадження, при відкритому виконавчому провадженні і при відсутності виконавчого провадження, тобто, при наявності невиконаного судового рішення, однак не у випадку відсутності зобов`язання боржника.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (у виконавчому листі), оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61?16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, без заміни сторони стягувача правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а заміна сторони стягувача її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу.

Щодо вимоги про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для їх пред`явлення до виконання, суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаної вимоги заявник посилається на Інформацію з Єдиного реєстру боржників та сайту АСВП, з якої вбачається, що жодного відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчих листів Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/2890/2012 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором не перебуває, що свідчить про втрату оригіналів виконавчих листів.

Відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягував або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Докази виконання зазначеного рішення до суду не надані.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Оскільки заявник не надав до суду визначених у ст. 76 ЦПК України належних і допустимих доказів про втрату оригіналів виконавчих листів та про наявність поважних причин, з яких банк на протязі тривалого часу поза межами визначеного ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічного строку не звернув виконавчі документи до примусового виконання, то суд не вбачає законних підстав для видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред`явлення до виконання.

Відповідно до ст. 10, 11 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та принципом пропорційності у цивільному судочинстві. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку стягувач внаслідок своєї тривалої бездіяльності, яка не була виправдана поважними причинами, не продемонстрував зацікавленості у виконанні рішення суду на свою користь у примусовому порядку, тому боржник відповідно до ст. 433 ЦПК України з урахування принципу правової визначеності вправі розраховувати на те, що у такому випадку суд не має поновлювати процесуальний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, заява підлягає частковому задоволенню, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст. ст. 223, 247, 260, 442 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити частково.

Замінити стягувача публічне акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА» у виконавчому провадженні з виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.05.2012, з урахуванням змін на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 06.03.2013 у справі № 2027/2890/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 167304 грн. 02 коп., та судового збору у сумі 1 783,63 грн. в рівних частках по 891,82 грн. з кожного, на правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Поліщук