Рішення № 102937007, 03.02.2022, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4168/21

Номер провадження 2/623/161/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2022 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря Ткаченко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/4168/21 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства " Українська акціонерна страхова компанія " АСКА" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

ОСОБА_1 , яка дії в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, страхового відшкодування витрат у зв`язку з втратою годувальника та витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову посилається на те, що 05.02.2020 року близько 16-20 години на 603 км+500 м. автодороги «Київ - Харків - Довжанський» поблизу м. Ізюм Харківської області автомобіль марки ВАЗ 21091 р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив зіткнення з автомобілем марки «DAEWOO NUBIRA» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. В результаті ДТП та наслідків від нього, малолітній син потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , зазнав шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача у справі. Станом на дату ДТП цивільно - правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «DAEWOO NUBIRA» р.н. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 110882850. Позивачем було повідомлено представника відповідача про настання страхового випадку та відшкодування 28338,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вказані документи представник відповідача отримав 23.11.2020 року, що підтверджується відомостями про дату та час вручення поштового відправлення. Просить стягнути на її користь страхове відшкодування та витрати понесені на професійну правничу допомогу.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивачка надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про отримання поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не повідомив, відзив на позов суду не надсилав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного та ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України і з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті заочно за відсутності учасників справи.

Зважаючи на те, що сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.21).

05.02.2020 року близько 16-20 години на 603 км+500 м. автодороги «Київ - Харків - Довжанський» поблизу м. Ізюм Харківської області автомобіль марки ВАЗ 21091 р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив зіткнення з автомобілем марки «DAEWOO NUBIRA» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

Причиною смерті ОСОБА_5 є несумісна з життям важка тупа травма голови з руйнуванням головного мозку та кісток черепу, яка утворилась в наслідок ДТП, що мала місце 05.02.2020 року, що підтверджується копією висновком експерта № 39-ІЗт/20 від 06.02.2020 року ( а.с.18).

Згідно свідоцтва про смерть від 10 лютого 2020 року виданого виконавчим комітетом Чистоводівської сільської ради Ізюмського району Харківської області ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті 603 км+ 500м автошлях Київ - Харків - Довжанський, Харківська область, Україна.(а.с.17).

05.02.2020 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 3 ст. 286 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР ( а.с.13).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «DAEWOO NUBIRA» р.н. НОМЕР_2 була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом № 110882850 діючим на 05.02.2020 року ( а.с.31).

23 жовтня 2020 року прокурором у кримінальному провадженні Колесник В.В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220000000134 від 05.02.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.(а.с.14-16).

Сільський голова виконавчого комітет Чистоводівської сільської ради Нерсисян Н.Р. надав довідку про те, що ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 29.07.1998 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та мала наступний склад сім`ї: чоловік ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свекруха ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.24).

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення і положення закону, яким він керувався.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст.1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди (постанови ВС від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц, провадження № 61-37654св18; від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц, провадження № 61-26702св18; від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц, провадження № 61-26195св18; від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц, провадження № 61-33216св18).

Відповідно до висновків, викладених у постанові ВПВС від 04.07.2018, справа № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього (постанова ВС від 03.06.2020 у справі № 345/3335/17, провадження № 61-22598св18).

Відповідачем та третьою особою в цій справі вказаних обставин не доведено.

Згідно ст. 22.1 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 27.3 ст. 27 Закону Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет 2020 року» мінімальна заробітна плата станом на дату ДТП становить 4723 грн.

Згідно п.п.35.1., 35.2 ст.35 Закону,для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

До заяви додаються:паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Згідно ч. 36.1 ст. 36 Закону передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно ст. 1200 ЦК України, 1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. 2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. 3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. 4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Згідно ст. 22, ст. 23, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-ІV, 22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. 22.2. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. 23.1. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. 27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. 27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. 27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 27.5. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Загибла ОСОБА_5 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05 жовтня 2005 року, видане Чистоводівською сільською радою Ізюмського району Харківської області серії НОМЕР_3 ( а.с.21).

Мінімальна заробітна плата в Україні в 2020 році становила: 4723 грн..

4723 х 12 : 2 (два сина загиблої) = 22338,00 грн. - моральної шкоди, яку мають право отримати від страховика, кожний окремо, зокрема сина загиблої, і яка заподіяна смертю фізичної особи.

На умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, діти мають право на отримання від страховика: 4723 х 36:2 = 85014,00 грн. - страхового відшкодування, як особа яка втратила годувальника.

Будь-яких конкретних правових та беззаперечних доказів, які б свідчили, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, суду не надано і судом не здобуто.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про відшкодування шкоди про яку йдеться в позові, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підстав для застосування в даному випадку положень ст. 1193 ЦК України, судом у судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, позов задовольняється.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

При поданні позову позивачем судовий збір не сплачувався, а тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2270,00 грн- судового збору.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, стягувач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. На підтвердження вказаних витрат надано договір про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 23.03.2020 року, додаток № 2 від 07.09.2021 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.03.2020 року , детальний розрахунок робіт ( надання послуг) від 08.10.2021 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 13490997, адреса місця знаходження: 03186 місто Київ вулиця Авіаконструктора Антонова будинок 5) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 страхове відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 28338 ( двадцять вісім тисяч триста тридцять вісім) грн. 00 коп, страхове відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника в сумі 85014 ( вісімдесят п`ять тисяч чотирнадцять ) грн. 00 копійок, судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., всього - 123352,00 грн.

Стягнути з з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 13490997, адреса місця знаходження: 03186 місто Київ вулиця Авіаконструктора Антонова будинок 5) на користь держави судовий збір в розмірі 2270,00 гривень.(дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк