Рішення № 102931857, 01.02.2022, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/400/20

2/662/7/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді – Решетова В.В.

секретар судового засідання – Сушко Н.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ "Степленд Україна" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати повернути її власнику

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договорів оренди землі, який в подальшому уточнили, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати повернути її власнику, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2500 га кадастровий номер 6524484500:04:032:0032, що розташована на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,3800 га кадастровий номер 6524484500:04:032:0033, що розташована на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

У липні 2019 року представник ТОВ "Степленд Україна" звернувся до них з проектами додаткової угоди до договору оренди землі від 24.05.2019 року та пропозицією підписати ці угоди, повідомивши що вказане підприємство користується їх землею. За умовами додаткових угод ними вносяться зміни до нібито укладених договорів оренди землі. Вони будь-яких правочинів щодо оренди їх земельних ділянок з ТОВ "Степленд Україна" або іншими суб`єктами господарювання ніколи не укладали. Представником відповідача їм було повідомлено, що нібито за їх відсутності договори оренди землі з ТОВ "Степленд Україна" підписала від їх імені сестра. Хоча такого законного права або відповідної довіреності вони їй ніколи не надавали. На їхню законну вимогу повернути самовільно захоплені у земельні ділянки представник ТОВ "Степленд Україна" не реагує.

Вважають, що відповідачем були протиправно подані на державну реєстрацію невідомі їм договори та документи, на підставі чого він протиправно заволодів їх землею.

На теперішній час відповідач протиправно користується зазначеною землею без їх згоди, що змусило їх звернутися до суду для захисту своїх майнових прав. Просили усунути перешкоди у користуванні їх земельними ділянками та повернути їх власникам, стягнути судові витрати на оплату судового збору, проведеної судово-почеркознавчої експертизи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити, просили призначити судову почеркознавчу експертизу договорів оренди землі.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Пінаєв О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, просили призначити судову почеркознавчу експертизу договорів оренди землі. Суду пояснив, що дійсно відповідач користувався його земельною ділянкою та обіцяв повернути її, платив за це грошові кошти, але договору укладено не було, підпис в договорі не його.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суду пояснили, що дійсно відповідач користувався їх земельними ділянками та обіцяв повернути їх, платив за це грошові кошти, але договору укладено не було, підпис в договорі вони не ставили.

Представник відповідача адвокат Шевченко І.В. позовні вимоги не визнав, підтримав відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, а позицію позивачів хибною та недобросовісною, з наступних підстав. Якщо договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (ч. 1-2 ст. 640 ЦК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Відповідно до п. 1 спірних договорів та актів приймання-передачі земельної ділянки відповідач, як орендар прийняв у користування певні, визначені умовами договорів земельні ділянки та використовує їх за призначенням. Акти приймання-передачі земельних ділянок були підписані позивачами в присутності представника Федорівської сільської ради Дуда Т.О.

Тож твердження позивачів про відсутність орендних відносин між сторонами оскаржуваних договорів є безпідставними та спростовуються актами прийому-передачі земельних ділянок, що були додані до кожного з оскаржуваних договорів, власноруч підписаних позивачами в присутності, представника сільської ради.

Крім цього відповідач регулярно сплачував, а позивачі отримували «орендну плату за спірними договорами. У відомостях, власноручно підписаних позивачами, зазначено про отримання саме орендної плати за землю. Цим відповідно, також спростовується твердження позивачів про відсутність орендних правовідносин та про їх, начебто, необізнаність про укладення між сторонами договорів оренди.

Очевидно, що дії позивачів, які добровільно передали земельні ділянки в оренду, а потім багато років отримували орендну плату за договорами оренди землі, а згодом пред`явили позов про визнання цих договорів оренди землі недійсними, прямо суперечать їх попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

За таких обставин, з урахуванням наявних у справі доказів, спірні договори оренди є укладеними на підставі волевиявлення обох сторін правочину, виконувалися сторонами і продовжують виконуватися позивачем, який отримував за договором відповідну орендну плату.

Таким чином, дії позивачів, які виразилися у подальшому зверненню до суду з даним позовом не можливо вважати, такими що направлені на захист його порушеного права, а навпаки, є недобросовісними та порушують права орендаря, і добросовісного користувача земельних ділянок, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних договорів оренди. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,2500 га кадастровий номер 6524484500:04:032:0032 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XC №041101 від 17.12.2002 року та Витягом з ДЗК про земельну ділянку від 03.02.2020 року /а.п. 4-7/.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,3800 га кадастровий номер 6524484500:04:032:0033 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XC № 041100 від 17.12.2002 року та Витягом з ДЗК про земельну ділянку від 03.02.2020 року./а.п. 8-11/.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті317 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті4 названого Закону).

За визначенням статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; за загальним правилом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З заяви позивачів від 15.11.2019 року вбачається, що вони звертались до ТОВ "Степленд Україна" з вимогою у десяти денний термін земельні ділянки площею 4,25 га та 4,38 га повернути їм, як власникам земельних ділянкок /а.п. 14/.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.01.2020 року № 197780077 та №197780557 встановлено, що право оренди на земельні ділянки площею 4,2546 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельна ділянка площею 7,3787 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 передана в оренду ТОВ "Степленд Україна" на підставі договорів оренди від 02.04.2005 року №215 та №2016 /а.п. 19,20/.

Відповідно до договорів оренди землі від 02.04.2005 року №215 та №216 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори оренди земельних ділянок площею 4,25 га та 4,38 га, строком на 30 років, тобто до 02.04.2035 року /а.п. 44-49/.

За клопотанням позивачів судом було призначено судову почеркознавчу експертизу договорів оренди укладених між ТОВ "Степленд Україна" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а.п. 154-155, 178-179/.

Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 26.04.2021 року №21-32, підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» Договору оренди землі № 215 щодо земельної ділянки площею 4,25 га, яка розташована на контурі № НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 згідно зі схемою поділу земель Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області між ОСОБА_1 та ТОВ «Степленд Агротех ЛТД», зареєстрований у Новотроїцькому районному відділенні Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2006 року за № 4АА002194-040672700178 (а.с. 46 підпис в розділі договору «Реквізити сторін» зліва під написом «Орендодавець»), виконаний не ОСОБА_1 особисто, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» Договору оренди землі № 216 щодо земельної ділянки площею 4,38 га, яка розташована на контурі № НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_3 згідно зі схемою поділу земель Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області між ОСОБА_2 та ТОВ «Степленд Агротех ЛТД», зареєстрований у Новотроїцькому районному відділенні Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2006 року за № 4АА002194-040672700179 (а.п. 49 в розділі договору «Реквізити сторін» зліва під написом «Орендодавець»), виконаний не ОСОБА_2 особисто, а іншою особою.

В матеріалах справи відсутні дані, які вказували б на те, що особа, яка підписала оспорювані правочини від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була їх представником або ж виконала підпис з їх відома.

Факт підробки підписів на оспорюваних договорах оренди землі, який встановлено висновком експерта, виходить за межі цивільно-правового регулювання відносин і переходить в площину кримінально-караних діянь. А тому, не може породжувати будь-яких негативних цивільно-правових наслідків. Суд враховує пояснення позивачів, про те, що вони дізналися про наявність оскаржуваних договорів оренди землі, які позивачі не підписували і не укладали лише у липні 2019 року коли представник ТОВ "Степленд Україна" усно звернувся до них з пропозицією укладення додаткової угоди до договорів оренди землі та документально у січні 2020 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доказом цього є наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в якій вони просять ТОВ "Степленд Україна" в десятиденний термін з моменту отримання їхнього листа земельні ділянки площею 4,25га та 4,38 га повернути їм як власникам цих земельних ділянок/а.п. 14/.

Такі показання відповідають дослідженим судом договорам оренди від 02.04.2005 року №215, 216 укладеним ТОВ "Степленд Україна" з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зміст та форма яких відповідають договорам, які є предметом оскарження.

Аналогічні висновки зробив ВСУ у постанові від 04.06.2018 року №479/495/16-ц.

Посилання представника ТОВ "Степленд Україна" адвоката Шевченко І.В. на те, що позивачами підписані акти прийому передачі земельних ділянок відповідачу, які містяться в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні, суд не сприймає як доказ, так як вказані документи не ставились в питання дослідження при проведенні почеркознавчої експертизи та за відсутності діючого договору оренди та не несуть за собою будь-яких правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті152 Земельного кодексу України).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судому у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014, вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами.

Позивачі заперечують підписання з відповідачем договорів оренди землі від 02.04.2005 року і волевиявлення на їх укладення у них не було. Висновком судово-почеркознавчої експертизи за №21-32 від 26.04.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори оренди землі від 02.04.2005 року не підписували. Тому з наведеного випливає, що підписання оскаржуваних договорів оренди землі не відповідало волевиявленню позивачів та було здійснено всупереч бажанню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що свідчить про порушення істотних умов договору та його невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, а саме необхідність обов`язкового повідомлення сторони про певні істотні умови договору та його державну реєстрацію, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорах оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, передбачені Законом.

Отже підпис в договорах оренди землі є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, де позивач наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, ТОВ "Степленд Україна" на даний час самовільно користується земельними ділянками, площею 4,25 га та 4,38га, які розташовані на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у змінених позовних вимогах в яких позивач наполягає на поверненні йому земельних ділянок, шляхом усунення перешкод у користуванні належними йому земельними ділянками та правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 16.06.2020 року №145/2047/16- ц, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 п.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею, документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачами витрати становлять: 67845,20 грн. - витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи, 1681,60 грн. - оплата судового збору, які підтверджені документально та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 4, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 78, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 202, 203, 215, 316, 317, 321 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 82, 89, 141, 200, 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «СТЕПЛЕНД УКРАЇНА» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язати повернути її власнику – задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою та зобов`язати ТОВ "СТЕПЛЕНД УКРАЇНА" ЄДРПОУ 33173025 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,2500 та кадастровий номер 6524484500:04:032:0032 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою та зобов`язати ТОВ "СТЕПЛЕНД УКРАЇНА" ЄДРПОУ 33173025 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,3800 га кадастровий номер 6524484500:04:032:0033 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПЛЕНД УКРАЇНА", ЄДРПОУ 33173025 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 судові витрати у розмірі 4763,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПЛЕНД УКРАЇНА", ЄДРПОУ 33173025 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 судові витрати у розмірі 4763,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов