Рішення № 102931216, 02.02.2022, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1226/20

Провадження № 2/324/34/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Пологівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона рідною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 лютого 2006 року серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлої ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 241/2006. Оскільки позивач була зареєстрована та постійно проживала разом із померлою на час відкриття спадщини, то в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України вважалася такою, що прийняла спадщину. Про відмову від спадщини позивач не заявляла та є єдиною спадкоємицею першої черги.

22 лютого 2019 року позивач звернулась із заявою до Пологівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. У заяві вона зазначила, що до складу спадкового майна входить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину позивачем у якості правовстановлюючого документу на спадкове майно був поданий договір міни, зареєстрований Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» 22 липня 1998 року за реєстраційним номером ПН-174, право власності за яким було зареєстровано Державним комунальним підприємством «Імпульс» Пологівського району Запорізької області 23 липня 1998 року.

Постановою Пологівської державної нотаріальної контори від 22 лютого 2019 року № 95/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану частку житлового будинку, оскільки договір міни від 22 липня 1998 року не був посвідчений нотаріально.

Дійсно, договір міни від 22 липня 1998 року нотаріально посвідчений не був. Однак, державну реєстрацію даного договору було проведено єдиним органом, який на той час проводив державну реєстрацію договорів щодо відчуження, міни нерухомого майна - Бюро технічної інвентаризації КП «Імпульс». Договір міни було зареєстровано на паперових носіях (електронного реєстру у той час не було) 23 липня 1998 року в реєстровій книзі №26 за реєстровим номером №468, а в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що почав діяти з 01 січня 2013 pоку, своє право власності на спірну частину будинку ОСОБА_3 не реєструвала.

Біржове оформлення договору міни було вибрано у зв`язку із тим, що така форма оформлення подібного роду договорів відповідала діючому на той час законодавству. Зокрема, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, що діяла на момент укладення Договору міни), угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Оформлювати договори купівлі-продажу чи обміну нерухомого майна на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» було розповсюдженим явищем.

Договір міни від 22 липня 1998 року на сьогоднішній день є єдиним правовстановлюючим документом на вказану частину будинку. Вчинити повторно правочин та посвідчити його нотаріально неможливо через те, що одна зі сторін договору померла, а місцезнаходження іншої невідоме. Окрім того, Пологівська товарна біржа «Агропром-Інвест» (ЄДРПОУ 24912639) була ліквідована 28 квітня 2006 року.

На теперішній час позивач позбавлена можливості повноцінно розпоряджатися нерухомим майном, що перейшло до неї у спадок, і це стало причиною її звернення до суду.

Враховуючи все вищезазначене, позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Представник позивача також подавала до суду додаткові пояснення до позовної заяви від 11 листопада 2020 року, в яких зазначила, що позивач є єдиною спадкоємицею після смерті матері, яка прийняла спадщину, оскільки відповідно до вимог чинного ЦК України сестра позивача ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті матері, а тому відсутня необхідність залучати її до участі у справі або уточнювати у зв`язку з цим позовні вимоги.

Від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, в якому вона проти позову ОСОБА_1 заперечувала з таких підстав.

Так, зокрема, Пологівська міська рада вважає, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність іншої спадкоємиці - ОСОБА_2 , яка, у свою чергу, не зазначена у позові ОСОБА_1 і її процесуальні права не визначені позивачем взагалі.

Крім того, одним із доказів до позову ОСОБА_1 надається договір міни від 22 липня 1998 року, зареєстрований на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест», але жодним документом та нормами чинного законодавства не підтверджується легітимність цього договору.

За зазначених обставин, на переконання представника відповідача Пологівська міська рада жодним чином не має відношення до майна, набутого за життя ОСОБА_3 , правомірності набуття цього майна, а також встановлення підстав для спадкування майна, правомірність набуття якого суперечить нормам чинного законодавства та судовій практиці в цілому.

При цьому доводи позивача про наявність спадкового майна у вигляді будинку не підтверджено, оскільки зазначений правочин не був визнаний дійсним всупереч сталій судовій практиці та вимогам щодо нотаріального посвідчення зазначеного виду договорів.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що предметом договору міни від 22 липня 1998 року, посвідченого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» є два об`єкта нерухомості: 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостей щодо права власності за громадянкою ОСОБА_3 не зареєстровано.

Відповідно до реєстру, розпорядником якого є Пологівська міська рада, ОСОБА_5 , власник майна, яке стало предметом договору міни, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Запитів від позивача та/або представника позивача щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_5 до органу реєстрації не надходило.

З огляду на вищезазначене, підсумовує представник відповідача, відповідно до сталої судової практики Пологівська міська рада не є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, оскільки наявні інші спадкоємці та спадкодавець не набувала права власності на житловий будинок у порядку, встановленому законодавством.

Тому ОСОБА_4 просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Пологівської міської ради у повному обсязі.

Про місце, дату і час проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, однак, у дане судове засідання вони не з`явилися.

У той же час, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 подали до суду заяви про підтримання позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_7 також подав до суду заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Пологівська міська рада Пологівського району Запорізької області заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, просив справу розглянути без участі представника відповідача за наявними доказами, а також уточнив найменування відповідача.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пологівської державної нотаріальної контори до суду за підписом державного нотаріуса Зайцевої І.Г. надійшла відповідь щодо виклику суду за повісткою, в якій державний нотаріус просить розглянути дану справу за її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 у дане судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, хоча неодноразово викликалася у судові засідання і, у тому числі, отримала судову повістку про виклик до суду на 27 січня 2022 року, жодних заяв чи клопотань вона до суду за весь час розгляду справи так і не направила, а також не скористалася своїм правом висловити свою позицію щодо суті заявлених позовних вимог. Тому суд в силу п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, беручи до уваги наполягання позивача на задоволенні позову, заперечення проти позову відповідача, ненадання третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, інформації щодо їх позицій у даній справі, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції у Запорізькій області України 07 лютого 2006 року, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Пологи Пологівського району Запорізької області.

Померла ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 20 квітня 1988 року Райвідділом ЗАГС м.Пологи, та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 29 липня 2017 року Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №4749923, сформованого 27 квітня 2006 року, встановлено, що у Пологівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №241 після смерті ОСОБА_3 .

З копії повідомлення про об`єкт нерухомого майна від 11 листопада 2019 року, наданого КП «Імпульс» Пологівської районної ради, встановлено, що згідно архівних даних КП «Імпульс» Пологівської районної ради право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 – 1/4 частка, на підставі договору міни від 22 липня 1998 року, посвідченого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» за реєстраційним номером ПН-174. Дані правовстановлюючі документи у КП «Імпульс» Пологівської районної ради зареєстровані на паперових носіях 23 липня 1998 року в реєстровій книзі №26 за реєстровим номером №468. В єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно дане майно не зареєстровано.

Із копії договору міни від 22 липня 1998 року, реєстраційний номер ПН-174, встановлено, що члени Пологівської товарної біржі «Агропром-Інвест» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали цей договір про наступне: ОСОБА_3 обміняла без доплати належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 .

З копії реєстраційного посвідчення від 23 липня 1998 року встановлено, що 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору міни від 22 липня 1998 року, посвідченого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» і зареєстрованого за р№ПН-174.

Як вбачається із копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП «Імпульс» Пологівської районної ради 26 листопада 2019 року, право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 .

Згідно копії звіту про оцінку майна, виконаної ФОП ОСОБА_9 07 травня 2019 року, вартість 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , становить 65745,25 грн.

Згідно із ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З копій матеріалів спадкової справи №241, заведеної 27 квітня 2006 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , судом встановлено, що ОСОБА_10 своєю заявою від 27 квітня 2006 року прийняла за законом спадщину після померлої матері. При цьому у вказаній заяві вона зазначила про існування ще одного спадкоємця – доньки померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , а також про те, що до складу спадкового майна входить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Однак, досліджені судом копії матеріалів спадкової справи №241 не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишала заповіт, а також про те, що ОСОБА_2 подавала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлої матері, або заяву про відмову від прийняття спадщини, або проживала на день смерті матері разом з нею, що могло б свідчити про прийняття нею спадщини, або про наявність обставин для виділення їй відповідно до закону обов`язкової частки у спадщині.

Натомість, з копії довідки від 21 вересня 2018 року, виданої головою квартального комітету м.Пологи, та копії довідки виконавчого комітету Пологівської міської ради від 21 вересня 2018 року №8890 судом встановлено, що лише ОСОБА_1 дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з померлою матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вела з нею спільне господарство та здійснила її поховання.

Тобто, на час розгляду справи ОСОБА_1 дійсно є єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, у зв`язку з чим нею правомірно було пред`явлено позов саме до Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, що повністю відповідає вимогам абз.2 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», на який посилається Пологівська міська рада у відзиві.

Крім того, судом встановлено, що державний нотаріус Дмитрієва Н.П. своєю постановою від 22 лютого 2019 року №95/02-31 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що відповідно до ст.227 ЦК УРСР, п.п.2,3 глави 7 розділ І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови надання документів, що посвідчують право власності на осіб, які його відчужують. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.

У той же час, суд не погоджується з державним нотаріусом та представником відповідача стосовно відсутності належного документального підтвердження права власності спадкодавця на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як оформленого за біржовою угодою, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що договір міни було укладено у липні 1998 року, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.242 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

При цьому, ст.227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Вбачається, що договір міни від 22 липня 1998 року був зареєстрований КП «Імпульс» Пологівської районної ради, тобто належним реєстраційним органом на час укладення цієї угоди, та з цих пір і до самої смерті вказана вище 1/4 частина будинку перебувала у володінні ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим, та ще й з огляду на відсутність Пологівської товарної біржі «Агропром-Івест» на сьогоднішній день, суд вважає доведеним той факт, що на момент смерті у власності ОСОБА_3 дійсно перебувала 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , яка ввійшла до складу спадщини.

Оскільки судом встановлено, що позивачу державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документу, посвідченого нотаріально; реєстрація біржового договору міни на спадкове майно була проведена спадкодавцем ОСОБА_3 за її життя; факт володіння і розпорядження за життя ОСОБА_3 1/4 частиною житлового будинку знайшов своє підтвердження в судовому засіданні вищенаведеними письмовими доказами; факт прийняття спадщини позивачем підтверджено її своєчасним зверненням до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а факт неприйняття у встановлений строк спадщини ОСОБА_2 підтверджено дослідженими судом копіями матеріалів спадкової справи №241, тому суд вважає можливим визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 на спадкове майно, яке складається із 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 10, 11, 12, 13, 18, 81, 128 ч.11, 133, 141, 200, 206, 211, 223 ч.4, 247 ч.2, 259 ч.6, 263, 265, 268 ч.6, 272, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Пологівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Визнати за громадянкою України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 02 лютого 2022 року.

Суддя: Кацаренко І. О.